Сторінка
1
Прогнозування економічного росту
1. Поняття економічного росту; моделі, які використовуються при прогнозуванні.
2. Прогнозування макроекономічних показників виробництва і факторів росту.
3. Прогнозування показників ефективності суспільного виробництва.
Під економічним ростом слід розуміти розширення масштабів виробництва, ріст випуску продукції, зростання національного доходу. Економічний ріст – закономірність функціонування і розвитку суспільного виробництва. Суспільство зацікавлене в економічному рості, який при високому рівні розвитку продуктивних сил в найбільшій мірі дозволяє задовольняти суспільні потреби.
Економічний ріст може прогнозуватися в двох аспектах:
- матеріально-речовому, фактичному, вартісному;
- з позицій розподілу національного доходу на споживання і нагромадження.
Зростання випуску продукції в межах народного господарства доцільно розглядати або в формі національного доходу, або в формі кінцевого суспільного продукту.
Економічний ріст вирізняється такими специфічними рисами:
- він є узагальнюючою категорією, яка відображає суспільний, соціально-економічний прогрес;
- Характеризує суттєві і несуттєві, об’єктивні і суб’єктивні відмінності діяльності підприємств і галузей, розглядаючи їх як складові елементи всього народногосподарського комплексу;
- Відображає історичний, сьогоденний і майбутній аспекти розвитку економіки, що робить теорію економічного росту однією з методологічних передумов перспективного планування і прогнозування.
Економічний ріст може бути представлений у формі логічної моделі, яка характеризує його як процес поєднання факторів виробництва і як результат господарювання (див. мал. 1).
Аналіз логічної моделі дозволяє виявити закономірності формування процесу росту і перейти до формування економіко-математичних моделей, за допомогою яких можливе здійснення процесу прогнозування економічних об’єктів.
Моделі економічного росту народного господарства представляють собою окремий випадок макроекономічних моделей довгострокового розвитку. Найбільш поширеними для прогнозування є факторні моделі, тобто моделі, в яких приріст продукції або абсолютний її випуск ставиться в залежність від одного або декількох факторів. Суть факторних моделей економічного росту полягає в встановленні кількісних залежностей між об’ємом і динамікою в встановленні кількісних залежностей між об’ємом і динамікою виробництва (ВВП, КСП, НД) і об’ємом і динамікою виробничих ресурсів. У випадку, коли розглядається один фактор, наприклад, трудові ресурси, використовується одно факторна модель, якщо ж аналіз і прогноз включає декілька факторів, то використовуються багатофакторні моделі.
Однофакторні моделі економічного росту, корисні і для теоретичного аналізу, і для практичних розрахунків, базуються на економічній гіпотезі, що фізичний об’єм суспільного виробництва і його динаміка визначаються об’ємом і динамікою якого-небудь одного фактору. Односторонність і умовність такого підходу очевидні, разом з тим, одно факторний підхід – простий і надійний інструмент як в економічному аналізі, так і в прогнозних розрахунках, особливо короткотермінових.
Мал. 1
Вкладення в природні ресурси
Вкладення в ресурси споживання
 |
Вкладення у виробничі ресурси
Вкладення у природні ресурси
Найбільш допустимою є двох факторна модель у формі функції:
(1)
де, X1t, X2t – два фактори, які змінюються в часі:
- виробничі фонди;
- затрати праці в сфері матеріального виробництва;
α і β – параметри, які характеризують залежність об’єму і динаміки продукції γt від об’єму і динаміки факторів виробництва X1t, X2t, причому α характеризує приріст γt, який приходиться на одиницю приросту X1t, а β – приріст γt, який приходиться на одиницю приросту X2t. При цьому повинна виконуватись умова α>0, β>0;
At – параметр, який виконує в двох факторній моделі двояку роль:
а) приводить масштаб факторів до масштабу продукції;
б) відображає вплив неврахованих в моделі факторів і змінних умов виробництва.
В залежності від величини α+β можуть мати мінус три випадки, кожному з яких відповідає свій тип економічного росту:
1. Вираз α+β>1 означає , що коли фактори виробництва зростають в n разів, то випуск продукції зростає в більш ніж n разів, тобто ріст виробництва випереджає ріст сукупних затрат факторів. Це випадок інтенсивного росту, причому, коли α>β, то має місце фондозберігаючий ріст (трудоінтенсивний), якщо β>α, то трудозберігаючий ріст (фондоінтенсивний).
Завантажити реферат