Сторінка
8
“За затвердженим планом на вивчення цієї теми ми повинні затратити пять уроків, - говорить учитель. - Можливо, ми з вами постараємося вивчити її, причому ґрунтовно, за чотири уроки. Тоді в нас у класі залишиться ще один урок. А раніше ми зекономили шість уроків. У кінці року ми всі разом подумаємо, вивченню якого матеріалу ми присвятимо час, що залишився”. Звичайно, учні приймають таку пропозицію педагога, а в кінці навчального року за рахунок зекономлених таким чином 6-7 уроків влаштовують навчально-пізнавальні “конференції”, готують доповіді, проводять конкурси, ранки і т.д.
Формування в учнів впевненості в подоланні труднощів значною мірою сприяє створенню ситуації успіху в навчанні. Ш.Амонашвілі писав, що “важливо переконувати клас в цілому і кожного учня окремо, що всі вони здібні і можуть долати труднощі у навчанні. Перед колективним розв'язанням нового навчально-пізнавального завдання, поясненням нового складного навчального матеріалу потрібно обов'язково застерегти школярів про можливі труднощі і висловити надію, що всі вони зможуть їх подолати, водночас пояснивши, як діяти, на що особливо звернути увагу .” . Даючи завдання, вчителі мають переконати учнів, що вони успішно виконають його:, Де завдання не буде для тебе важким, ти справляєшся і з складнішим", “Я вірю, що в тебе вийде, тільки давай робити ось так”, “Так, я так і думав: звичайно, ти можеш!” тощо.
Важливу роль у створенні ситуації успіху в навчанні має сприятливий морально-психологічний мікроклімат, що допомагає позбутися почуття невпевненості, боязні, тривоги. Доброзичлива атмосфера сприяє встановленню гуманних стосунків між педагогом і учнями. Сприяє цьому функціональна музика на уроках.
Стимулюванню навчальної діяльності учнів сприяє також використання методу заохочення, який виражається в різних видах позитивного оцінного судження.
Погодження — це оцінне судження, в якому педагог висловлює свою згоду з тим, що робить учень. “ Ти правильно виконуєш завдання ”,— каже класовод.
Підбадьоренням педагог висловлює емоційну підтримку успіху учня під час виконання завдання. “ Так і продовжуй ”.
Схваленням учитель визначає переваги певних якостей особистості. Наприклад, здібностей до тих чи інших видів діяльності, працьовитість. “ Молодець, ти сьогодні вже добре читав ”.
Заохочувати дитину потрібно не тільки за результати діяльності, а й за старанність, працьовитість, ініціативу. Однією із форм такого заохочення є перспективна завищена) оцінка-бал, яка використовується з метою допомогти дитині набути впевненості в собі. Учитель тимчасово відступає від об'єктивних критеріїв, оцінює старанність дитини і ті незначні зрушення на краще в знаннях і вміннях.
Якщо школяр завжди відповідає, наприклад, на оцінку “7”, а цього разу відповів дещо краще, проте до “8” ще не дотягнув, то, як виняток, аби заохотити вихованця, можна поставити “8”. Зрозуміло, що це не вплине на загальну картину успішності учня, а стане важливим стимулом у навчанні, зміцнить віру дитини в свої сили і можливості, спонукатиме її працювати старанніше.
В окремих випадках, як заохочення, педагог може використати відстрочену оцінку, тобто не ставить учневі негативної оцінки, якщо він не засвоїв матеріал, а дає йому змогу ще попрацювати і повторно опитує його через певний час.
Заохоченню сприяє і показ позитивних результатів навчальної діяльності учня. Це може бути виставка кращих учнівських зошитів, робіт з художньої праці.
Таким чином, знання та вміле використання різноманітних методів стимулювання навчальної діяльності молодших школярів значною мірою сприятиме підвищенню інтересу до знань, його результативності.
Дійовим методом стимулювання в учінні є створення в навчальному процесі ситуації успіху у школярів, особливо в тих, яким важко дається навчання. “ Організовуючи урок, працюючи з дітьми, намагаюсь так управляти їх діяльністю, щоб кожен (обов'язково кожен ) відчув окриляючу силу успіху ”, - ділиться з цього приводу С.Лисенкова в своїй книзі “ Методом опережающего обучения ” .
“Великий позитивний вплив на школярів має дружнє, оптимістичне ставлення педагога до їх навчальних успіхів і невдач. Учитель повинен щиро радіти кожному їх успіху, висловлюючи гордість за свій клас, за свого учня”.
Ш.Амонашвілі наводить такі прийоми позитивного впливу на учнів.
Після перегляду робіт учнів учитель, зайшовши в клас, натхненно говорить: “Діти, я хочу всім вам подякувати за радість, яку ви мені зробили .Знаєте, ваші роботи переглядали вчителі в нашій учительській .! вони здивувалися: “ невже ваші малюки здатні на таке ”? Я був впевнений, що всі ви в мене здібні, але такого успіху не чекав".
Свою щиру радість він виражає і у ставленні до окремих школярів, їх просування у навчанні. При цьому треба вчити дітей радіти за досягнення своїх однокласників, переживати як спільну радість: “ Сьогодні, діти, я всіх вас порадую: ваш товариш, за якого ви так переживаєте, виявляється, має великі здібності. Подивіться, як він розв'язав задачу! . Давайте поздоровимо його з успіхом і будемо чекати більшого!”
Позитивне висловлення педагогом своїх розчарувань через невдачі школярів знову ж таки повинно ґрунтуватися на вірі в його майбутні успіхи. Воно повинно носити форму обнадійливого співчуття, в якому одночасно закладена думка про те, що педагог переживає його невдачу як свою і готовий прийти йому на допомогу.
Таке співчуття можна виразити по-різному, в залежності від індивідуального значення для школяра своєї невдачі. Наприклад: “Ну що ж, попробуємо ще раз !”, “Ти не переживай, це буває . Давай спробуємо разом !”, “Як же так? Це, напевно, випадково так сталося ! Давай вияснимо причину !”, “Ти цього обов'язково досягнеш, тільки потрібно бути уважним і зосередженим . Якщо потрібна буде моя допомога, то скажи !”, “Ти б це зміг зробити, але, напевно, я не зовсім добре тобі пояснив, пробач, будь ласка ! .”
Вчителям не слід забувати слова В.О.Сухомлинського: “А успіх – є бажання вчитися”. Бажання вчитися залежить ще й від міжособистісного спілкування.
Секрет заохочування дітей до навчання полягає в умінні педагога співробітничати з ними. Ш.О.Амонашвілі наводить такі приклади такого співробітництва.
Педагог записує на дошці дійсно трудну задачу і звертається до учнів з просьбою: “ Може, ви поможете мені розв'язати цю задачу ? Вчора ввечері я спробував розв'язати її, але, напевно, пропускаю дещо і відповідь не виходить. Я займу у вас всього декілька хвилин, а потім продовжимо наш урок". Педагог вдумливо прислухається до кожної поради учнів, часом задає питання, ніби “виясняє” для себе дещо, відкидаючи деякі пропозиції: “Я це вже пробував і нічого не вийшло!” Сам теж розмовляє в слух і дає можливість побачити неточність, помилку в його підході. Все завершується тим, що педагог знаходить розв'язок задачі і дякує учням за надану допомогу: так-так, я уже зрозумів ., звичайно, саме так мені потрібно було діяти. Велике вам дякую за допомогу. Тепер продовжимо наш урок!
Таким чином, вміле використання вчителем наведених способів стимулювання навчальної діяльності молодших школярів позитивно впливає на мотивацію їх навчальної діяльності.