Сторінка
3

Прогнозування економічного росту

Для оцінки окремих відносних показників (показників, які відображають відношення всього випуску продукції до одного з факторів виробництва) використовують одно факторні моделі росту:

(3)

(4)

Якщо поділити ліву і праву частини рівняння (3) на Х1t, а рівняння (4) – на Х2t, отримаємо похідні для прогнозування:

Фондовіддачі: (5)

Продуктивності праці: (6),

де α і β – параметри, які виражають ефективність відповідного фактору.

Параметр Аt відображає вплив відсутнього фактору (наприклад, трудових ресурсів) в моделі (5) на ефективність розглядуваного фактору. Так, збільшення Х1t в n разів дає збільшення γt в n2 разів, якщо α>1 і, відповідно, збільшення Х2t в n разів приводить до зростання γt в nβ разів, якщо β>1. При α(β)<1 ріст відповідного фактору понижується, при цьому показник ефективності γt/X1t (γt/X2t) не обов’язково знижується, оскільки на його динаміку має вплив і Аt.

Точніше рівень і динаміка окремих показників ефективності визначаються на основі багатофакторних моделей. За допомогою вказаних моделей вдається не тільки прогнозувати показники фондовіддачі і продуктивності праці, але й знаходити динамічні взаємозалежності між цими показниками і показниками фондоозброєності Х1t/γt і відношення живої праці до виробничих фондів Х2t/γt. При α>0 і β>0 фондовіддача зростає при збільшенні співвідношення між живою працею і виробничими фондами. Продуктивність праці зростає в результаті росту фондоозброєності.

Важливою особливістю використання багатофакторних моделей є можливість визначення окремих граничних показників ефективності факторів. Збалансованість факторів дозволяє народному господарству перейти на режим стабільності і постійного зниження норми нагромадження. Оптимальний економічний ріст характеризується не тільки співвідношенням показників ефективності, але й відповідністю довготривалих пропорцій між нагромадженням і споживанням.

При прогнозуванні економічного росту можуть бути використані два типи динаміки в залежності від терміну прогнозування, від перериву в часі, який розділяє поточні витрати на нагромадження і майбутній приріст споживання.

Перший тип динаміки – при високій нормі нагромадження, коли в сферу поточного споживання не вкладаються значні кошти, а вони залишаються в сфері виробництва для подальшого його росту.

Другий тип динаміки – при низькій нормі нагромадження, коли дозволяється вилучити в сферу поточного споживання більш високу частину національного доходу у порівнянні з першим варіантом, але при цьому в наступні роки суттєво звужуються можливості подальшого росту виробництва, а значить, і споживання.

Критерій наукового, оптимального поєднання інтересів поточного і майбутнього періодів можна сформулювати таким чином: обмеження поточного споживання (який вимірюється розмірами фонду нагромадження) на даний час повинно в даний термін компенсуватися відповідним приростом поточного споживання в майбутньому. Вимога максимального скорочення розриву в часі, який розділяє поточні витрати на даний і майбутній прирости споживання рівноцінна формуванню максимальної ефективності використання фонду нагромадження в кожен момент майбутнього періоду.

Список використаної літератури:

1. Геєць О. М, Галузеве прогнозування: методичний і організаційний аспекти // К.: Наукова думка, 1990.

2. Логонс Д., Калиб М. Методы прогнозирования экономических показателей // М.: Высшая школа, 1986.

3. Основы экономического и соцыального прогнозирования (Под ред. Мосина В. Н., Крука Д. М.) // М.: Высшая школа, 1985.

4. Петров А. Н. Прогнозирование социально-экономического развития в условиях радикальной экономической реформы // Л.: Лениздат, 1977.

5. Прогнозування макроекономічних показників розвитку економіки України шляхом економічного моделювання і методи експертних оцінок // Економіка України – 1996 - №1.

6. Социально-экономическое прогнозирование развития региона (Под ред. Федоренкова Н. Я.) // Л.: Лениздат, 1997.

7. Статистическое моделирование и прогнозирование (Под ред. Грамберга А. Г.) // М.: Финансы и статистика, 1990.

8. Трисєєв Ю. Л. Довгострокове прогнозування економічних процесів // К.: Наукова думка, 1987.