Сторінка
2

Еволюція і основні тенденції розвитку фондових ринків

2. Особливості формування ринку акцій

Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує майнову участь її власника у капіталі акціонерного това­риства. Власники акції стають пайовиками акціонерного товари­ства, його співвласниками, тому вони не можуть вимагати від то­вариства повернення вкладених коштів. Проте вони можуть про­дати акції, але у цьому випадку втрачають право співвласника.

Власники акцій, як співвласники товариства, мають пра­во на одержання частини прибутку товариства пропорційно своїй участі, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Дохід, що одержує акціонер на акції, називається дивідендом. Розмір дивіденду залежить від маси прибутку, співвідношення між його нагромаджуваною та спожив­чою частинами, інвестиційної політики акціонерного товарист­ва, виду і кількості акцій та інших факторів.

Товариства (корпорації) намагаються підтримувати диві­дендні платежі на високому рівні, тому що переважно саме через ринкову ціну акцій визначають репутацію (рейтинг) корпорації, яка, в свою чергу, визначає спроможність корпорації до залучен­ня позичкового капіталу або до додаткового випуску акцій. Крім дивідендів, власники акцій можуть одержати дохід (у вигляді кур­сової різниці), якщо вони продадуть акції дорожче, ніж їх купили.

Випуск акцій дає засновникам акціонерного товариства необмежені можливості консолідувати значний капітал на ос­новні об'єднання безлічі індивідуальних капіталів і заощаджень.

Акціонерне товариство (компанія, корпорація) - це доміну­юча форма комерційної організації у країнах з ринковою еко­номікою. Важливою перевагою акціонерної форми, порівняно з іншими формами комерційної організації (індивідуальний бізнес, партнерство, кооперативи), є обмежена відповідальність за зо­бов'язаннями. Власники акцій несуть відповідальність за зо­бов'язаннями товариства (ризикують) тільки капіталом, вкладе­ним в акції. Ця відповідальність поширюється лише на його май­но. Акціонерна форма комерційної організації сприяє демократи­зації управління, розширенню громадського контролю за діяль­ністю організації, стимулює якісну працю акціонерів-пайовиків.

Виникнувши на початку розвитку приватного підприєм­ництва, акціонерна форма виявилася надзвичайно гнучкою і життєздатною.

Історія акціонерного підприємництва налічує понад 400 років. Перші акціонерні товариства виникли на початку XVII ст. у вигляді великих торговельних компаній (англійська Ост-Індська - у 1600 році, голландська Ост-Індська - у 1602 році). І вже в другій половині XIX ст. акціонерні товариства поступово почали витісняти інші типи великих підприємств. Досить значно­го поширення акціонерне підприємництво набуло в Росії. Ще у 1757 році було засноване перше акціонерне товариство "Ро­сійська торговельна компанія". Напередодні реформи 1861 року Росії було вже понад 100 акціонерних товариств, на початку 1914 року налічувалося 2245 товариств, капітал яких дорівнював 5 млрд. крб. У промисловості на долю акціонерних товариств припадало понад 60% усієї продукції.

У роки громадянської війни та іноземної інтеграції акціо­нерні товариства (компанії) були майже повністю ліквідовані. Відродження акціонерного підприємства починається у 1921 році в умовах переходу країни до непу. У 1922 році було засноване перше радянське акціонерне товариство "Шкірсировина" за уча­стю держави. На початку 1925 року у межах СРСР вже діяло 107 акціонерних товариств, причому майже 90% з них - торгові та кредитні підприємства. У кінці 20-х - на початку 30-х років в умо­вах формування командно-адміністративної економіки акціонер­ні товариства були в основному реорганізовані у державні об'єд­нання, і, таким чином, розвиток акціонерного підприємництва припинився майже на 60 років.

У країнах Східної Європи, багатьох азіатських країнах, які почали радикальні економічні та політичні перетворення, по­вернення до акціонерного підприємництва намітилося раніше, ніж у СРСР. Перші акціонерні підприємства у промисловості, торгівлі, кредитній сфері були тут створені на початку 80-х років. У другій половині 80-х років були схвалені перші закони та інші нормативні акти, що регулюють акціонерне підприємництво, обіг цінних паперів.

3. Особливості формування ринку облігації, особливості емісій

Облігація - це свідоцтво про надання позички, яке дає право на одержання, як правило, щорічного доходу у вигляді процента." Привабливість облігації для власників полягає в одержанні фіксованого доходу. На відміну від акцій облігації піс­ля закінчення визначеного строку підлягають викупу, до того ж емітент повинен сплатити номінальну вартість облігацій і дохід у вигляді процента.

Облігації випускаються іменні та на пред'явника, причо­му останні переважають. Залежно від емітента облігації поділя­ються на державні та корпоративні.

Корпоративні облігації - це свідоцтво про надання їх влас­никам довгострокової позички корпорації, фірмі, підприємству, тобто це облігації, емітовані юридичними особами. Випуск облі­гацій - більш вигідний спосіб формування додаткового капіталу, ніж випуск акцій, тому що проценти за облігаціями сплачуються з прибутку корпорацій до виплати податків. Крім того, власники облігацій не одержують права голосу, оскільки вони не співвлас­ники корпорації, а її кредитори. Корпоративні облігації більше піддаються ризику, ніж державні облігації, проте доходи за ними значно вищі.

Залежно від характеру забезпечення облігації поділяють­ся на заставні та беззаставні. Заставні емітуються під застави майна корпорації та цінних паперів. Заставна облігація - це юри­дичний документ, що підтверджує згоду корпорації заставити під свій борг землю, споруду та інше майно, яке їй належить і дає право кредитору на оволодіння заставленими активами у разі не­сплати боргу. Облігації під заставу інших цінних паперів забезпе­чуються не майном, а іншими акціями та борговими зобов'язан­нями фірми. У разі несплати боргу заставні цінні папери стають власністю того, хто володіє заставними облігаціями. Забезпечен­ням беззаставних облігацій виступає загальна платоспромож­ність корпорації. Такі облігації випускають, звичайно, фінансово сталі корпорації, які мають високий кредитний рейтинг.

За порядком оплати розрізняють облігації з правом до­строкового відкликання та облігації без такого права (безвідклич­ні) — за аналогією із зворотними і беззворотними акціями.

Існують також облігації конвертовані та неконвертовані. Конвертовані облігації можна обміняти на прості акції тієї ж кор­порації, коли це буде вигідно. Враховуючи цю пільгу, процент на конвертовані облігації установлюється нижчим, ніж на неконвер­товані. Власники неконвертованих облігацій, з одного боку, одер­жують стале джерело доходу у вигляді процента, а з іншого боку, мають можливість (яку дають акції) примножити капітал.