Сторінка
8

Особливості формування навичок кольоротворення на уроках образотворчого мистецтва в початкових класах

Ознайомивши дітей з основними кольорами, переходимо до вивчення складових кольорів, вчимо їх підбирати потрібні відтінки кольору змішуванням фарб. Готовим кольором користуватися не рекомендується, бо це призводить до пасивного підбирання фарб. Всю гаму різних відтінків одного кольору учні повинні вивчити під час практичної роботи. Поступово в процесі навчання малювання ознайомлюємо дітей з різними властивостями кольору .

Важливим засобом розвитку відчуття кольору є екскурсія в природу, яка завжди була джерелом натхнення. Завдання учителя в процесі екскурсій полягає в тому, щоб спрямувати увагу учнів на сприйняття всього пластичного багатства навколишнього. Так, вчитель може запропонувати другокласникам принести па урок малювання осіннє листя. Кожний учень відбирає листок найкращого забарвлення. Після показу вчителем способів роботи гуашшю учні розпочинають роботу.

Багато хто, щоб намалювати листок, добирає колір тільки за назвою: червоний, зелений, жовтий, не звертаючи уваги на відтінки. Через це малюнки виходять "їдкі" за кольором, нецікаві. Вчитель, проаналізувавши роботи, проводить екскурсію в природу, під час якої учні розглядають осіннє листя, вивчають його забарвлення в природному оточенні .

Про значення впливу навколишньої природи на душу дітей, на вияв їхніх емоцій і виховання почуттів говорив ще педагог К.Д. Ушинський: "А воля, а простір, природа . а ці пахучі байраки і лани, що хвилюються, а рожева весна і золотава осінь хіба не були нашими вихователями? Назвіть мене варваром у педагогіці, але я виніс із вражень мого життя глибоке переконання, що прекрасний краєвид має таке величезне виховне значення для розвитку молодої душі, з яким важко суперничати впливу педагога". І дійсно, жива природа стає чудовим джерелом натхнення.

Завдання учителя полягає в тому, щоб спрямовувати увагу на прояви прекрасного, зосереджуючи увагу дітей на спостереженні певного об'єкту. Спираючись на почуттєві сприйняття учнів, учитель ознайомлює їх з гармонією кольору у природі. Після цієї екскурсії учні знову зображують листя гуашшю на кольоровому і білому тлі. Тепер вони намагаються точно передавати колірне забарвлення натури, довго змішують один колір з іншим, щоб досягти бажаного відтінку. Деякі учні, знайшовши загальний, основний колір, спочатку покривають всю поверхню аркуша, додаючи потрібні відтінки; інші відразу добирають відповідний колір.

Важливе значення в роботі шкільних установ має питання про культуру відчуттів. Педагоги, як це й передбачено програмою, включають у плани роботи завдання на розрізнення кольорів, форм, а також організовані заняття з малювання, які сприяють розвиткові зорових відчуттів, у т. ч. відчуття й усвідомлення сутності кольору в образотворчій діяльності.

Шляхи формування навичок кольоротворення

Успішне навчання малювання значною мірою залежить від якості матеріалів і приладдя. Хороші матеріали сприяють успішній роботі, підвищують якість виконання. Папір для акварелі повинен бути цупким і білим, мати зернисту поверхню. Найкращим папером є ватман і напівватман, які мають дрібні западини й опуклості. При малюванні аквареллю на папері кольорова поверхня стає прозорою з переливами.

На глянцевому папері фарби спливають, наче по склу, і не покривають його поверхню, тому він не придатний для роботи аквареллю. Кольорові сорти паперу (сірий, блакитний, кремовий, рожевий, синій тощо) використовують здебільшого для роботи гуашшю. Використовуючи колір паперу як фон, як переважний колір у зображенні, можна значно прискорити і полегшити роботу.

Олівець графітний, середньої м'якості (ТМ, М) є основним інструментом для виконання малюнка під акварель. Графітний, нем'який і гостро заструганий олівець дає змогу виконати тонкий, але чіткий малюнок для акварелі. Малюнок не слід перевантажувати зайвими лініями або штрихами, що забруднюють роботу аквареллю (олівець від води розпливається по паперу і змішується з фарбами). Не можна користуватись чорнильним олівцем.

Гумка має бути м'якою. Зловживати нею не слід, бо псується поверхня паперу, що особливо не бажано в підготовчому малюнку для акварелі. Пензлики мають бути круглими, м'якими, але пружними, із гострим кінчиком. Найкращі пензлики колонкові, хороші з шерсті білки, куниці, тхора. При вмоканні у воду вони ніби загострюються, що дає змогу виконувати тонкі лінії й соковиті плями. Для роботи аквареллю слід використовувати два пензлі - великий (№ 14-18) і малий (№ 8-10). Можна користуватися і плоскими м'якими пензлями, особливо при покритті фарбою великих кольорових площин {фон у натюрморті, небо чи земля в пейзажі та ін).

Під час малювання пензлик легко тримають трьома пальцями біля металевої оправи (рис).

Рис. Як тримати пензлик

Щоразу після користування пензлик треба добре промити у чистій воді і промокнути чистою ганчіркою, щоб волосинки склалися вістрям.

Особливо важливим в естетичному вихованні учнів є використання на уроках малювання з натури різноманітних художніх матеріалів, кожний з яких має свої виражальні можливості. На шкільних заняттях з малювання у 3 класі програма передбачає використання акварелі, а у 1-2 класах в основному використовується гуаш і туш, а також кольорові олівці. Проте програма з образотворчого мистецтва передбачає використання і таких художніх матеріалів, як вугіль, пастель.

Особливо рідко застосовується гуаш. Тим часом ця фарба - один з кращих матеріалів для навчання роботи кольором. Гуашшю, наприклад, можна перекрити один колір іншим. Це дає змогу легко виправляти помилки у відтворенні забарвлення натури.

Особливу увагу слід приділити оптимальному вибору кольорових олівців і фарб. Як показує досвід, великі набори, в яких є три червоні олівці різних відтінків або кілька зелених, ставлять дітей в безвихідь, бо вони ще не можуть визначати відтінки кольору. Треба пояснити батькам, що цілком досить коробочки з шістьма кольоровими олівцями, бо коли мало олівців, діти, користуючись ними, ознайомлюються з властивостями кольору. У великому ж наборі олівців є, наприклад, блакитний і синій, рожевий і червоний олівці, і учні механічно сприймають колір.

Працювати кольоровими олівцями учні повинні навчитись без виправлень, бо лінії, проведені кольоровими олівцями, погано стираються гумкою, залишаючи слід. Розфарбовувати можна двома способами:

штрихуванням, з просвітами між нанесеними лініями;

тушуванням суцільним, без просвітів між лініями.

Починаємо розфарбовувати штрихуванням, а через кілька уроків, коли рука звикне передавати штрихи, переходимо до тушування.

Навчаючи прийомів роботи олівцями, вчитель пояснює, що не можна розфарбовувати, переходячи за межі малюнка. Для цього він показує всьому класу, як починати і закінчувати розфарбовування. Учні повинні наносити штрихи на малюнку тільки в одному напрямі і дотримувати його до кінця розфарбовування. Штрихи не повинні бути дуже довгі, розмашисті. Дуже короткі штрихи також не рекомендуються, бо тоді діти відставатимуть у темпі роботи. При повторному розфарбовуванні, щоб підсилити тон, можна взяти новий напрям штрихів, якого також треба дотримувати до кінця.