Сторінка
6

Світ повсякденності

Існують і біологічні ритми - періодичні зміни характеру і інтенсивності біологічних процесів і явищ в живих організмах що повторюються. І це важливо і при визначенні поведінки людини в побуті, в суспільстві, в осо­бистому житті та іп. Біологічні ритми реалізуються в тісній взаємодії з нав­колишнім середовищем і відбивають особливості пристосування організму до факторів середовища, циклічно змінюються. Обертання Землі навколо Сонця (з періодом один рік), обертання Землі навколо своєї осі (з періодом в 24 години), обертання Місяця навколо Землі (з періодом 28 днів) приво­дять до вагань освітленості, температури, вологості, напруженості електро­магнітного поля тощо, служать своєрідними датчиками часу для біологічно­го годинника в циклічних умовах, що змінюються, змогли вижить тільки ті організми, стан яких змінювався в такт зі змінами середовища. Так, з нас­танням зими в середніх широтах багато тварин впадає в сплячку, і це допо­магає їм пережити несприятливий період. Ведмідь не встиг з якихось при­чин упасти в сплячку, або розбуджений, не доживає, як правило, до весни. Яблуня, що раптом розцвіла пізньої осені, майже завжди гине. Безладні за часом, хаотичні зовнішні впливи згубно впливають на живі організми.

Біоритми впливають і на дієздатність людини. Дієздатність має два пері­оди: з 10 до 12 години і з 16 до 18 години. Вночі дієздатність знижується, особливо в інтервалі з 1 до 3 години ночі. Лікарі прийшли до висновку, що багато ліків ведуть себе подібно отруті. Виявляється, далеко не байдуже, коли, в які години хворий приймає прописані йому ліки. Людям, наприклад, що страждають виразковою хворобою, потрібно переносити час їжі па ніч -саме тоді їх організм краще схильний приймати їжу. Добовий ритм варто враховувати при лікуванні алергії. Дослідження показують: чутливість до такого основного алергену, як побутовий пилок, досягає свого максимуму ввечері. А краща опірність організму припадає на пізній ранок. Людям, які не можуть похвалитися здоровим серцем, варто особливо пам'ятати, що дієз­датність серцевого м'яза протягом доби - двадцяті чотирьох годин -не однакова - двічі на добу, о першій годині дня і дев'яти вечора - дієздат­ність серцевого м'яза падає до мінімуму. Сезонні ритми у багатьох людей висловлені дуже чітко. Весною обмін речовин в організмі активніший, аніж восени і взимку. Людина йде з життя в свої несприятливі дні, існування яких допускав ще 25 століть назад стародавиьогрецький лікар Гіппократ. Саме в дні зниження фізіологічної активності організму, померли російсь­кий цар Микола І і болгарський цар Борис II. В такі дні розбилися Валерій Чкалов, Юрій Гагарін, загинули при наземних випробуваннях три амери­канських астронавти корабля «Аполлоп», французький льотчик і письмен­ник Антуап де Сент-Екзюпері у свій несприятливий день не повернувся з розвідувального польоту . Розгадка вічної таємниці людських відносин, стосунківзиайшла відбиток в «законі поосигіхроипості організмів». Суть закону в тому, що два організми синхронні за біоритмами, тобто сумісні, якщо їх народження сталося в аналогічних факторах космічного впливу, що повторюються. Асинхронні біоритми у Санд і Мюссе, Ахматової і Гумільова. Вони, що називається, створені один для одного, але разом бути не могли і розстались. Несумісність біоритмів Катерини II і Петра III стала причиною не тільки насильницької смерті Петра III, але й появи на світ їх недалекоглядного сина - Павла І. Його п'ятирічне перебування на троні спиралося на фаворитів Аракчеєва і Кутайсова, що викликало незадо­волення серед придворних, в результаті чого Павло І убитий. Підтверджено: ідеально синхронні біоритми організмів французького короля Людовика XV і його фаворитки, яка увійшла в історію, маркізи де Помпадур, російської цариці Анни Іоановни і її фаворита Ернста Бірона. Ідеальна синхронність біоритмів тісно зв'язувала Джорджа Кеннеді і Мерілін Монро, Павла Дибенко і Анну Колонтай, Івана Тургенєва і Паоліну Віардо, Сергія Єсеніна і чарівну танцюристку Айседору Дункан. Фактор сумісності зближує людей і в професійній діяльності. Синхронні біоритми Олександра Невського і Ге­оргія Жукова та ін. Знання про біоритми має велике значення у практично­му житті людей.

