Сторінка
1
Здоров'я – це абсолютна і неминуща життєва цінність, яка займає одну з верхніх сходинок в ієрархічній драбині цінностей всього людства. Здоров'я є тим ресурсом, від ступеня володіння яким залежить рівень задоволення практично всіх потреб людини. Воно, виступаючи в якості основи активної, творчої та повноцінного життя, бере участь у формуванні ідеалів гармонії та краси, визначає зміст і щастя людського буття.
«Здоров'я – це стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів».
Фізичне здоров'я – це стан організму людини, що характеризується можливостями адаптуватися до різних факторів середовища проживання, рівнем фізичного розвитку, фізичної та функціональної підготовленості організму до виконання фізичних навантажень.
До основних факторів фізичного здоров'я людини слід віднести:
1) рівень фізичного розвитку
2) рівень фізичної підготовленості
3) рівень функціональної підготовленості організму до виконання фізичних навантажень
4) рівень та здатність до мобілізації адаптаційних резервів організму, що забезпечують його пристосування до впливу різних факторів середовища проживання.
Психічне здоров'я – стан рівноваги між людиною і зовнішнім світом; адекватність його реакції на соціальне середовище, а також на фізичні, біологічні і психічні впливу; відповідність нервових реакцій силі і частоті зовнішніх подразників, гармонія між людиною і оточуючими людьми, узгодженість уявлень про об'єктивну реальність даного людини з уявленнями інших людей; критичний підхід до будь-яких обставин життя.
Виділяють три рівні психічного здоров'я людини:
1. рівень психофізіологічного здоров'я – визначається станом і функціонуванням центральної нервової системи;
2. рівень індивідуально-психологічного здоров'я – визначається станом і функціонуванням психічної діяльності;
3. рівень особистісного здоров'я – визначається співвідношенням потреб людини з можливостями та вимогами соціального середовища.
Порушення психофізіологічного рівня проявляються у формі різноманітних нервових захворювань, що виникають як у центральній нервовій системі, так і периферичної (мігрень, невралгія, неврит, поліневрит). Порушення індивідуально-психологічного рівня зумовлюють появу ряду психічних захворювань (розлади сприйняття, мислення, пам'яті, емоції). Порушення особистісного рівня викликають зміни спрямованості особистості, які роблять неможливим її нормальне співіснування з соціальним оточенням (алкоголізм, наркоманія).
Соціальне здоров'я передбачає соціальну активність, діяльне ставлення людини до світу.
Створення умов для формування здорового життя кожної людини залежить від наступних соціальних чинників:
1. макросоціальний фактор – конкретні історичні умови і культурні традиції держави;
2. мікросоціальний фактор – економічне становище окремої сім'ї;
3. психосоціальний фактор – місце здоров'я в ієрархії потреб конкретної сім'ї;
4. психологічний фактор – установки самої особистості при визначенні місця здоров'я в ієрархії потреб;
5. фактор ризику – наявність умов і реальності прояви факторів ризику.
Спосіб життя як система складається з трьох основних взаємозалежних і взаємозамінних елементів, трьох культур: культури харчування, культури руху, культури емоцій.
Основними факторами, що забезпечують можливості конкретної особи для здорового способу життя, є здатність до рефлексії, стан довкілля (простір), прийнятний режим праці та відпочинку.
Рефлексія – здатність до роздумів, самоспостереження, осмислення своїх дій. Корисні звички і гігієнічні навички краще закріплюються, коли вони усвідомлені.
Простір, який впливає на здоров'я, – це кліматична зона і житло. У здорової людини є компенсаторні механізми, що дозволяють швидко адаптуватися до нових кліматичних умов.
Розумний режим праці та відпочинку – важливий фактор здорового способу життя, оскільки в основному життя людини проходить у чергуванні праці й відпочинку.
За сучасними уявленнями, в поняття здоровий спосіб життя входять наступні складові: позитивні емоції, раціональне харчування, оптимальний руховий режим, загартовування, особиста гігієна, відмова від шкідливих звичок (тютюнопаління, зловживання алкоголем, зловживання наркотичними речовинами), впорядковані статеві стосунки.
Здоров'язберігаючі технології
Поняття «здоров'язберігаючі технології» з'явилося в педагогічному лексиконі в останні кілька років і нерідко сприймається багатьма педагогами як необхідність появи в навчальних закладах чогось яскравого, гарного і незвичайного, наприклад, фітобарів, кабінету фізіотерапії, забезпечення дітей кисневими коктейлями і т. п. Все це, звичайно, відноситься до охорони здоров'я учнів, але називати окремі заходи, пов'язані зі здоров'ям «здоров'язберігаючою технологією» не можна.
Головною метою педагогічної (освітньої) технології є досягнення заданого освітнього результату в навчанні, вихованні та розвитку, а наукою доведено, що здоров'я і навчання взаємопов'язані і взаємозумовлені. Чим міцніше здоров'я учнів, тим продуктивніше навчання, і, отже, чим вище активність і протистояння можливому негативному впливу ззовні, тим успішніше протікає адаптація до умов середовища. Здоров'язберігаючі технології не можуть за визначенням виступати в якості основної і єдиної мети освітнього процесу, а тільки в якості умови, однією з важливих завдань, пов'язаних з досягненням головної мети.
Розглянемо кілька груп здоров'язберігаючих технологій, застосовуваних у системі освіти, в яких використовується різний підхід до охорони здоров'я, а відповідно, і різні методи і форми роботи:
Фізкультурно-оздоровчі технології – спрямовані на фізичний розвиток займаються: загартовування, тренування сили, витривалості, швидкості, гнучкості та інших якостей. В основному дані технології реалізуються на уроках фізкультури і в роботі спортивних секцій, яка передбачає вивчення механізмів і факторів оздоровчого впливу фізичних вправ на організм людини, а також технологію розробки та застосування тренувальних програм з метою поліпшення фізичних кондицій і здоров'я людей різних статевовікових груп, використовуючи методологічну основу популярних видів кондиційної тренування (стретчинга, аеробіки, бодібілдингу, калланетіки, шейпінгу) та їх різновидів.
Екологічні здоров'язберігаючі технології – допомагають виховувати в учнів любов до природи, прагнення піклуватися про неї, залучення учнів до дослідницької діяльності в сфері екології тощо, все це має потужний педагогічним впливом, що формує особистість, зміцнює духовно-моральне здоров'я учнів.
Технології забезпечення безпеки життєдіяльності – реалізують фахівці з охорони праці, захисту в надзвичайних ситуаціях, архітектори, будівельники, представники комунальної служби і т.д. Оскільки збереження здоров'я розглядається при цьому як приватний випадок головного завдання – збереження, вимоги та рекомендації цих фахівців підлягають обов'язковому обліку та інтеграції в загальну систему здоров'язберігаючих технологій. Грамотність учнів з цих питань забезпечується вивченням курсу ОБЖ, педагогів – курсів БЖД, а за забезпечення безпечних умов перебування в школі відповідає директор, в дитячому саду – завідувач садом, у вузі – ректор, директор навчального закладу.