Сторінка
1

Філософія серця П.Юркевича

План

1.Загальна характеристика роботи.

2.Релігійна філософія П.Юркевича.

3.Практичні виміри філософії.

4.Висновок.

Загальна характеристика роботи.

Актуальнiсть теми. ХХ ст. характеризується тенденцiєю до формування нової парадигми свiтосприйняття. Вiдбувається перегляд усталених пiдходiв i оцiнок, утверджується дiалогiчне, плюралiстичне розумiння iсторико-фiлософського процесу. В iсторико-фiлософськiй науцi зменшується кількість “бiлих плям”, оскiльки стало зрозумiлим, що замовчування певних постатей або явищ, так само як i применшення їх ролi, веде до збiднення фiлософської думки, до звуження масштабiв мислення.

Творчiсть видатного українського мислителя ХIХ ст. Памфiла Юркевича є яскравою сторiнкою в iсторiї вiтчизняної фiлософської думки, i все ж, незважаючи на зростаючу кiлькiсть дослiджень, вона залишається ще недостатньо вивченою i мало задiяною у сучасний культуротворчий процес. Тимчасом справжнє вiдродження українського суспiльства неможливе без повноцiнної духовної присутностi тих, хто зробив iстотний внесок у нацiональну та вселюдську культурну скарбницю.

Отже, актуальнiсть дисертацiйного дослiдження зумовлена насамперед потребою розкриття цiлiсної картини розвитку української фiлософiї, необхiднiстю вивчення закономiрностей її професiйного становлення i впливу на духовнi процеси в суспiльствi. Повернення фiлософської спадщини П.Юркевича в усiй глибинi допоможе українськiй фiлософiї у її поступi i самоусвiдомленнi, у визначеннi своїх джерел, що кореняться в ментальностi українського народу, i свого мiсця на аренi свiтової фiлософської культури.

Релiгiйна фiлософiя православ’я, представником якої є П.Юркевич, має великий гуманiстичний потенцiал, тому що звернена до проблем людини, її внутрiшнього свiту, особистiсного вдосконалення, загальнолюдських моральних цiнностей. У царинi релiгiйної фiлософiї долаються антагонiзми мiж науковим знанням i релiгiйним одкровенням, утверджується дiалог i спiвробiтництво мiж наукою i релiгiєю. Все це в умовах суспiльного оновлення має велике теоретико-методологiчне i соцiально-практичне значення.

Останнiм часом стала особливо актуальною проблема специфiки фiлософського знання та його функцiй. Це пов’язано iз введенням у науковий обiг думок (часто нетрадицiйних) ранiше заборонених фiлософiв; iз зняттям з фiлософiї iдеологiчної заангажованостi та руйнуванням стереотипiв мислення; з прагненням до подолання фрагментаризацiї культури та вироблення цiлiсного гуманiстичного свiтогляду, необхiдного для виживання людства. Однiєю з найхарактернiших рис духовної ситуацiї сьогодення є визнання рiвноцiнностi найрiзноманiтнiших способiв сприйняття i осягнення людиною свiту. В цих умовах погляди П.Юркевича на суть i призначення фiлософiї, на спiввiдношення рацiонального i позарацiонального, розуму i серця, знання i вiри виявляються дуже цiнними. Вони спiвзвучнi з теперiшнiми пошуками “нової” рацiональностi, вiдповiдають назрiлiй iсторичнiй необхiдностi гуманiзувати мислення, а тому викликають неабиякий фiлософський iнтерес. Актуальнiсть дослiдження не в останню чергу визначається проведенням аналiзу фiлософiї П.Юркевича на основi цiлiсного пiдходу, що дозволяє показати цю фiлософiю в новому свiтлi, уникнути поширених однобiчностей у її трактуваннi.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дослiдження пов’язаний з планами науково-дослiдної роботи кафедри iсторiї фiлософiї Львiвського державного унiверситету iмені Iвана Франка, зокрема з галузевими темами “Iсторiя української фiлософiї”, “Антропологiчно-концептуальнi засади оновлення змiсту середньої i вищої гуманiтарної освiти”, а також з державними програмами розвитку соцiально-гуманiтарної освiти.

Об’єктом дослiдження є фiлософська спадщина П.Юркевича в контекстi тих основних процесiв i тенденцiй, що спостерiгалися у вiтчизнянiй i захiдноєвропейськiй фiлософiї другої половини ХIХ ст.

Предметом дисертацiйного дослiдження є концепцiя фiлософiї П.Юркевича: фiлософське свiтосприйняття i його цiлiснiсть, природа філософської рацiональностi, основнi завдання i функцiї фiлософiї, її вiдношення до iнших форм суспiльної свiдомостi. Предметом особливої уваги стала “фiлософiя серця” П.Юркевича, а також обгрунтування ним практичних можливостей фiлософiї.

Мета i завдання дослiдження.

Метою дослiдження є виявлення та аналiз сутнiсних особливостей концепцiї фiлософiї П.Юркевича. Цiлiснiсть i несуперечливiсть фiлософування П.Юркевича автор прагне показати на тлi доби — не лише у контекстi вiтчизняної фiлософiї, а й враховуючи деякi моменти кореляцiї iз захiдноєвропейською культурою.

Для досягнення поставленої мети передбачається вирiшення ряду завдань:

— визначити характер взаємодiї мiж фiлософiєю i наукою, а також розкрити специфiку фiлософської рацiональностi у розумiннi П.Юркевича;

— виявити критерiї оцiнки П.Юркевичем фiлософських систем (iдеалiзму та матерiалiзму);

— проаналiзувати спiввiдношення знання i вiри у релiгiйнiй фiлософiї П.Юркевича;

— розкрити роль серця, емоцiйного начала у фiлософському пiзнаннi;

— обгрунтувати практичний характер фiлософiї в концепції П.Юркевича;

— з’ясувати iдейнi та теоретичнi джерела фiлософiї П.Юркевича, показати її спадкоємнiсть щодо вiтчизняної фiлософської традицiї i значимiсть для розвитку української духовностi.

Наукова новизна одержаних результатiв.

Наукова новизна пов’язана з самою постановкою проблеми та запропонованими методами її вирiшення. Вперше на основi цiлiсного пiдходу всебiчно проаналiзовано концепцiю фiлософiї П.Юркевича, а також здійснено:

— залучення у науковий обiг малодослiджених педагогiчних праць П.Юркевича, що представлені як складова загально-фiлософської концепцiї мислителя;

— розкриття змiстового зв’язку теоретико-пiзнавальних i цiннiсно-свiтоглядних позицiй П.Юркевича з основними корелюючими тенденцiями у вiтчизнянiй i свiтовiй фiлософiї;

— подальший розвиток i обгрунтування думки про кордоцентризм фiлософiї П.Юркевича, що розглядається у нерозривнiй єдностi з релiгiйним характером фiлософування;

— аналiз спiввiдносних понять “розум” i”розсудок”, “поняття” та “iдея”; уточнено змiст понять “серце”, “загальнолюдська свiдомiсть”, встановлено їх роль у гносеологiї П.Юркевича.

Наукова новизна може бути конкретизована у наступних положеннях, які виносяться на захист:

1. Фiлософiя в концепцiї П.Юркевича включає науковiсть як необхiдний чинник, але виходить за межi науки, є багатшою i складнiшою формою духовного життя i має ряд точок зiткнення з релiгiєю; “зустрiч” науки i релiгiї у сферi фiлософiї уможливлює несуперечливе спiвiснування й органiчний синтез трьох основних форм суспiльної свiдомостi.