Сторінка
1

Методика визначення балансового прибутку відповідно до нових стандартів бухгалтерського обліку

З моменту введення в дію Законів України “Про оподатку­вання прибутку підприємств” і “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” об’єктом оподаткування прибутку підприємств є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу на суму валових витрат і амортизаційних відрахувань. Крім того, з’явився цілий ряд нових економічних термінів і понять ( валовий прибуток, прибуток від операційної діяльності, прибуток від звичайної діяльності до оподаткування, прибуток від звичайної діяльності після оподаткування, прибуток від надзвичайної події чи операції, чистий прибуток), які вимагають більш гли­бо­кого теоретичного дослідження. У зв’язку з цим виникає необхідність визначення місця і ролі показника балансового прибутку в системі оцінки фінансових результатів діяль­ності суб’єктів господарювання.

Дослідження економічної суті по­каз­ників фінан­сових результатів проводили вітчизняні та зарубіжні вчені: О.М. Ба­н­дурка, В.Г. Бєло­липецький, М.Д. Білик, О.Д. Василик, І.В. Зятковський, А.М.Ковальова, М.Я. Коробов, Д.С. Моляков, А.М. Поддєрьогін, В.М.Родіонова, Р.С.Сайфулін, Р.А. Слав’юк, В.М. Федосов, А.Д. Шеремет, П.М. Шуляк. Позитивно оцінюючи резуль­тати досліджень названих авторів, у той же час необхідно виділити невирішену раніше проблему доцільності використання показника балансового прибутку в проведенні фінансового аналізу на підприємстві.

З огляду на сказане, дана стаття ставить за мету дослідити еко­но­міч­ну сутність балансового прибутку як економічної категорії в нових умовах господарю­вання, визначити доцільність його використання при оцінці фінансових результатів роботи підприємства, розробити методику розрахунку показника відповідно до стандартів бухгалтерського обліку.

Як було зазначено вище, прийняття ряду законодавчих актів дещо спростило значення балансового прибутку в сукупності показників фінан­сових результатів діяльності підприємства. У статистичних довідниках замість показника балансового прибутку (збитку) відповідно до нових стандартів почали відображати прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування. Виникає питання, чи варто використовувати показник балансового прибутку в роботі фінансового менеджера, чи не втратив цей показник своєї здатності відображати певні аналітичні моменти в госпо­дарській діяльності підприємства? Щоб відповісти на ці запитання, необхідно детальніше зупинитись на нових економічних термінах і поняттях.

Відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” на підприємстві розрізняють звичайну діяльність, надзвичайну подію чи опе­рацію, а також операційну, основну, інвестиційну та фінансову діяльність [1]. Взаємо­зв’язок між цими видами діяльності можна показати схематично (рис.1).

Рис. 1. Види господарської діяльності підприємства

Найбільшу частку в господарській діяльності підприємства займає звичайна діяль­ність, яка Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначається як будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забез­печують або виникають внаслідок проведення такої діяльності. До надзвичайної діяль­ності відносять подію чи операцію, яка відрізняється від звичайної діяльності підпри­ємства та не очікується, що повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді. Отже, від звичайної події надзвичайну відрізнятиме незапланованість і епізодичність її виникнення. До надзвичайних доходів і витрат можна віднести, наприк­лад, доходи, одержані від надходження безнадійної дебіторської заборгованості, благо­дійної допомоги, невідшкодовані втрати від стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо.

Відповідно до названого закону і форми звітності № 2 “Звіт про фінансові результати” звичайна діяльність на підприємстві включає операційну, інвестиційну та фінансову діяльність. До операційної діяльності відноситься основна діяльність підприємства, а також інші види, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю. Це може бути реалі­зація товарів, робіт, послуг, не пов’язана з основною діяльністю (інша реалізація). Основ­на діяльність, пов’язана з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, пос­луг), що є головною метою створення підприємства і забезпечує основну частку його доходу.

Інвестиційна діяльність трактується як придбання та реалізація тих необоротних акти­вів, а також фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів. Прикладом інвестиційної діяльності може бути капітальне будівництво, прид­бання (виготовлення) основних засобів та інших необоротних матеріальних активів, прид­бання (створення) нематеріальних активів, фінансові інвестиції за методом участі в капіталі в асоційовані, дочірні підприємства, спільну діяльність, інші фінансові інвестиції в частки і паї у статутному капіталі інших підприємств, в акції та облігації.

Фінансова діяльність – це діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства (розміщення акцій та інші операції, що призводять до збільшення власного капіталу, утворення боргових зобов’язань: позик, векселів, облігацій, інших видів короткострокових і довгострокових зобов’язань, не пов’язаних з операційною діяльністю, погашення отриманих позик, сплата дивідендів та ін.).

Але, на нашу думку, в трактуванні названих понять є певні невідповідності. Зокрема, звичайну діяльність визначають як “будь-яку основну діяльність підприємства .”, в той же час як основна діяльність за Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” безпосередньо пов’язана з виробництвом і реалізацією продукції і не включає інвестиційну та фінансову діяльність. Зважаючи на це, слово “основна” у трактуванні звичайної діяльності потрібно пропустити і надати більш точне визначення даному поняттю.