Сторінка
7

Валютні ризики

Особливості розрахунку форвардних курсів

Специфікою форвардного ринку є те, що фор­вардні валютні курси, на відміну від інших видів угод, безпосередньо не фіксуються, а розраховуються. Маркет-мейкери та професійні дилери оперують показниками, вираженими у вигляді десятититисячної частини валютного курсу, що відображають різницю між курсом «спот» і курсом «форвард». Ці показники називають форвардною маржею (спред, пунк­ти, піпи) і на практиці здійснюються котиру­вання не курсів, а відповідних різниць.

Форвардний валютний курс розраховується на момент укладення угоди і складається з по­точного курсу (спот-курсу) і форвардної маржі, яка може виступати у вигляді премії або зниж­ки (дисконту). Якщо форвардний курс валюти вищий від поточного, то для його визначення до спот-курсу додається форвардна премія. Якщо ж форвардний курс нижчий від поточно­го, він визначається відніманням від значення спот-курсу форвардної знижки (дисконту).

На практиці з метою розрізнення премії або знижки їх часто записують, відповідно зі зна­ком «плюс» чи «мінус», але дилер завжди без­помилково визначить премію або знижку, якщо знак і не буде вказано. Це пояснюється тим, що курс покупця завжди нижчий за курс про­давця. Тому, коли показники форвардної маржі (спред) наведені в порядку збільшення [наприк­лад, 150—200 або (-100)—(-20)], то мова йде про форвардну премію. У разі, якщо спред на­водиться в порядку зниження [наприклад, 220—100 або (-50)—(-180)], то дилер повинен враховувати цей спред як форвардну знижку (дисконт).

Окрім того, слід мати на увазі, що курси «форвард» відрізняються від курсів «спот» значно більшим абсолютним значенням по­казника маржі — різниці між курсом прода­жу та курсом купівлі. Це пояснюється спе­цифікою банківської операції «форвард», яка одночасно є й формою страхування валютних ризиків. Що триваліший форвардний період, то вищим буде рівень валютного ризику, а тому більшим буде і розмір форвардної маржі.

Недоліки та нові форми форвардних угод

Як ми могли переконатися, використання форвардних угод для хеджування страху­вання валютних ризиків має багато переваг. Про­те існують і недоліки такої схеми страхування. Головний із них полягає в тому, що угоди укла­даються на міжбанківському ринку, а не на бір­жовому, як ф'ючерсні контракти, а тому відпові­дальність за виконання таких угод повністю ля­гає на учасників конкретної угоди. І якщо один з учасників угоди не зможе виконати її умов у повному обсязі, то інший зазнає значних збитків.

З метою запобігання таким ситуаціям або їх уникнення використовують додаткові мето­ди страхування, які останнім часом набува­ють дедалі більшого поширення. Це, зокрема:

— продовження терміну форвардної угоди;

— використання форвардних опціонів із відкритим терміном виконання;

— використання форвардних опціонів із перехресними датами;

— використання валютних контокорентів;

— укладення непрямих форвардних угод;

— забезпечення валютного покриття;

— самостійне створення «форварду»;

— використання форвардних контрактів із опціоном анулювання (FOX);

— використання угод про форвардну відсот­кову ставку та ін.

Використання форвардних угод на українському валютному ринку

Використання форвардних угод у чистому вигляді на українському валютному рин­ку поки що поширення не набуло, але фахів­цями Національного банку України вже напрацьовано пакет нормативних та інструктивних матеріалів для впровадження термінових валютних операцій в практику. Зокрема, постановою Правління Національного банку Украї­ни № 216 від 07.07.1997 p. затверджено «Правила випуску та обігу валютних деривативів», які регулюють механізм випуску та обігу форвардних валютних контрактів в Україні.

Згідно з цими Правилами форвардний ва­лютний контракт визначається як угода між двома банками, яка має на меті запобігання ризикам щодо змін у майбутньому курсів ва­лют і відсоткових ставок за депозитами в іно­земній валюті. Дві сторони угоди зобов'язані визначити певну відсоткову ставку та курс на певний період часу для узгодженої суми валю­ти, починаючи з визначеної контрактом май­бутньої дати розрахунків (щонайменше один місяць од дати укладення угоди).

Метою укладення та здійснення форвардних контрактів є хеджування зміни депозитних ста­вок (без необхідності здійснення загальновжи­ваного депозиту форвард-форвард) або мініміза­ція ризиків за змінами курсів валют, визначува­них як різниця або між узгодженою сторонами відсотковою ставкою за форвардним валютним контрактом та ставкою залучення кредитів пер­шокласними лондонськими банками (LIBOR) чи її аналогом на дату розрахунків за цим кон­трактом, або між курсом валюти за форвардним валютним контрактом та ринковим спот-кур­сом валюти на дату розрахунків за цим кон­трактом. Покупцями й продавцями форвардних валютних контрактів можуть бути банки-рези­денти та банки-нерезиденти України, що визна­чаються чинним законодавством України.

Форвардні валютні контракти укладаються на первинному ринку за стандартною формою, що відповідає чинному законодавству України.

Первинним продажем форвардного валют­ного контракту вважається така угода купівлі-продажу контракту, якій не передує інший фор­вардний контракт, однією із сторін якого ви­ступав покупець (продавець) цього контракту, і його предмет: сума іноземної валюти, дати поставки та здійснення платежу, що збігаються з цим форвардним контрактом.

Зміни й доповнення до форвардного валют­ного контракту оформлюються у письмовій формі та від моменту підписання є невід'ємною частиною цього форвардного контракту.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 


Інші реферати на тему «Фінанси»: