Сторінка
7

Процес підготовки спеціаліста за спеціальністю "Апаратник широкого профілю" у професійно-технічному навчальному закладі

Професійна підготовка, як один з компонентів змісту освіти, спрямована на формування в учнів умінь здійснювати певні види професійної діяльності, розвиток професійного інтересу, професійних здібностей і якостей особистості.

Професійна підготовка є системою, що включає як зовнішні, так і внутрішні зв'язки. Установлення цих зв'язків дасть нам можливість усвідомити більш детально сутність самого поняття «професійна підготовка».

Зовнішні зв'язки професійної підготовки визначаються тим, що вона є компонентом змісту освіти і, відповідно, взаємозалежна з освітою і компонентами змісту освіти, такими, як загальноосвітньої і політехнічної підготовки. Основні її елементи - це теоретичне навчання, практичне навчання і проектування.

Для розуміння сутності і завдань кожного з компонентів професійної підготовки варто докладно зупинитися на поняттях «знання» і «уміння».

У традиційному трактуванні сучасних авторів указується, що теоретичне навчання спрямоване на формування знань, а практичне - на формування вмінь і навичок. При цьому історія сучасного уявлення про поняття «знання» і «уміння» настільки різноманітне і, до деякої міри суперечлива, що кожному педагогові треба самому прийняти певну точку зору щодо цих понять. При цьому треба врахувати, що в Україні в 1999 році розроблений стандарт Вищої освіти, що визначив основні поняття педагогіки вищої освіти.

Відповідно до цього документу, знання - це результат пізнавальної діяльності, її перевірене суспільною практикою і логічно впорядковане відображення у свідомості людини. Знання - категорія, що відбиває зв'язок між пізнавальною і практичною діяльністю людини. Знання виявляються в системі понять, суджень, уявлень і образів, орієнтовної основи діяльності, що має певний обсяг і якість. Знання можна ідентифікувати тільки тоді, коли вони проявляються у вигляді вмінь виконувати певні розумові або фізичні дії.

Уміння - це здатність виконувати певні дії на основі відповідних знань. Уміння підрозділяються, у свою чергу, на предметно-практичні, предметно-розумові, знаково-практичні і знаково-розумові. Предметно-практичні вміння - це вміння виконувати дії по переміщенню об'єктів у просторі і зміні їхньої форми. Головну роль у виконанні предметно-практичних дій виконують перцептивні образи, які відображають просторові, фізичні і інші властивості предметів та забезпечують керівництво робочими переміщеннями у відповідності із властивостями об'єкта і з заданою діяльністю.

Предметно-розумові вміння - це вміння по виконанню операцій з розумовими образами предметів. Вони вимагають наявності розвиненої системи уявлень і здібності до розумової діяльності (наприклад, уміння робити аналіз, класифікацію, узагальнення, порівняння).

Знаково-розумові вміння - це вміння виконувати операції зі знаками і знаковими системами. Наприклад, до них відносяться дії, які необхідні для виконання логічних і розрахункових операцій. Ці дії дозволяють вирішувати широке коло завдань в узагальненому виді.

Знаково-практичні вміння - це вміння по розумовому виконанню операцій зі знаковими системами. Прикладами цих дій є вміння писати, визначати курс по карті, одержувати інформацію про пристрій по схемах. Приклад цих дій наведені в табл. 1.6.

Таблиця 1.6 - Характеристика і приклади різних умінь

Як видно з наведених формулювань, знання і уміння так чи інакше пов'язані з виконанням певних дій, вони нерозривні і взаємозалежні. Уміння не можуть існувати без знань, як і знання без підкріплення їх вміннями не мають змісту.

Очевидно, що цей взаємозв'язок знаходить своє відбиття і при розкритті понять теоретичної і практичної діяльності, точно так само, як розумова діяльність є теоретичною, тісним образом пов'язаною із практичними операціями, з різними видами і образами інформації.

Теоретична (розумова) діяльність формується в рамках теоретичного навчання, а практична - у рамках практичного навчання. Відмінність теоретичного навчання від практичного полягає в тім, що в рамках теоретичного навчання вивчається результат процесу пізнання, виходячи з того, що знання засвоюються незалежно від процесу їхнього одержання. У практичному навчанні важливий процес одержання продукту, тому що без показу і, відповідно, засвоєння трудових операцій, прийомів і процесів не можуть бути сформовані практичні вміння. Крім того, відмінність теоретичного і практичного навчання пов'язане з тим, що результатом теоретичного навчання є ідеальні об'єкти або вміння здійснювати теоретичну (розумову) діяльність, а практичного - матеріальні об'єкти або вміння виконувати практичну діяльність, одержуючи матеріальний продукт.

Ціль професійної підготовки - це формування вмінь здійснювати виробничий процес у галузі. Узагальненим об'єктом діяльності при цьому є галузь промислового виробництва і її виробничі процеси.

Виробничим процесом називається сукупність основних технологічних процесів і перетворень, а також трудових дій людини. Виробничий процес включає як трудовий, так і технологічний процеси. Ієрархія понять представлена у таблиці

Об'єктом вивчення теоретичного навчання є технологічний процес, а практичного - трудовий. Відповідно до цього можна визначити цілі теоретичного навчання фахівця технічного профілю.

Ціль теоретичного навчання - формування основних уявлень про сутність виробничого процесу, формування системи понять і розумових дій з ними, розкриття сутності, мети, завдань і змісту технологічних процесів, формування вмінь здійснювати розрахунок, прогнозування технологічних процесів.

Ціль практичного навчання - формування практичних умінь виконувати трудові дії або формування вмінь здійснювати продуктивну працю.

Структурними компонентами галузі господарської діяльності спеціаліста є техніка, технологія, організація управлінням, економіка, охорона праці, екологія, правові питання галузі, наукові дослідження. Але, як зазначалося в пункті 1.1.2, ми готуємо кваліфікованого робітника, який не прийматиме участь в наукових дослідженнях, економічних та екологічних питаннях. Тому структурними компонентами галузі господарської діяльності апаратника є техніка, технологія, організація робіт, охорона праці, правові питання галузі.