Сторінка
7

Теоретичні основи побудови фінансової системи

Реформа фінансової системи — це:

• реальне розмежування фінансової і кредитної системи,

• реальне розмежування фінансів державних підприємств та Державного бюджету;

• розробка зведеного балансу фінансових ресурсів держави — доходів і витрат всіх без винятку юридичних і фізичних осіб, через які проходить розподіл і перерозподіл національного доходу;

• здійснення децентралізації державних фінансів, структурного розмежування державного та місцевих бюджетів за джерелами надходжень та витрат;

• здійснення заходів з перебудови системи оподаткування у напрямку її подальшої лібералізації та децентралізації, утворення на її основі механізмів стимулювання виробництва та підприємництва;

• здійснення ефективних заходів з налагодження системи достовірного фінансового обліку, державної звітності та своєчасної сплати податків. Що пропонується для вдосконалення і стабілізації фінансової системи:

1. Продовжити реформування бюджетної системи згідно з концепцією бюджетної реформи. Забезпечити перехід до середньострокового бюджетного та фінансового планування, виділення асигнувань окремо на витрати бюджету розвитку. Раціоналізувати структуру видатків на розвиток соціальної сфери, оборони, національної безпеки, забезпечення правопорядку Удосконалити механізм фінансового забезпечення місцевого самоврядування та механізм реалізації Державного бюджету.

2. З метою підвищення дієвості бюджетної політики, організації здійснення контролю за виконанням Державного бюджету,

4 7005 / лп ,

регулювання відносин між державним та місцевими бюджетами продовжити роботу з удосконалення системи Державного казначейства, Державної податкової адміністрації. Запровадити, починаючи з 1998 року, режим повного розподілу бюджетних коштів через Державне казначейство, забезпечувати прозорість реалізації бюджету.

Удосконалювати систему справляння податків, завершити роботу із запровадження ідентифікаційних номерів фізичних осіб, створити загальнодержавну інформаційну базу платників податків шляхом запровадження єдиних реєстрів платників податків.

3. Основою фінансової стабілізації має стати здійснення цілісної системи заходів із зменшення бюджетних видатків та відповідного скорочення дефіциту Державного бюджету.

4. Завершити роботу з формування ринку обслуговування державного боргу на основі розміщення на ньому державних позик та облігацій державних короткострокових казначейських зобов'язань.

5. Суттєво оздоровити фінанси базової ланки економіки — фінансів підприємств та організацій, стимулювати ділову активність, підприємництво. Першоосновою цього є вжиття заходів щодо подолання платіжної кризи.

6. Поглибити банківську реформу, всебічно зміцнювати банківську систему, утвердити дворівневу структуру банківських відносин, прискорити розробку і прийняття комплексу законів про банківську та кредитну діяльність: «Про валютне регулювання», «Про фонд страхування вкладів фізичних осіб», «Про банківські електронні платежі», «Про кредит», «Про банківську таємницю», «Про банкрутство банків», «Про зміни і доповнення до Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Створити механізм надійної системи страхування депозитів населення, розробити схему банківського обслуговування казначейської системи касового виконання Державного бюджету України, активізувати довгострокове кредитування, створивши відповідні нормативні акти, запровадити єдиний реєстр застав, розробити механізм погашення заборгованості держави комерційним банкам.

7. Завершити грошову реформу.

8. Лібералізацію і децентралізацію валютного ринку розвивати з врахуванням світових тенденцій, нормативів.

9. Цінова політика, цінова реформа повинні виконати головне завдання — ліквідувати диспропорції між платоспроможним попитом та пропозицією товарів і послуг та вартісними, матеріально-речовими

пропозиціями, радикально змінити державну монополію у цій сфері на конкурентний механізм.

Слід підкреслити, що тільки за умови значного оздоровлення фінансів підприємств і організацій можливо досягти зміцнення фінансово-грошової системи України. Першоосновою розв'язання цього завдання є вжиття дійових заходів, які уточнюють і доповнюють вищезазначені:

• створення нормальних умов для вексельного обігу й розвитку на цій основі цивілізованого взаємного комерційного кредитування підприємств і організацій;

• здійснення радикальних заходів стосовно подальшого вдосконалення механізмів платіжних операцій;

• зміна існуючого порядку стягнення з підприємств податків та зборів — перехід від авансованого внесення платежів у бюджет до виконання зобов'язань перед бюджетом за кінцевими результатами фінансово-господарської діяльності, тобто при отриманні прибутку;

• надання державної допомоги тим підприємствам, котрі потрапили, незалежно від результатів діяльності, в скрутне становище, діяльність яких не може бути призупинена, виходячи із загальнодержавних інтересів;

• поступове згортання неперспективних виробництв водночас Із соціальним захистом населення;

• стимулювання торговельно-посередницької діяльності, розширен­ня відповідної інфраструктури, її ефективне кредитування, що має сприяти подоланню платіжної кризи, та інші заходи.

Досить вагомий внесок в подальший розвиток фінансової системи, уточнення шляхів її стабілізації внесли «Невідкладні заходи щодо прискорення реформ і виведення економіки України з кризи»

Згідно з «Невідкладними заходами щодо прискорення реформ і виведення економіки України з кризи», затвердженими Президентом України після розгляду Вищою економічною Радою Президента України, Радою регіонів при Президентові України та Кабінетом Міністрів України 18 серпня 1997 р. (№ 298/97-РП), передбачається предусім іти шляхом, з одного боку, поглиблення грошової та макроекономічної стабілізації, з іншого — суттєвого зниження податкового тиску на товаровиробника, його ефективного захисту, прискорення амортизаційного процесу.

Здійснення всього комплексу передбачених політикою економічного зростання заходів має водночас на меті створення необхідних передумов для фінансової стабілізації. Вперше за останні роки ставиться питання про фінансову стабілізацію економіки на якісно новій основі — пріоритетності стабілізації фінансів низової ланки: підприємств та інших організацій, суб'єктів підприємницької діяльності.

Особливо гострою залишається ситуація з реальним збалан­суванням Державного бюджету України. Інші дефіцити бюджету встановлено на максимально можливій позиці, її потрібно знижувати.