Сторінка
1

Антиінфляційна політика

Вступ

Актуальність теми. Фінансовий стан країни є індикатором її “здоров”я”,економічного стану, тому дуже важливим є дослідження напрямів, методів та інструментів антиінфляційної політики держави. Фінансова система не лише забезпечує необхідні взаємозв’язки в економіці, вона є одним з найвпливовіших важелів макроекономічного регулювання, інструментом, за допомогою якого уряди мають змогу регулювати економічний розвиток. Саме тому діяльність виконавчої влади кожної країни спрямована на забезпечення стабільності фінансово-кредитної системи та фінансового стану в цілому. Запорукою цього, серед іншого, має бути стан “керованості” інфляційними процесами. Необхідність у цьому викликана тим, що інфляція не лише призводить до послаблення антиінфляційної політики держави, а й до тяжких соціально-економічних наслідків. За умов інфляції втрачається ефективність дії та відбувається деформація інструментів макроекономічного регулювання. У зв”язку з актуальністю антиінфляційної політики держави була вибрана тема курсової роботи. Мастера москвы для разбора дома.

Цю тему досліджували такі економісти:

Богиня Д., Волинський Т., Пинзеник В., Стігліц Д., Тимофєєв В.,Долан Э. ,Панчишин С,. Буняк В. Та інші.

Метою курсової роботи є дослідження антиінфляційної політики та напрямів підвищення її ефективності.

Для досягнення мети необхідно вирішити такі завдання :

1. з”ясувати сутність антиінфляційної політики.

2. розкрити методи та інструмнети антиінфляційної політики.

3. визначити напрями підвищення ефективності антиінфляційної політики.

Об”єктом курсового дослідження є антиінфляційна політика.

Предметом курсового дослідження є механізм здійсненняантиінфляційної політики.

Теоретичною та інформаційною базою курсового дослідження послужили вітчизняні та закордонні наукові праці в галузі інфляції та антиінфляційної політики, дані Держкомстату України, дані Департаменту економічної стратегії Міністерства економіки України та Національного банку України.

Структура курсового дослідження : робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг курсової роботи – сторінок.

Розділ 1.Cутність антиінфляційної політики

У західних країнах інфляція стала прак­тично невід'ємною частиною ринкової систе­ми господарювання. Це дає під стави говорити не тільки про наслідки, а й про деякі спе­цифічні функції інфляції. Ряд економістів до­тримується точки зору, що незначна за рівнем інфляція (наприклад, щорічні підвищення цін на 3-4%), що супроводжується відповідним зростанням грошової маси, здатна стимулю­вати виробництво. Відповідно до моделі Хікса IS-LM певне зростання грошової маси М ство­рює своєрідний стимул для збільшення об­сягів продукції, що випускається.

За прогнозом темпи інфляції в індустріальнo розвинутих країнах у найб­лижчі роки збережуться в середньому на рівні 2,5-3%,тоді як у країнах,що розвиваються,се­редньорічний темп інфляції становитиме 8-12%. У Колумбії,Перу,Болівії темпи інфляції можуть досягнути сотень і тисяч відсотків[5, с.250].

Надзвичайно небезпечна двозначна (а тим більше тризначна) інфляція. В умовах дво­значної інфляції складно спрогнозувати дохо­ди й витрати, внаслідок чого економічна діяльність орієнтується на найбільш доходні та швидко відшкодовувані її види, і еко­номічний спад стає досить імовірним. Трива­ла гіперінфляція призводить до скорочення господарської діяльності в більшості секторів економіки.

Отже, незважаючи на можливу начебто "позитивну" роль інфляції, виходячи з-під контролю й навіть будучи регульованою, вона має значні соціально-економічні наслідки -закріплення стагнації, зниження економічної активності, зростання безробіття тощо. Тому розвинуті країни Заходу ставлять за мету до­сягнення неінфляційного економічного зрос­тання та забезпечення зайнятості [14, с.52].

Пом'якшити негативні соціально-еко­номічні наслідки інфляції можливо лише в разі ефективного регулювання рівня інфляції, розробки науково обґрунтованої антиінфляційної політики. Розрізняють прогно­зовану й непрогнозовану інфляцію. Особливу загрозу становить непрогнозована інфляція, у подоланні якої значну роль відіграє правиль­но визначена,зважена антиінфляційна політи­ка.

Мета антиінфляційної політики держави полягає у встановленні контролю за інфляцією і досягненні прийнятних для на­родного господарства темпів її зростання. Спроби впоратись з інфляцією шляхом гро­шової рестриктивної політики в наших умо­вах мають значно більші негативні наслідки, ніж сама інфляція, оскільки призводять до скорочення виробництва, зростання непла­тежів у всіх секторах економіки, відкладання виплат за державним зовнішнім і внутрішнім боргами. Вкрай негативні наслідки має така політика й для соціальної сфери: зростає безробіття, своєчасно не випла­чуються заробітна плата, пенсії, різко зни­жується рівень життя населення.

Ефективна антиінфляційна політика має базуватись на об'єктивних, економічно обґрун­тованих системних прогнозах.

Системне прогнозування інфляційних про­цесів передбачає визначення тенденцій у ди­наміці індексу інфляції за допомогою аналітичних трендів, а також оцінки, з одного боку, - ступеня впливу причинно зумовлюва­них монетарних, фінансових та інших макро-показників на індекс інфляції, з другого, -оцінки впливу інфляції на динаміку реально­го валового внутрішнього продукту.