Сторінка
8

Педагогічний досвід роботи по проведенню і підготовці свят в спеціальних установах для дітей з порушеним слухом

На святі в класі №2 відсутність сюрпризних моментів обумовлена тим, що педагогічний колектив і діти виступають як єдине ціле, як одна команда, у якої не може бути таємниць один від одного (нехай навіть і дуже приємних). Вони роблять одну загальну справу – влаштовують сюрприз для своїх мам і бабусь. Таким чином, вся діяльність дітей на святі відбувається усвідомлено, діти розуміють, для чого вони все це роблять, вони йдуть до поставленої ним на початковому етапі підготовки до свята мети. І основний вид уваги у дітей на святі – довільна увага. А в класі № 1 вся діяльність дітей і їх увага ґрунтуються, в основному, на інтересі, на яскравих сюрпризних моментах.

Танці в класі № 1 чергуються з іграми. Це дозволяє дітям розслабитися, відчути себе більш невимушено. Також це є постійною зміною видів діяльності, що дозволяє постійно використовувати мимовільну увагу дітей. Взагалі структура свята в цьому класі дуже продумана. На початку ведуча поздоровляє присутніх з святом і діти виконують три танці (танець – пісня квітів, танець з хусточками і танець квітів з обручами). При цьому увага глядачів задоволена стійка. Як тільки вона починає знижуватися – з'являється головний сюрпризний момент свята – Карлсон. Все в захваті, увага відновлена. Молодша група виконує танець "Посварилися" і знову міняється вид діяльності – починається рухома гра. Після гри – танець з балалайками – і знову гра, в яку вже притягуються і мами. Після гри – два танці і знову притягуються глядачі. Мами танцюють з дітьми. Цей танець включає і ігрові моменти. Таким чином, на протязі всього свята за рахунок змін видів діяльності постійно підтримується мимовільна увага глядачів, як дітей, так і їх батьків.

У класі №2 ігри були зведені в один блок, що завершує свято. Це, на наш погляд, зроблено для того, щоб діти не розгальмовувалися, не відволікалися від основної мети дії. Але слід відмітити, що їм було важко утримувати свою увагу такий тривалий період часу. І можливо, було б непогано рівномірно розподілити ігри по ходу свята. Хоча, можливо, це і зруйнувало б його цілісність як дії.

На святі в класі №2 50% виступів дітей – різноманітна мовна діяльність. Кожна дитина самостійно читає вірш, Ілля Б., Яна П. і Руслан Н. читають невеликі вірші (один чотиривірш), присвячені мамі, Петя І. – бабусі, Нелля Н. розповідає вірш про весняне сонечко, Валя Д. про пиріжок. Всі діти хором співають пісню. А в класі № 1 усна мова дітей використовується всього один раз: у пісні-танці, де діти середньої групи підспівують в приспіві "ля-ля-ля". Звичайно, це обумовлено рівнем мовного розвитку. У класі №2 діти в спілкуванні з педагогами і між собою використовують як жестову мову, дактилогію, так і усну мову. Саме це дозволяє використовувати усну мову дітей для виступів на святі. А в класі № 1 діти при спілкуванні між собою використовують тільки жести. Низький рівень мовного розвитку, на наш погляд, пов'язаний з тим, що переважна більшість дітей окрім порушеного слуху, мають ще супутні захворювання. Наприклад, у деяких учнів страждає зір, у інших – органічне враження головного мозку. Практично у всіх дітей спостерігається загальне фізичне недорозвинення. Хоча, на наш погляд, і за цих умов необхідно максимально використовувати мовні можливості дітей. Можна включати короткі, двустрочні вірші, використовувати доступні вимові дітей слова в спілкуванні з персонажами дії.

На святі в класі № 1 ведуча і Карлсон супроводжують всю свою мову жестами, що поза сумнівом, полегшує розуміння їх дітьми і їх батьками (приблизно у 50% батьків слух також порушений). Таким чином, встановлюється невимушена обстановка і повне взаєморозуміння. А в класі №2 єдина використовувана мова – усна. І хоча такий підхід спричиняє за собою ряд певних труднощів, але в той же час він дозволяє розвивати слухове сприйняття дітей, примушує їх вслухуватися і вдивлятися, створює на святі мовне середовище.

Не дивлячись на такі великі відмінності в підходах до процесу підготовки і проведення свят, не можна сказати, що якесь свято краще або гірше. Навіть аналізуючи, розбираючи ці свята на складові і порівнюючи моменти, що найбільш відрізняються, не можна однозначно ставити плюс або мінус. Як ми з'ясували, практично за кожним мінусом стоїть плюс, а за кожним плюсом є якийсь мінус. Так, наявність сюрпризних моментів підтримує увагу глядачів, будить інтерес до дії. А їх відсутність дозволяє дітям діяти більш усвідомлено, розвиває їх довільну увагу. Використання усної мови дітей обумовлене вимогами індивідуального підходу. І використовувати усну мову для виступу на святі чи ні, необхідно дивитися стосовно кожної конкретної дитини і до всієї групи дітей, присутньої на святі.

З погляду загальної педагогіки свята необхідні дітям, щоб відпочити і повеселитися, зняти емоційну і психічну напругу. А з погляду сурдопедагогіки, свята, як і будь-яку іншу ситуацію необхідно використовувати для навчання. З одного боку, діти з порушеннями слуху практично позбавлені дитинства. Їх навчання починається раніше і саме по собі інтенсивніше в порівнянні з їх однолітками, що чують. І свято повинне дати їм можливість відпочити і повеселитися. Але з іншого боку, це інтенсивне навчання необхідне їм в їх подальшому житті, і упускати можливості, підготовки, що надаються процесом, і проведення свята, просто жаль.

Методичні рекомендації

Вивчення досвіду роботи з підготовки і проведення свят в Лебединській спеціалізованій школі для дітей з недоліками слуху в класах №1 і №2 дозволяє нам виділити наступні методичні рекомендації:

Діяльність дітей на святі повинна бути усвідомленою. Дитині потрібно пояснити, що таке свято, для чого він розучує пісні і танці і т.д. Тільки за цієї умови можна створити необхідні мотиви діяльності і, відповідно, досягти добрих результатів.

Мовний матеріал до свята потрібно підбирати відповідно до програмних вимог по розвитку мови дітей, орієнтуючись на активний словник дітей. При цьому важливо враховувати індивідуальні можливості кожної дитини, стан його усної мови.

При розучуванні віршів необхідно звертати увагу не тільки на заучування тексту і його звукове оформлення, але й на внутрішній зміст.

При постановці танців доцільно використовувати рухи, вже розучені дітьми (на заняттях по фізкультурі, ритмопластиці), оскільки використання добре знайомих рухів розширює рамки роботи над виразністю, змістом танцю.

При постановці ігрових пісень необхідно ретельно продумувати використовувані під час співу рухи, для того, щоб вони сприяли повноцінному мовному диханню, несли емоційне забарвлення, відповідне смисловому змісту пісні.

Необхідне широке використання образотворчої діяльності в процесі підготовки свята, оскільки участь в загальній справі формує у дітей відчуття колективізму, прикраса залу, групи, створення костюмів сприяє розвитку творчості дітей.

Свято не повинне бути розтягнуте в часі. Його тривалість не повинна перевищувати 35-45 хвилин, оскільки довше дітям важко утримувати увагу на тому, що відбувається.