Сторінка
4

Індивідуальний та диференційований підхід при вивченні математики

Якщо пізнавальний інтерес учнів орієнтований на науково-теоретичні основи, то таким дітям бажано пропонувати на розгляд ситуації, в яких виникає необхідність у відкритті нових фактів. Наприклад, з такими учнями вивчення теореми Піфагора має сенс почати з аналізу можливих співвідношень між кутами і сторонами трикутника.

А ось учням з практичною спрямованістю пізнавального інтересу можна запропонувати наступну задачу:

Якою повинна бути довжина пожежної драбини для гасіння пожежі в триповерховій будівлі, висота якого 11м, якщо відомо, що пожежна машина повинна стояти від будівлі на відстані не менше 3м.

Крім того, необхідно включити мотиваційні завдання в зміст домашніх завдань, так як обговорення результатів, отриманих учнями при виконанні індивідуальних мотиваційних завдань вдома і на уроці, дозволить, по-перше, сформувати у всього класу в цілому позитивний мотив вивчення нового матеріалу і, по-друге, окреслити коло можливих додатків розглянутого матеріалу.

З усього сказаного вище можна зробити наступні висновки.

Індивідуалізація - це навчання, при якому його способи, прийоми і темпи узгоджуються з індивідуальними можливостями дитини, з рівнем розвитку його здібностей; облік в процесі навчання індивідуальних особливостей учнів у всіх його формах і методах, незалежно від того, які особливості і в якій мірі враховуються.

До особливостей учнів, які в першу чергу слід враховувати при індивідуалізації навчальної роботи, відносяться:

рівень розумового розвитку школяра, його навченість і здатність до навчання;

індивідуально-типологічні особливості;

пізнавальні інтереси (на тлі загальної навчальної мотивації);

швидкість проходження і розуміння навчальних предметів: швидко, повільно.

Особливості індивідуалізації у викладанні математики

В даний час відбувається скорочення часу відведеного навчальними планами на вивчення традиційних курсів (у тому числі і математики), яке неадекватно змінює програмні вимоги до рівня засвоєння навчальних дисциплін. Сформована ситуація ускладнюється ще й наявністю протиріччя між вимогою навчити всіх учнів практично на однаковому рівні і наявністю багатогранних індивідуальних особливостей, які обумовлюють нерівномірність засвоєння кожним учнем пропонованого програмного матеріалу. Ті заходи, які були розпочаті з метою вирішення виниклої проблеми (вишуканий резерв часу для введення факультативних курсів, організація роботи шкіл і класів з поглибленим вивченням предмета тощо), виявилися недостатніми для зміни практики.

Підвищенню ефективності навчання математики може сприяти вирішення проблеми індивідуалізації навчання. Індивідуалізація навчання математики передбачає «органічну єдність індивідуальної і колективної діяльності школярів».

При організації пізнавальної діяльності учнів першорядна роль належить вчителю. Учитель спрямовує діяльність учнів, керуючись навчальними програмами. На всіх етапах навчання учнів в умовах класно-урочної форми навчання вчитель виступає як керівник діяльності колективу і як керівник пізнавальної діяльності кожного з учнів в цьому колективі. Учитель відповідно до завдань навчання і виховання сам вибирає сукупність різних прийомів, засобів для організації пізнавальної діяльності учнів з метою підвищення самостійності і творчої активності кожного з них.

Завдання вчителя - організувати процес навчання таким чином, щоб в учнів зростала зацікавленість до знань, зростала потреба в більш повному і глибокому їх засвоєнні, розвивалася самостійність у роботі, щоб кожен учень брав найактивнішу участь, працював з повним напруженням своїх сил, щоб самостійна робота сприяла більш глибокому засвоєнню програмного матеріалу, виробленню більш міцних умінь і навичок, розвитку різнобічних здібностей учнів.

Успішному вирішенню поставлених завдань перед вчителем сприяє індивідуалізація навчання.

З усього сказаного вище можна виділити такі цілі індивідуалізації навчання будь-якого навчального предмету, і зокрема математики:

1) розвиток і використання в навчанні індивідуальних якостей особистості школяра;

2) розвиток і використання в навчанні пізнавальних інтересів кожного школяра. У попередньому пункті наведено приклади індивідуалізації навчання математики в залежності від особливостей пізнавальних інтересів школярів.

3) розвиток і використання у навчанні інтелектуальних здібностей і талантів кожного школяра;

4) оптимальний розвиток здібностей до навчання у кожного школяра;

5) підготовка до свідомого вибору професії;

6) розвиток у кожного школяра навичок самостійної навчальної діяльності.

«У зв'язку з цим вчителю математики слід добре вивчити кожного зі своїх учнів з точки зору рівня знань, здатності до навчання, дієвості інтересів і здібностей».

Для того, щоб успішно це здійснити, можна застосовувати певну систему тестових вправ, що мають метою перевірити:

1) рівень навченості;

2) вміння самостійно працювати;

3) уміння читати з розумінням і потрібною швидкістю навчальний текст;

4) здатність до кмітливості;

5) рівень розвитку того чи іншого компонента математичного мислення;

6) пізнавальні інтереси і т.п.

В якості прикладу наведемо декілька завдань для учнів 8 класу, що мають на меті перевірити рівень логічного мислення.

1. Вираз має зміст при

а) всіх значеннях , крім

б) всіх значеннях , крім ;

в) всіх значеннях .

2. Щоб додати раціональні дроби з однаковими знаменниками треба:

а) додати їх чисельники та знаменники;

б) додати їх чисельники, а знаменник залишити той сами;

в) додати їх знаменники, а чисельник залишити той самий;г) додати їх чисельники, а знаменники перемножити.

3. Прямокутник – це:

а) чотирикутник, у якого всі кути рівні;

б) паралелограм, у якого всі кути прямі;

в) паралелограм, у якого всі сторони рівні;

г) Чотирикутник, у якого всі сторони рівні;

д) паралелограм, у якого всі сторони паралельні.

4. Протилежні сторони паралелограма ….

а) паралельні;

б) перпендикулярні;

в) вертикальні;

г) суміжні;

д) рівні.

Застосування таких тестів дає вчителю можливість вивчити динаміку розвитку кожного школяра і підібрати потім систему конкретних завдань для його індивідуальної роботи.

Поняття і сутність диференціації

Необхідність врахування індивідуальних особливостей учнів тягне за собою питання: як все це здійснити організаційно. В аристократичній системі домашнього навчання, де навчання було індивідуальним, ця проблема могла виникнути тільки в тому сенсі, чи здатний вчитель розуміти індивідуальні особливості свого учня. Для сучасного шкільного навчання все набагато складніше: учнів багато, а вчитель один, тому дуже складно побудувати навчальний процес відповідно до індивідуальних особливостей кожного учня. Тому дуже часто використовується такий підхід: виділяються окремі групи учнів, навчання яких будується по-різному. Кожна група учнів, має подібні індивідуальні особливості, йде своїм шляхом. У цьому випадку мова йде про диференційований підхід у навчанні.