Сторінка
3

Власні кошти банку в системі його ресурсної бази

Ресурсна база комерційного банку

Рис.1.3. Склад ресурсної бази банку

Всі інші фонди банку також створюються з його чистого прибутку, включаються до складу власного капіталу банку, як кредитні ресурси.

Резерви по розрахунках з різними дебіторами відповідно до законодавства також включаються до складу власних коштів банку. Тим часом, за міжнародними стандартами обліку, банки не відносять ці резерви до власних коштів, а віднімають їх з відповідної суми дебіторської заборгованості, що відповідає економічної сутності резервів – вони служать вираженням ризикованості активних дохідних операцій, а тому самі є ризикованими коштами і не можуть вважатися власними коштами через їх нестійкість. Таким чином, в Україні ці резерви лише формально відносяться до власних коштів, але фактично не є кредитними ресурсами.

Як самостійне джерело власних коштів банку, автор виділяє кошти, прирівнювані по режиму використання до власних, сформовані за рахунок стабільних (не знижуваних) залишків частини залучених і позичених коштів.

Менша, порівняно з власними і прирівняними до них коштами, стійкість залучених і позичених коштів банку визначається впливом ряду об’єктивних і суб’єктивних факторів на:

1) розмір процентних ставок по внесках громадян і депозитах юридичних осіб;

2) умови прийому внесків, депозитів, відкриття і ведення розрахункових і інших рахунків.

Принцип убутної стійкості пасивів покладений і в основу визначення структури залучених і позичених коштів банку.

Залучені кошти банку відрізняються від його позичених коштів тим, що в першому випадку ініціатива надання коштів належить клієнтам і вкладникам банку, а в другому - самому банку.

Серед залучених коштів, як окремого виду ресурсів, доцільно виділяти кошти кредитних організацій, оскільки зовсім очевидно, що банки-кредитори особливого роду порівняно з виробничими і торговими підприємствами чи приватними особами пов’язані між собою за допомогою участі в операціях на міжбанківському ринку, а тому впливають на ліквідність і фінансову стійкість один одного. За тим же принципом окрема група ресурсів виділена в складі позикових засобів зобов’язань перед НБУ й іншими банками.

Крім того, як елемент ресурсів, значною мірою підданий ризику впливу зовнішніх як об’єктивних, так і суб’єктивних факторів потрібно виділяти кошти, запозичені банком у нерезидентів-банків, підприємств і фізичних осіб.

Усі елементи ресурсної бази комерційного банку можна підрозділити на групи за різними ознаками.

Для аналізу і управління в основу класифікації, поданої в таблиці 1, покладені нас­тупні ознаки: а) джерело утворення; б) належність засобів; в) терміновість; г) вартість; д) ступінь стійкості; е) джерела збільшення.

Ресурс банку, як і банківська діяльність у цілому, піддається постійному регулюванню з боку Національного банку України. Але існує і зворотний зв’язок, якщо яка-небудь об’єктивно сформована на ринку банківських послуг ситуація призводить до внесення зміни в законодавчі і нормативні акти Національного банку України й інших законо­давчих органів.

Таблиця 1

КЛАСИФІКАЦІЯ РЕСУРСІВ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

Висновки. Таким чином, фінансові ресурси – це фінансові відносини, що виникають при формуванні грошових фондів держави і господарських суб’єктів у постійне чи тим­часове користування на основі діючих публічно-правових норм чи звичаїв або ділового обороту на покриття витрат і створення різноманітних фондів і резервів.

Зміна сутності категорії фінансових ресурсів протягом останніх десяти років найбільш яскраво проявилося в кардинальній зміні банками підходів до формування і управління своєю ресурсною базою. Для Держбанку СРСР проблеми забезпечення ресурсами не існу­вало через бюджетне фінансування, монополізму на розрахунково-касове обслу­говування, підтримки державою системи низьких процентних ставок по депозитах і подібних причин. Однак для банків, що працюють в умовах ринкових економічних від­носин, питання формування грошових (фінансових) ресурсів стає головним і вимагає ком­плексного рішення. Це підтверджується практикою, тому що спроби деяких банків вирішувати проблему формування ресурсів, наприклад, винятково методами цінової конкуренції призвели до розорення, оскільки, з одного боку, неминучий певний рівень витрат при здійсненні банківських операцій, а з іншого – існують об’єктивні межі прибут­ковості банківського бізнесу.

Література:

1. Вступ до банківської справи / Відповідальний редактор М.І. Савлук, д.е.н., проф. – Київ: Лібра, 1998. – 342 с.

2. Гроші та кредит. Підручник / За редакцією к.е.н., професора Б.С. Івасіва. – Київ: КНЕУ, 1999. – 404 с.

3. Банківські операції: Підручник / За редакцією д.е.н., професора А.М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2002 – 476 с.