Сторінка
4
Якщо на макроекономічному рівні перед державою передусім стоїть завдання розподілу і перерозподілу вартості, то на мікроекономічному рівні — її створення. Поняття «вигода» — це насамперед поняття мікроекономічного рівня, корпоративних фінансів. Мета корпорації — підвищення її вартості, одержання прибутку, зростання добробуту акціонерів. Усе це яскраво проявляється в її фінансовій діяльності, зорієнтованій на вигоду — прибуток. Мета державної політики у сфері економіки — підвищення ефективності суспільного виробництва, в соціальній сфері — загального добробуту. Якщо на мікроекономічному рівні рішення приймаються, як правило, тільки тоді, коли вигода перевищує пов'язані з нею витрати, то на макроекономічному рівні рішення у сфері державної політики приймаються і при дефіциті бюджету.
Бюджет є інструментом задоволення загальнодержавних потреб, корпоративні фінанси — приватних інтересів акціонерів. Державний бюджет виражає відносини примусового вилучення частини доходів фізичних і юридичних осіб (на основі закону) і їх подальшого перерозподілу. Сфера функціонування цих відносин обмежується рамками перерозподілу частини вартості національного продукту на загальнодержавному рівні для надання суспільних товарів, послуг і благ, задоволення суспільних потреб. Корпоративні фінанси виражають відносини формування доходів корпорації, їх розподілу і перерозподілу в інтересах отримання максимального прибутку, підвищення добробуту акціонерів.
Отже, необхідно розрізняти макро- і мікроекономічний (фінансовий) рівні та категорії і поняття, що їм внутрішньо притаманні, і правильно їх застосовувати до кожного з них. Звідси похідними від бюджету категоріями макрофінансового рівня (а не корпоративних фінансів — мікрорівня) є: бюджетний дефіцит (профіцит), бюджетний менеджмент, бюджетний контроль, бюджетування тощо. Отже, бюджетування, як складова бюджетного менеджменту, — невід'ємне поняття макрофінансового рівня і вживання його на рівні корпоративних фінансів з наукового погляду недоцільне.
Науковцям, які досліджують проблематику мікрофінансового рівня — корпоративних фінансів, мабуть, слід більш енергійно і плідно працювати над категоріальним апаратом, об'єктивно притаманним саме цій сфері фінансів, питаннями теорії і практики її функціонування.
У другій половині XX ст. обсяги державних бюджетів, методи і процедури бюджетного менеджменту зазнавали швидких і суттєвих змін. Особливо це стосується найбільш розвинених країн Заходу, де бюджетні технології пройшли три етапи розвитку: традиційний бюджет; бюджет від результатів (інша назва — бюджет від виконання); бюджет на основі цільових програм. Щоправда, запровадження нових процедур на кожному з етапів не означало, що при цьому повністю відмовлялися від корисних елементів попередніх підходів. Завдяки модернізованим системам класифікації витрат, обліку та інформаційного забезпечення нові технології сприяли ефективнішому розподілу й використанню фінансових ресурсів, загальному підвищенню якості бюджетного менеджменту.
Для описання реформ у сфері бюджетних технологій у професійний і науковий вжиток були впроваджені такі терміни, як бюджетування на нульовій основі, бюджет автоматичного припинення фінансування програм («сансет»), програмне орієнтований бюджет та ін. Усі нововведення об'єднує програмно-цільовий метод розроблення бюджетів.
За традиційного управління бюджетом ведеться жорсткий і регулярний фінансовий контроль за видатками підпорядкованих бюджетних організацій (або з боку законодавчих органів за діяльністю структур виконавчої влади). Традиційно бюджет обґрунтовується на основі співвідношення по суті витратних показників наявності ресурсів, рівня цін і кількісних характеристик діяльності бюджетних установ. Головний недолік складеного за традиційним підходом бюджету полягає в тому, що він не дає уявлення про те, чи досягнуті поставлені цілі, достатньо чи замало асигновано коштів на ту чи іншу діяльність.
Бюджет від виконання (або бюджет на основі результатів) виходить із концепції приймання бюджету за функціями, видами діяльності та її результатами. Головне в цьому підході — реалізація і контроль здійснюваних операцій через раціональний розподіл ресурсів. Бюджет від виконання певною мірою вирішує частину завдань: ефективного використання існуючих ресурсів для досягнення цілей, що стоять перед організацією; забезпечення оперативного контролю за виконанням конкретних завдань відповідно до графіка. Під час складання такого бюджету спочатку визначають вид діяльності, збирають інформацію про неї, а потім порівнюють витрати з результатами. Щоправда, подібне завдання просте, коли йдеться про конкретні результати від витрачених коштів (площа побудованих приміщень, кількість погашених пожеж, довжина побудованих доріг тощо). Складніше визначити ефективність бюджету від виконання у разі фінансування нематеріальних послуг і сфер діяльності (освіта, охорона здоров'я й наукові дослідження тощо).
З огляду на ці обставини система планування бюджету й управління ним від виконання співіснувала з традиційним підходом затратного типу. У зв'язку з цим використовувалися і відповідні форми та методи бюджетного менеджменту. Орієнтація тільки на контроль і ефективність управління не давала бажаних результатів, бо не завжди передбачала глибокий і ретельний попередній аналіз діяльності та вибір найбільш економного варіанта (з існуючих альтернатив) досягнення мети. Проте підхід до управління бюджетом насамперед на основі кінцевих результатів рішуче розривав із старою традицією, оскільки під час розподілу асигнувань означав переорієнтацію уваги від фінансування організації як такої до результатів її діяльності. А це, у свою чергу, вело до якісних змін у самому бюджетному менеджменті.
Починаючи з 60-х років відбувається перехід до планування бюджету й управління ним на основі аналізу альтернатив. У зв'язку з цим останні десятиліття в західних країнах найбільшого поширення набули програмно-цільові бюджети (у тому числі на се-редньостроковий і довгостроковий періоди), відомі також під назвою бюджетів пріоритетів. Останні призначені для реалізації загальнонаціональних стратегічних інтересів, залежно від яких виділяються ліміти коштів окремим відомствам, галузям, регіонам, програмам, проектам, грантам. Західні економісти дуже високо оцінюють систему програмно-цільового управління бюджетом. Деякі з них навіть вважають, що вона ознаменувала революцію у сфері бюджетного менеджменту. Найбільш інтенсивного розвитку система програмно-цільового управління бюджетом і споріднені з нею технології одержали в Сполучених Штатах Америки і країнах Західної Європи.
Завантажити реферат