Суть не в тому, щоб чітко зафіксувати, що в людині соціальне, а що - біологічне. Якраз такі фіксації відривають одне від іншого. Прагнення звести мету філософії до створення логічно несупереч-ливих визначень обертається підтримкою існуючого розриву між двома культурами - природнонауковим і гуманітарним знанням. Ще одна проблема філософії існування - комунікація, міжособисте спіл­кування, що тісно переплітається з проблемою Добра і Зла, мораль­ності і аморальності. Чи може людина правильно зрозуміти іншу людину і як скористається таким розумінням? Чи може людина співпереживати іншому, а він, в свою чергу, іншій людині? Чи вічна самітність, що надто тяжіє і чи можливо її подолати? Що ж робить можливим якесь «світле братерство» людських душ, які дружно жи­вуть без заздрощів, ненависті і жорстокості? Світосприйняття, осно­ване на причетності до всього живого, тяжко уявити біологічно за­програмованим. Адже світосприйняття створюється в нерозривному зв'язку з розвитком моральної свідомості. Живу природу не можна знищити не просто тому, що завдяки цьому ліквідується джерело живлення, дихання, тобто суто фізіологічне існування людей. Якщо вважати спілкування однією з найважливіших специфічних власти­востей людини, то культура спілкування, його якості формуються від різноманіття зв'язків, в тому числі і зв'язків з природою. Відтор­гнення від себе живих істот, відсутність співчуття до них і зацікавле­ності в збереженні життя не дозволяють розвинутися хисту до спів­чуття, співучасті, співробітництва, взаєморозуміння. Людина не може розкрити, реалізувати свою родову суть, якщо відмовляється, свідо­мо або несвідомо, від єдності з живою природою, від належності до неї не тільки за походженням, але й за самим змістом існування. Тому широкий рух проти загрози ядерної катастрофи, проти небез­пеки повного зникнення життя на Землі є справді загальнолюдсь­ким і складає основу сучасного гуманістичного світогляду.

Філософія існування займається з'ясуванням шляхів і факторів, сприятливих виникнен­ ню і формуванню почуття страху, сорому, любові, свободи та ін. Страх - емоція, що виникає в ситуаціях загрози біологічному або соціальному існуванню індивіда і спрямована на джерело дійсної або уявленної небезпеки. На відзнаку від болю і інших видів страждання, що викликаються реальною дією небезпечних для існування факторів, страх виникає при його упе­редженні. В залежності від характеру загрози інтенсивність і спе­цифіка переживання, страх варіює в достатньо широкому діапазо­ні відтінків (побоювання, боязнь, переляк, жах). У соціальному розвитку людини страх виступає як один з засобів виховання: страх осуду, що сформувався, використовується як фактор регуляції по­ведінки. Зважаючи на те, що в умовах суспільства індивід користу­ється захистом правових і інших соціальних інститутів, підвищена схильність людини до страху лишитися пристосовності. Вихован­ня стійкості до страху звичайно спрямоване не на визволення від страху людини, а на вироблення уміння володіти собою за наяв­ності страху. Сором - емоція, що виникає в результаті усвідомлен­ня людиною реальної або фіктивної невідповідності його вчинків або тих або інших індивідуальних проявів прийнятим в суспільстві і са­мим нормам, що поділяються ним, і вимогам моралі. Сором — пов­ністю соціальне зумовлена емоція, що формується в походженні людини, в ході соціального засвоєння етичних норм і правил пове­дінки конкретного суспільного ладу, конкретної культури. Але в поле зору філософії потрапляють не тільки емоції страху, сорому та ін., але й любов - велика світла творча сила, любов у всіх її проявах та іпостасях - від потягу статей до любові до Бога і Вітчизни. Однією з провідних проблем філософського існування виступає і свобода. Свобода і необхідність, свобода і заборона, свобода і обов'я­зок, свобода і любов - ось лише кілька ракурсів, в яких розгляда­ється свобода людини, особи, що виступає для цивілізованого людс­тва визнаним ідеалом соціального і індивідуального буття.