Сторінка
1

Особливості “філософії життя” А.Бергсона

Значущим теоретичним джерелом аксіології науки є філософія життя, що виступила проти абсолютизації раціональних цінностей. Наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. її апеляція до «самого життя у всій повноті його проявів» була природною реакцією на поширення сцієнтистських і техніцистських тенденцій.

Термін ”філософія життя” позначає відомий напрям європейської філософії, представлений творчістю А. Шопенгауера, Ф. Ніцше, А. Бергсона, В. Дільтея, Г. Зіммеля та ін. На противагу класичному раціоналізму, філософія життя в центр філософської проблематики поставила феномен життя. Поняття життя і стало основним поняттям цього напрямку.

Поштовх до пошуку відповідних варіантів розв’язання назрілих філософських проблем, які були окреслені цим напрямком, був даний фундаментальними успіхами біології. Зокрема, дарвінізмом і менделівською генетикою. Але поняття життя не в науково-біологічному смислі. Філософія життя репрезентує життя як сутність людського світу і людського існування. Життя розглядається як феномен людського існування, який недоступний раціональному осмисленню, бо є ірраціональним за сутністю.

Завданням філософії життя було осмислення буття людини ”в плині життєвого потоку” методологічними засобами філософії, а не науки. Отже, ”філософія життя” – це філософія, що виникла на противагу класичному раціоналізму, в певному розумінні під впливом біології.

Поняття "життя" використовувалось також для побудови нової картини світу. На початку XX ст. великої популярності набуває вчення французького мислителя А.Бергсона, в якому центральне місце займало поняття життя, витлумачене як безперервне творче становлення.

Для Бергсона життя — це метафізичний космічний процес, могутній потік творчого формування: із послабленням напруги життя розпадається, перетворюючись на матерію, тобто бездушну масу. Людина трактується Бергсоном як творча істота, здатність до творчості якої визначається ірраціональною інтуїцією, що як Божий дар дається лише обраним. Так Бергсон приходить до елітарної концепції творчості та культури.

Анрі Бергсон був ведучим французьким філософом нашого століття. Він уплинув на Вільяма Джемса й Уайтхеда і значно впливав на французьку думку. В основному вплив філософії Бергсона було консервативним, воно легко узгоджувалося з рухом, що досяг кульмінації у Віші.

Філософія Бергсона на відміну від більшості систем минулого дуалистична. Світ для нього розділений на двох у корені різні частини: з одного боку - життя, з інший матерія, чи вірніше, те інертне “щось”, що інтелект розглядає як матерію. Весь всесвіт є зіткнення і конфлікт двох протилежних рухів: життя, що прагне нагору, і матерії, що падає вниз. Життя є єдина велика сила, єдиний величезний життєвий порив, даний единожды, на початку світу; зустрічаючий опір матерії; що боре щоб пробитися через матерію; поступово довідається, як використовувати матерію, за допомогою організацій; розділений перешкодами на який він наштовхується, на різні плини, як вітер на куті вулиці; придушувана частково матерією внаслідок тих змін, яким матерія його піддає: усе-таки завжди зберігаючий свою здатність до вільної діяльності, завжди що боре, щоб знайти новий вихід; завжди шукаючої більшої волі руху між ворожими стінками матерії.

Еволюцію не можна пояснити, вважаючи головною причиною дотик до навколишнього середовища. Механізм і телеологія страждають тим самим недоліком: обоє навчання думають, що у світі немає істотних нововведень. Механізм розглядає майбутнє як міститься у величезному, і телеологія, оскільки вона вірить, що кінець, якого треба досягти, може бути пізнаний заздалегідь, заперечує, що результат містить щось істотно нове.

На противагу обом цим поглядам, хоча і більше співчуваючи телеології, чим механізму, Бергсон затверджує, що еволюція є воістину творчої, як робота художника. Спонукання до дії, невизначене бажання існує заздалегідь, але коли бажання не задоволене, неможливо знати природу того, що задовольнить це бажання. Наприклад, ми можемо припускати наявність у позбавлені зори тварин деякого неясного бажання, щоб бути обізнаним про об'єкти до зіткнення з цими об'єктами. Звідси випливали зусилля; які зрештою привели до створення очей. Зір задовольнив це бажання, але заздалегідь зір не можна був представити. На цій підставі еволюцію не можна пророчити, і детермінізм не може служити засобом спростування захисників волі.

Цей загальний контур наповняється описом дійсного розвитку життя на Землі. Спочатку потік розділяється на тварин і рослини; рослини призначені щоб відкладати енергію в резервуар, тварини- щоб використовувати енергію для раптових і швидких рухів. Але пізніше серед тварин з'являється нове розгалуження: більш-менш розділилися інтелект і інстинкт. Вони ніколи цілком не бувають друг без друга, але в основному інтелект є нещастя людини, тоді як інстинкт у своєму кращому прояві видний у мурах, бджіл і в Бергсона. Розходження між інтелектом і інстинктом є основним у філософії Бергсона.

Інстинкт у своєму кращому прояві називається інтуїцією. Інтелект поділяючий речі, згідно Бергсону - це рід сну: він не активний як повинна бути все наше життя, але чисто споглядальний. Коли ми спимо, говорить Бергсон, те наше “я” розсіяне, наше минуле розбите на шматки; речі які в дійсності взаємопроникають друг у друга, здаються окремими твердими тілами.

Як інтелект зв'язаний із простором, так чи інстинкт інтуїція зв'язані з часом. Однієї з найбільш примітних рис філософії Бергсона є те, що на відміну від більшості мислителів він розглядає час і простір як глибоко різні речі. Простір характеристика матерії виникає при розсіченні потоку; воно в дійсності ілюзорно, корисно до деякої міри на практиці, але надзвичайно вводить в оману в теорії. Час, навпаки, є істотна характеристика чи життя розуму. Але час, про яке говориться не математичний час, не однорідні збори взаємне зовнішніх моментів. Математичний час згідно Бергсону, є справді форма простору; час, що є сутністю життя, він називає тривалістю. Поняття тривалості одне з основних у його філософії, воно з'являється вже в самій ранній його книзі “Час і воля волі”.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3 


Інші реферати на тему «Філософія»: