Сторінка
9

Бюджетна історія України

У багатьох повітах податки перевищували прибутки.

У 1900 р. населення Російської імперії сплатило непрямих податків на суму 657 млн крб., у тому числі з алкогольних напоїв — 317, тютюну — 41, цукру — 63, нафти — 25, мита — 204 млн крб. Значна частка спирту, тютюну, цукру була українського виробництва. Дев'ять українських губерній з 1868 до 1880 р. дали Російській імперії 2899,2 млн крб., а повернуто було на власні потреби лише 1749 млн крб.

За 15 років, починаючи з кінця XIX ст., бюджет Російської імперії одержував з України 3289 млн крб. прибутку, а на потреби України залишалось 2605,2 млн крб. Незважаючи на заходи, що їх проводив уряд з метою впорядкування надходжень до бюджету, державний борг невпинно зростав.

З середини 80-х років Росія за величиною державного боргу посідала третє місце після Франції та Великобританії. У 1903 р. борг становив 6679 млн крб. Для стабілізації фінансової системи виникла необхідність грошової реформи, яка і була проведена в 1897 р.

Відомості, подані в табл. 1, показують, що за 15 років - з 1900 по 1914 р. частка доходів, мобілізованих в Україні, в доходній частині державного бюджету Росії становила в середньому 20,8%, проти 12,3% середнього показника видатків в Україні у загальній структурі видаткової частини держбюджету Росії.[6]

5. Україна в 1917—1922 рр. XX ст.

Через надзвичайну складність періоду, часту зміну політичної ситуації, громадянську війну бюджетних процесів як таких практично не було, хоча були окремі спроби забезпечити системність державних надходжень і видатків. Суттєву роль відіграв той факт, що Україна більше, ніж два століття входила до складу інших держав, і в цих умовах за досить короткий період налагодити бюджетні процеси було майже неможливо.

Перший крок до самостійних бюджетних відносин зробила Центральна Рада, відокремившись від фінансової системи Росії і намагаючись забезпечити власний грошовий обіг. На початок 1917 р.

Україна не мала своїх грошей, податків, банку. У червні 1917 р. Центральна Рада в І Універсалі задекларувала: "Щоб певна частина грошей, які збираються в Центральну казну з нашого народу, булла віддана нам, представникам свого народу, на національно-культурні потреби його . До сього часу український народ усі кошти свої оддавав у Всеросійську центральну казну, а сам не мав та не має й тепер від неї того, що повинен би мати за се. І через те ми, Українська Центральна Рада, приписуємо всім організованим громадянам сіл і городів, усім українським громадським управам і установам з 1 числа місяця липня накласти на людність особливий податок на рідну справу і точно, і негайно регулярно пересилати його в скарбницю Української Центральної Ради"1. Але практичних дій для реалізації цього положення Центральна Рада не здійснила, і Україна продовжувала залежати від поставок російських грошових знаків. Збирання податків було абсолютно невпорядкованим. Виплата заробітної плати робітникам і службовцям припинилась, купівельна спроможність населення знизилась. Селяни перестали привозити в місто товари для продажу. Ситуація дещо вирівнялась лише з випуском української грошової одиниці.

З приходом до влади гетьмана П. Скоропадського окремі економічні питання вдалося вирішити, завдяки чому почала відновлюватись розбалансована фінансова система, вдалося створити державний бюджет. Стабільність грошової одиниці — карбованця — забезпечувалась природними багатствами України, а також цукром. У цей період Україна виплачувала значну контрибуцію німецько-австрійським "визволителям". Так, згідно з договором від 10 вересня 1918 р. на 1918/19 господарський рік уряд Української держави надав право вивозити не менше 100 млн. пудів хліба, худоби до 11 млн. пудів (живої ваги), овець — 300 тис. голів, птиці — 2 млн. шт., до 400 тис. пудів сала, масла, сиру, близько 200 тис. пудів м'ясних консервів, ковбаси і м'ясних товарів (за місяць), 2,5 млн. пудів цукру, а також багато іншого продовольства та промислової сировини. Наприклад, з 16 травня до ЗО жовтня було вивезено 4 500 230 пудів вовни, 173 836 пудів волосу і щетини, 379 352 пуди різних тканин, 479 000 пудів шкур і хутра, 449 000 пудів різних металів, 144 734 пуди руди, 286 965 пудів тютюну, 78 250 пудів конопель і льону, 18 641 пуд гуми.

Масового характеру набуло безробіття. Так, за далеко не повними даними, у 1918 р. тільки у 23 містах України налічувалось 180,6 тис. безробітних.

У грудні 1918р. гетьманат був замінений Директорією, але суттєвих зрушень в економіці не відбулося, не було оптимально вирішене й основне для населення питання — земельне, а тому соціальні відносини загострились.

У Західній Україні постійно не вистачало продуктів харчування та предметів першої необхідності. Уряд Наддніпрянської України надав галичанам допомогу — було надіслано 1000 вагонів продуктів харчування (у тому числі 500 вагонів цукру) й асигновано певну кількість грошей для закупівлі продуктів харчування. Але ця допомога виявилася недостатньою.

З найбільшими труднощами зіткнулись Секретаріати фінансів і торгівлі та промислу, їм не вистачало ні фінансових ресурсів, ні фахівців. Доходи бюджету були мінімальними, і з великими зусиллями уряд вишукав кількасот тисяч крон, щоб виплатити "добове" фронтовикам.

6. Україна в складі Радянського Союзу (ЗО грудня 1922 р. — 15 липня 1990 р.)

Увійшовши до складу Радянського Союзу, Україна отримала певні атрибути державності, в тому числі й автономний бюджет. Однак треба зазначити, що він повністю формувався під контролем Москви.

Орієнтовний бюджет України на 1922/23 бюджетний рік було затверджено РНК УРСР 24 жовтня 1922 р. і передано на розгляд у Москву для включення в загальний бюджет Федерації держав. Цей бюджет мав щоквартально уточнюватись. І квартал — жовтень, листопад, грудень 1922 р., інші квартали — з січня до вересня 1923 календарного року, причому бюджет І кварталу бюджетного року не складався. Першою формою в бюджеті йшли видатки, а потім доходи. У дохідну частину включались дотації з центру, оскільки перший бюджет України в складі СРСР був дефіцитним на 19,3 %.

До складу бюджетної системи СРСР увійшли: союзний бюджет, 15 державних бюджетів союзних республік, у складі були 50,9 тис. місцевих бюджетів, в тому числі 20 бюджетів автономних республік, 145 крайових, обласних та окружних, 2,0 тис. міських, 3,7 тис. районних, 3,8 тис. селянських і 41,1 тис. сільських бюджетів.

Побудова та функціонування бюджетної системи СРСР мала відбуватися відповідно до принципів, які були відображені в Конституції СРСР. Однак у процесі реалізації засад бюджетної політики їх застосування не завжди відповідало змісту.

У Конституції Української РСР, прийнятій 20 квітня 1978 р. було записано, що Українська РСР - суверенна радянська соціалістична держава. Не дивлячись на те, що і в ст. 76 Конституції СРСР від 7 жовтня 1977 р. кожна "Союзна республіка є суверенна радянська держава ." на практиці усі п'ятнадцять союзних республік права на економічну самостійність та бюджетну автономність не мали, а входили до єдиної бюджетної системи.