Сторінка
2

Фінансове планування як процес визначення потреби підприємства у фінансових ресурсах

ü як повинен здійснюватися розподіл прибутку підприємства;

ü як забезпечується реальна збалансованість планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.

2. Методи фінансового планування

В практиці фінансового планування застосовуються слідуючі методи: економічного аналізу, нормативний, балансових розрахунків, грошових коштів, метод багатоваріантності, економіко-математичне моделювання.

Метод економічного аналізу дозволяє визначити основні закономірності, тенденції в русі натуральних і вартісних показників, внутрішні резерви підприємства. На основі доступної звітньо-облікової інформації оцінюється фінансове положення підприємства, його внутрішні і зовнішні відносини. Це дозволяє охарактеризувати його платоспроможність, ефективність і прибутковість діяльності та інші показники, а потім на основі результатів прийняти обгрунтовані рішення.

Суть нормативного методу полягає в тому, що на основі наперед встановлених норм і техніко-економічних нормативів розраховується потреба господарюючого суб’єкта в фінансових ресурсах і їх джерелах. Такими нормативами є податкові ставки та відрахування, норми амортизації та інше. Існують також нормативи господарюючого суб’єкта – це нормативи, розроблені безпосередньо на підприємстві і використовуються ним для регулювання виробничої діяльності, контролю за використанням фінансових ресурсів, інших цілей щодо ефективного вкладення капіталу.

Використання методу балансових розрахунків для визначення майбутньої потреби в фінансових ресурсах базується на прогнозі надходженні засобів і витрат по основним статтям балансу на певну дату в перспективі. При цьому особливу увагу слід приділити вибору дати: вона повинна відповідати періоду нормальної експлуатації підприємства.

Метод багатоваріантності розрахунків полягає в розробці альтернативних варіантів планових розрахунків, щоб з їх допомогою вибрати найоптимальніший, при цьому можуть використовуватися різні критерії вибору.

Так, наприклад, в одному варіанті може бути закладений спад виробництва, що продовжується, інфляція і слабкість національної валюти, а в іншому – ріст процентних ставок і , як наслідок, сповільнення темпів росту світової економіки і зниження цін на продукцію.

Цей метод цікавий тим, що дає можливість проаналізувати діяльність підприємства в різних економічних ситуаціях, а також проробити шляхи розвитку всіх варіантів.

Метод економіко-математичного моделювання дозволяє кількісно виразити тісноту взаємозв’язків між фінансовими показниками і основними факторами, що їх визначають.

І тільки сукупність усіх вище перерахованих методів дає можливість робити різносторонні висновки.

3. Бюджетування як вид планування

Альтернативою фінансовому плануванню є бюджетування – своєрідний західний варіант плануваня, хоча деякі економісти вважають його різновидом фінансового планування. В Україні даний вид планування не є дуже поширеним, що пов’язане з тим, що вітчизняні підприємства змушені працювати за більш високого рівня контролю за використанням фінансових ресурсів та централізації управлінських функцій.

Крім того, бюджетування притаманне великим компаніям і транснаціональним корпораціям, планування в яких повинно враховувати особливості середовищ, в яких працюють їхні підрозділи (чи то ментальні відмінності, чи різний рівень економічного ролзвитку країн-акцепторів та інше).

В західній практиці, говорячи про фінансові плани, зазвичай оперують терміном “бюджет”. Бюджет – фінансовий документ, що містить серію спланованих подій, які будуть мати місце в майбутньому, тобто прогноз майбутніх фінансових операцій [1,с.27].

Система бюджетів дозволяє керівнику наперед оцінити ефективність управлінських рішень, оптимальним чином розподілити ресурси між підрозділами, намітити шляхи розвитку персоналу і уникнути кризових ситуацій. Поряд з поняттям “розробка бюджету” на багатьох вітчизняних підприємствах використовується термін “бюджетування”. Складання бюджетів переслідує слідуючі цілі:

· Розробка концепції ведення бізнесу:

q Планування фінансово-господарської діяльності підприємства на певний період;

q Оптимізація витрат і прибутків підприємства;

q Координація – узгодження діяльності різних підрозділів підприємства;

· Комунікація – доведення планів до відома керівників різних рівнів;

· Мотивація керівників на місцях на досягнення цілей організації;

· Контроль і оцінка ефективності роботи керівників на місцях шляхом порівняння фактичних витрат з нормативом;

· Виявлення потреби в грошових коштах і оптимізації фінансових потоків.

Складання бюджету являє собою процес тактичного планування, звідси і назва управлінської функції – бюджетне планування. Тактичний план має багатофункціональне значення. В цілому він виконує наступні три функції:

· Прогнозування;

· Координація;

· Контроль;

План повинен базуватися на цілях, які необхідно досягнути в плановому періоді, іншими словами тактичний план – розгорнута система кінцевих цілей діяльності підприємства.

Щоб тактичний план виконував покладені на нього функції, він повинен відповідати слідуючим вимогам:

1. Гнучкість плану (бюджети, механізм корегування).

2. Повнота планування (сценаріїв).

3. Підтримка зі сторони вищого керівництва.

4. Комплексність планування (підшивки бюджетів).

5. Відповідальність за розробку і виконання плану.

6. Пріоритет поточних рішень перед планом (аналіз План-Факт).

7. Точність, ясність, лаконічність формулювання планів.

8. Участь виконавців в формуванні бюджетів.

Переваги і недоліки бюджетування.

Як і любе явище бюджетування має свої позитивні і негативні сторони.

Переваги бюджетування:

· Позитивно впливає на мотивацію і настрій колективу;

· Дозволяє координувати роботу підприємства в цілому;

· Аналіз бюджетів дозволяє своєчасно вносити корегуючі зміни;

· Дозволяє вчитися на досвіді складання бюджетів минулих років;

· Дозволяє вдосконалити процес розподілу ресурсів;

· Сприяє процесам комунікацій;

· Допомагає менеджерам нижньої ланки зрозуміти свою роль в організації;