Сторінка
4

Фінансово-правові норми, структура, види фінансово-правових норм

Слід зазначити, що ця ланка фінансових відносин, яка виникає в процесі формування та використання місцевих бюджетів різних рівнів, є найрозгалуженішою, тому що вона охоплює відносини, які виникають між органами самоврядування різного рівня, та пра­цівниками закладів освіти, охорони здоров'я, культури, спорту та інших установ, що фінансуються з місцевих бюджетів. Особливо яскраво ці відносини проявляються при використанні бюджетних коштів та формуванні фондів оплати праці працівників бюджетних установ. Несвоєчасне формування фондів оплати праці та несвоє­часна виплата заробітної плати призводять до негативних еконо­мічних відносин і, навпаки, своєчасна та повна виплата грошових коштів працівникам бюджетної сфери сприяє виникненню позитив­них економічних відносин. Це пов'язане з тим, що за рахунок гро­шових коштів задовольняються певні потреби працівників бюджет­них установ.

Сфера децентралізованих місцевих фінансів являє собою су­купність економічних відносин, пов'язаних з формуванням, роз­поділом і використанням грошових фондів і нагромаджень під­приємств і організацій комунальної форми власності. Специфіка цих економічних відносин полягає в тому, що вони в першу чер­гу проявляються між підприємствами та місцевими органами са­моврядування як представниками власника цих підприємств. Слід зазначити також, що хоча фінанси підприємств комунальної форми власності функціонують на основі законодавства України, але водночас місцеві органи самоврядування мають право пере­розподіляти фонди грошових коштів, які формуються на підпри­ємствах комунальної форми власності, не тільки всередині під­приємства, а й між підприємствами. Крім того, згідно з вимогами Бюджетного кодексу України 100% податку на прибуток кому­нальних підприємств зараховується до відповідного місцевого бюджету. Місцеві ради можуть надавати пільги, або звільняти від податків ці підприємства в тій частині, у якій податки зарахову­ються до місцевого бюджету.

На підприємствах комунальної форми власності економічні відносини виникають також між керівництвом цих підприємств та їх працівниками, що пов'язано з формуванням та використан­ням фонду заробітної плати, фонду матеріального заохочення, амортизаційного фонду, оборотних коштів та інших фондів гро­шових коштів. Економічні відносини виникають також між ко­мунальними підприємствами та підприємствами інших форм власності, які спілкуються між собою в процесі виробництва. Пе­ребудова економіки і широкий розвиток ринкових відносин ма­ють позитивно вплинути на обсяги та структуру грошових фон­дів, які формуються і використовуються на підприємствах кому­нальної форми власності.

Розвиток ринкових відносин в Україні потребує перегляду фі­нансової політики як на загальнодержавному, так і на місцевому рівні. Як відомо, фінансова політика має відповідати рівню розви­тку продуктивних сил та виробничих відносин, тому необхідно її уточнювати на кожному історичному етапі розвитку суспільства. Слід зазначити, що характер базису суспільства встановлюється структурою власності на засоби виробництва і визначає основи довгострокової економічної і фінансової політики держави та її ре­гіонів, тобто структура власності на засоби виробництва є визна­чальним чинником у розробленні стратегії фінансової політики держави та її регіонів. Крім того, структура власності на засоби ви­робництва диктує розвиток або згортання демократичних засад розбудови державного устрою. У зв'язку з цим єдина економічна і політична основа діяльності загальнодержавних та місцевих орга­нів влади й управління потребує єдності їх дій у межах визначених повноважень. Тому стратегічна спрямованість фінансової політики України в перехідний період від адміністративно-командних мето­дів управління до ринкових має передбачити розроблення компле­ксу заходів з підтримки розвитку різних форм власності як на за­гальнодержавному, так і на місцевому рівні. З метою формування різних форм власності та реалізації державної політики з питань розвитку та підтримки малого підприємництва Президент України 12 травня 1998 року видав Указ «Про державну підтримку малого підприємництва», відповідно до якого місцеві органи самоврядування прийняли положення про створення грошових фондів під­тримки підприємництва, малого та середнього бізнесу в регіонах країни. Але заходи, які були розроблені, виявились малоефекгив-ними тому, що отримані підприємствами грошові кошти не тільки використовувались неефективно, але й не поверталися, або повер­галися у фонд несвоєчасно і не в повному обсязі. Слід зазначити, що структура власності на засоби виробництва в кожному регіоні країни не однакова, тому місцеві органи самоврядування повинні самостійно визначати комплекс тактичних заходів у сфері місце­вих (фінансів кожного регіону, виходячи із стратегічних напрямів фінансової політики держави та з урахуванням особливостей роз­витку продуктивних сил і виробничих відносин кожного регіону. Тому фінансова політика, яку проводять місцеві органи самовря­дування, має враховувати потребу в коштах для розвитку регіону, його реальні економічні і фінансові можливості, а також завдання, що стоять перед регіоном.

Важливо зазначити, що фінансова політика держави і місце­вих органів самоврядування реалізується через фінансовий меха­нізм, який пронизує всі рівні місцевого самоврядування — від сільських до обласних рад. і держадміністрацій. Він являє собою сукупність методів і форм. інструментів і важелів впливу на еко­номічний і соціальний розвиток регіонів у процесі розподільних і перерозподільних фінансових відносин.

Особливістю дії фінансового механізму на рівні місцевого са­моврядування є те, що він пов'язаний з формуванням та викорис­танням цільових централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів і дає змогу місцевим органам самоврядування на практиці реалізувати стратегію та тактику фінансової політики.

Місцеві фінанси - це система формування, розподілу і використання грошових та інших фінансових ресурсів для за­безпечення місцевими органами влади покладених на них фун­кцій і завдань, як власних, так і делегованих.

Місцеві фінанси, які функціонують в Україні на сучасному ета­ні її розвитку: потребують певного вдосконалення. Так, виникла необхідність реформування бюджетної системи, що має відбутися в напрямі зміцнення фінансової незалежності місцевих бюджетів, чіткого розподілу функцій між окремими ланками місцевих бюд­жетів, а відповідно і розподілу доходів. Потребує свого вдоско­налення процес бюджетного регулювання, який являє собою част­ковий перерозподіл фінансових ресурсів між бюджетами різних рівнів, при цьому передбачається розроблення наукових підходів до визначення норм відрахувань до місцевих бюджетів від регулюючих загальнодержавних податків та обов'язкових платежів. установлення обгрунтованого розміру бюджетної дотації, бюджет­них субсидій і субвенцій бюджетам нижчого рівня. Слід зазна чити, шо при фінансуванні соціально-культурних закладів у роз­рахунку на душу населення по регіонах країни спостерігаються значні розбіжності, тому вирішення цієї проблеми потребує роз­роблення науково обгрунтованих норм видатків у розрахунку на душу населення.