Сторінка
1

Культура

1. Культура: суть та структура

В процесі здійснення соціальних і політичних перетворень пробле­ми культури набрали небувалої гостроти. Отже, культурна революція в умовах формування демократичної держави, здійснення економічних і соціальних реформ стає однією з важливих факторів. На сучасному етапі не стоїть питання ліквідації неписьменності, як ще бувало рані­ше в історії України, та багато проблем і негативних явищ в сфері господарської діяльності, праці і побуту, спілкування відображаються недоліки у розвитку культури і виховання. Інтерес до питань теорії культури має глибокі практичні основи. Все це стимулює розробку філософських проблем культури, привело до значного прогресу в сфе­рі культури, створення окремої науки про культуру - культурології. Інакше, при вивченні історії і прогнозуванні майбутнього соціальна філософія уже не може обійтися без урахування культурної складової суспільно-історичного процесу. Культура цікавить філософію не в сво­їх окремих, емпіричних проявах, а як явище суспільного життя.

Предки захистили український етнос від татаро-монгольського ярма, багаторічного зовнішнього тиску з боку інших держав. Праді­ди і діди витримали натиск культурної революції і фашистський розбій. На долю сучасного покоління випало відродити і зміцнити те, що зберегла історична.пам'ять народу, зберегти національні надбан­ня, забезпечити їх повноцінний розвиток у контексті світової куль­тури. Історичні колізії не знищили культурний дім українця, тому що збудований міцно, на каміннях, а не на пісках.

Що ж таке культура? Чому загострився ін­терес до проблеми культури? Що лежить в основі сучасного руху за гуманізм науки, техніки, освіти? У чому специфіка і унікальність вітчизняної куль­тури? На якому ґрунті здійснюється процес національно-культур­ного відродження України? У 50-ті роки американські культурологи Анрі Кребер і Антоні Клакхон називали 164 визначення поняття культури і близько 100 спроб теоретичного обґрунтування культури. Згодом, через двадцять років, французький культуролог Анрі Моль наводить уже 250 варіантів визначення культури. У сучасній філосо­фії їх є близько 500. І тут немає нічого дивного. Культура - складне і багатогранне явище, а складний предмет передбачає і різноманітні його визначення.

Латинське слово сиііига означає оброблення ґрунту, його культи­вування, тобто зміна у природному об'єкті під впливом зусиль люди­ни, її цілеспрямованої діяльності, що якісно відрізняється від змін, викликаних природними причинами. У первісному змісті терміну куль­тура уже виражена її важлива особливість - людське начало, єдність людини, діяльності культури. Така особливість культури пізніше розвивається у різних філософських школах. На думку німецького соціолога Макса Вебера, культура - сукупність духовних символів, що не підпорядковані ніякій утилітарній меті. За Жаком Марите-ном, основою цінного в культурі є релігія. Французький етнолог-структураліст Клод Леві-Стросс вважає основним надбанням куль­тури мову, систему знаків, комунікацію, що можна перекласти і зрозуміти. На думку інших, культура е інтелектуальним аспектом штучного середовища, що створюється людиною в процесі її життє­діяльності (Анрі Моль та ін.).

За наявності відмінностей у визначенні культури у ній чітко про­стежується думка про примат духовних основ над матеріальними, розуміння культури як духовної діяльності людей, системи ідей, сим­волів, традицій, типів мислення та ін. Саме тут ахіллесова п'ята усієї західної культурології - недооцінка матеріальної основи куль­тури як соціального явища, що неминуче призводить до однобічно­го її розуміння, спотвореного уявлення про значення і функції куль­тури в житті суспільства. Тут же джерела концепції песимістичного протиставлення культури і цивілізації, кризи цивілізацій, майбутніх світових катастроф. Уже здоровий глузд свідчить про органічну єд­ність матеріального і духовного, об'єктивного і суб'єктивного, необ­хідного і випадкового в культурі. Виключення одного з компонентів призводить до спотвореного уявлення про культуру як цілісне яви­ще. Наукове розуміння культури формується через інтерпретацію усіх факторів, що виявляються у різних сферах життєдіяльності сус­пільства і втілюються у характері, поведінці, стилі життя особи, осо­бистості. Для зближення явища культури важливим є уявлення про межу. Визначення береться тут у буквальному розумінні як обме­ження, тобто завдання або встановлення межі. Ось тут - культура або матерія, якій людина надала адекватні своїм потребам форми, а там, у кінці обробленого поля,.починається натура - матерія без­формна і невизначена. Слід зауважити, що обробленість треба трак­тувати не тільки як перетворення під дією фізичної сили. Обробля­ється світ уже тим, що включається у пізнавальну діяльність людини. Інакше кажучи, на культуру перетворюється все, чого торкнувся дух людський. Напрямки чи опосередковано - не має значення. Вказівку на важливість межі для розуміння суті культури можна знай­ти в Біблії. Людина, створена з пороху земного, не одразу здобуває культуру, її немає, поки Богом не покладено закон (межа, кордон): «від будь-якого дерева в саду ти будеш їсти, а від дерева пізнання добра і зла, не їж від нього». Ось межа, і може зародитися спокуса її порушення. Стає можливим порушення за­кону. Культура зближується тут з поняттям свідомості у розумінні сили, що контролює поведінку зсередини. Та істота має свідомість, яка вільна у вчинку, але може стриматися.

Межа, що відділяє культуру від натури, має не тільки просторовий зміст: оброблене по­ле відмежовується від безформного дечого. Ця межа проходить і по людині. У плоті дрімають стихії природи. Для позначення вітальних сил існує цілий ряд слів: потяг, хтивість, схильність, мотив, спону­кання тощо. Іноді вживають слово інстинкт. Психолог Зігмунд Фрейд увів поняття лібідо, що стало популярним, англійське слово <іт>е також широко популярне - прийняте у дослідженнях із соціобіоло-гії. До сильних драйвів-почуттів належать, звичайно, голод, жага, сексуальний потяг. Мова йде про поклик природи, потяг до задово­лення базових вітальних тобто життєвих потреб, що важко подола­ти. Поняття сила волі виникає як відображення тієї людської (куль­турної) міцності, здатної блокувати, а частіше приборкувати потяг. Приборкувати не означає усувати; тримати в уздечці - не означає не давати рухатися. Вище людини - ангел, у якого взагалі відсутні потяги, нижче людини - звір, поведінка якого повністю ним визна­чається. Ніяка соціалізація повністю не пригнічує потяг: людина не може вийти із тіла і жити як чистий дух. Зігмунд Фрейд підкреслю­вав репресивність культури, вважаючи, що конфлікт культури і при­роди в людині призводить до патології психіки. Та така точка зору не популярна. Зміст, сенс культури не в репресії, а в правилах, що встановлюють межі, а також способи і засоби задоволення вітальних потягів. Апостол Павло писав: «Закон - духовний, а я - з плоті, віддаюся гріху. І тому не те роблю, що хочу, а що ненавиджу, те роблю». Закон тут - культура у розумінні Зігмунда Фрейда. Потяги розуміються як щось негативне. Сучасна філософська антропологія не така сувора до людини. Німецький філософ Макс Шелер заува­жив, що «людина повинна навчитися терпіти саму себе. В тому числі і ті нахили, які вона вважає дурними і згубними». Справа у тому, що безпосередня боротьба проти волі сил викликає зворотний ефект: потяги посилюються і набувають однобічної орієнтації. Вихід у то­му, щоб переключити енергію людини на реалізацію проблем, що визнаються її совістю гідними.