Сторінка
3

Проблеми та перспективи входження України в міжнародну фінансову систему. Стан та перспективи співробітництва України з міжнародними фінансовими інституціями

Початок погашення заборгованості Україною перед міжнарод­ними фінансовими інституціями припадає на третій етап (1998— 2000 pp.). Цей період також характеризується збільшенням обсягів кредитування з боку СБ.

Щодо інвестиційної програми, то вона здійснювалася більш стри­мано внаслідок не лише неефективного використання можливостей співпраці українською стороною, а й змін у політиці підтримки Світо­вим банком енергетики, комунального господарства, транспорту. У зв'язку з тим, що ці галузі цікавлять СБ лише у контексті боротьби з бідністю та охорони навколишнього середовища, саме в цей період з інвестиційного портфеля було вилучено ряд проектів, що стосува­лися високих технологій (наприклад продовження проекту "Мор­ський старт"), фінансових послуг, модернізації систем водо- і тепло­постачання в окремих регіонах.

Крім того, Празька сесія МВФ та СБ (2000 p.) визначила зміну пріоритетів міжнародних фінансових інституцій стосовно країн з перехідною економікою, у тому числі України. Відповідно, на пер­ший план вийшли питання економічної ефективності співробітниц­тва та якості використання країнами-позичальницями отриманих кредитів. У цьому руслі у вересні 2000 p. була затверджена нова Стратегія співпраці СБ з Україною. Вона передбачає кредитну підтримку нашої держави залежно від практичних результатів, пе­редбачених Програмною системною позикою (ПСП) — головним трирічним системним інструментом реалізації Стратегії.

Серед регіонів України (див. дод., табл. 7) досить активно співпра­цює зі світовим банком столиця нашої держави — місто Київ. Так, на сьогодні у місті реалізуються два проекти СБ. Зокрема, 200 млн дол. США банк виділив під гарантії міста на реконструкцію "Київ-енерго" та 18,2 млн дол. безпосередньо Київській міськдержадмініс-трації на реалізацію проекту з теплоенергозбереження в адміністративних будівлях. Крім того, на розгляді у Світовому банку перебу­вають пропозиції Києва щодо реалізації ще двох проектів. У першо­му з них ідеться про створення ефективної системи утилізації твер­дих побутових відходів у столиці, його загальна вартість оцінюється в суму близько 300 млн дол. США. Другий проект стосується будівництва Подільського мостопереходу, його вартість близько 250 млн дол., з яких 30 % має профінансувати українська сторона.

Загалом за весь час співпраці зі Світовим банком Україна отри­мала 2127,2 млрд дол. США.

На відміну від інших міжнародних фінансових інституцій. Євро­пейський банк реконструкції та розвитку зосереджується насампе­ред на кредитуванні приватного сектору та об'єктів ключової інфра­структури.

За обсягами нових проектів у 1999 p. Україна вийшла на перше місце серед клієнтів банку, а їх частка у загальному портфелі ЄБРР перевищила 7 % (попереду тільки Росія, Румунія і Польща). Причо­му, протягом 1999—2000 pp. фінансування банком проектів в Україні не лише не припинялося (як це сталося з МВФ та СБ, з якими МБРР координує свою діяльність), а й набуло нової динаміки. Так, обсяг нових кредитних проектів банку, затверджених Радою директорів, склав у 2000 p. 465 млн дол. США. Серед восьми затверджених про­ектів були: ядерні блоки Х2-Р4 (215 млн дол.), закупівля органічно­го палива (100 млн дол.), модернізація автомагістралі Київ — Чоп (65 млн дол.), програма кредитної підтримки експортних підприємств (50 млн дол.). Як важливий крок у поліпшенні співпраці з ЄБРР слід розглядати проект заснування в Україні банку мікрокредиту-вання, що сприятиме розвитку підприємницької ініціативи та підви­щенню зайнятості населення.

Координуючи свою діяльність з МВФ та Світовим банком, Рада директорів ЄБРР у вересні 2000 p. прийняла нову стратегію діяль­ності в Україні на період до 2002 p. Головна її особливість — у спрямованості на підтримку економічних та структурних реформ у найбільш важливих секторах української економіки.

У цілому аналіз співпраці України з міжнародними фінансовими інституціями протягом відносно нетривалого періоду (1992—2000 pp.) свідчить про об'єктивну необхідність, доцільність і виправданість залучення зовнішніх коштів з метою поглиблення ринкових пере­творень, створення реальних передумов для подолання кризових явищ, прискорення трансформаційних процесів, виведення економіки Украї­ни на траєкторію сталого економічного зростання. Це співробітниц­тво сприяло досягненню макрофінансової стабілізації, формуванню основ конкурентного ринкового середовища, стабільності грошової одиниці, активізації інвестиційного процесу, розвиткові приватного підприємництва.

Разом з тим, як зазначив Президент України ЛД. Кучма у своєму Посланні до Верховної Ради, досвід взаємодії України з міжнародни­ми фінансовими інституціями підтверджує необхідність істот­ного удосконалення й форм та механізмів. Головним у цьому кон­тексті має стати мінімізація державного боргу, що передбачає збільшен­ня власних фінансових ресурсів та поліпшення інвестиційного кліма­ту. В основу фінансової стратегії необхідно покласти досягнення оптимального співвідношення між внутрішніми та зовнішніми дже­релами фінансування потреб економічного та соціального розвитку.

Не послаблюючи уваги до залучення зовнішніх ресурсів, уряд має забезпечувати пріоритетність інвестиційних джерел перед кредитними.

У взаємовідносинах з МВФ уряд повинен забезпечувати:

• поглиблення структурних реформ, дерегуляцію підприємниць­кої діяльності;

• продовження курсу реформ у напрямку прозорості економі­ки і процесів приватизації;

• поліпшення якості бюджетного процесу, забезпечення збалан­сованості державних фінансів з урахуванням податкової реформи та реформи міжбюджетних відносин;

• зменшення обсягів негрошових видів розрахунків;