Сторінка
6
Це власне кажучи сугубо індивідуальний процес побудови логічно мислюючої основи для аналізу процесів й явищ у рамках досліджуваної дисципліни протікає у формі сприйняття й усвідомлення устних повідомлень, читання й продумування текстів, класифікації й систематизації положень й висновків, переосмислення й перекодування сприйманої інформації, самостійного формулювання й запису системи понять й способів діяльності при рішенні певного кола типових задач й проблем. Отже, у цій роботі кожному обучающет необхідна допомога у виді планів діяльності, текстів описання основ теорії, инструкцій й указівок, коментарів й пояснень до основним текстів навчальної литературьі з урахуванням тих задач й цілей, которьіе вьітекают з аналізу спрямованості даного курсу для дан-ний спеціальності.
Отже, приймаючи дану гіпотезу про структуру й про вміст процес оволодіння знаннями, ми виділяєм наступні компоненти в пізнавальній діяльності студента, що повинна забезпечити актуалізацію розглянутого процесу формування фундаментальних, методологічних знань, тобто побудови "інструмента мислення" як основи професійної кваліфікації й адекватних особистісних якостей фахівця.
Першим компонентом є діяльність студента, направлена на вивчення й оволодіння основами теорії даної дисципліни, що включає слухання, читання, конспектування, осмьісление, реферування й т.п. навчальної інформації під кутом зору досягнення определенньїх учебних цілей. Другим компонентом є діяльність студента, направлена на вивчення методів рішення задач, показуючих склад й зміст апарата практичного застосування основних теоретичних положень дисципліни. До складу цієї фази пізнавальної діяльності входять читання, осмислення, виповнення дій за зразком, структурування рішенні, аналіз різних прикладів раціонального застосування типових прийомів й алгоритмів, складання узагальнених приписів, тренування, вправ й т.п.
Третій, заключний компонент пізнавальної діяльності, направленої на формування "інструмента мьішле-ния" студента в рамках даної дисциплини, - ця діяльність по використанню отриманих знань у процесі верифікації важливості й дієвості "інструмента мислення" на різних формах контролю й самоконтролю. Під словом "контроль" ми будемо розуміти "зовнішній контроль", тобто контроль зі сторони викладача в процесі діалогу при захисті звітів на контрольних заняттях, й "кваліфікаційний контроль", тобто контроль зі сторони колег (студентів) на відповідність кваліфікації й рівня домагань (зарозумілості).
Проведений аналіз процесу навчання як самокерованої й самоконтрольованої пізнавальної діяльності студентів показує, що ця діяльність, а отже, й процес оволодіння знаннями в рамках даної дисципліни, може бути ефективний тільки за умови, що:
1) на базі разнообразньїх засобів наочності й методів підняття мотивації студентьі одержують на рівні знайомства повну й адекватну інформацію про зміст, призначень й методах оволодіння системою знань й умінь, що со-ставляет предмет даної дисциплиньї, а також переконуються в тім, що пропонована для вивчення й оволодіння система знань й умінь має важливе значення для них профессиональної кваліфікації;
2) кажен студент забезпечується индивидуальньїми навчально-методичними посібниками, за допомогою яких викладач здійснює непряме керування про-цессом оволодіння знаннями, утягуючи студентів в адекватну самокеровану й самоконтрольовану пізнавальну діяльність над систематизованої й цілеспрямовано представленою навчальною інформацією, з гарантированньїм досягненням запланованого результату;
3) поточні успіхи або неуспіхи кожного студента в освоєнні знаннями й уміннями відповідно до поставленої в даній дисципліні й принятими студентом цілями, опреділені за результатами дій студента на контрольно-залікових заняттях, показуючих дієвість й міцність засвоюючихся ним знань, є критеріями й детермінантами для виробництва наступних керуючих впливів у системокерування (або самоврядування) навчанням.
Як було показано вище, самостійне вивчення, самостійна робота над навчальним матеріалом є головним в навчальній діяльності кожного що навчається. Тому так важливо, чтоб й викладачі, й кожен студент розумів що сутність й значення самостійної работи в навчальному процесі. В даний час часто спостерігається зведення самостійного вивчення по виконанню (переважно в неаудиторний час) деякої системи завдань, відповідям на питання до конспектування підручників й навчальних посібників, що, як правило, студентами виконуються у виді механічного переписування (лише б показати виконане завдання).
У той же час незаслужено забуті різні форми залучення студентів у читання, розбір, структурування, рефератування навчальних текстів у процесі аудиторних занять. Нам пропонується, що головною метою самостійного вивчення є придбання умінь зрозуміти текст, виділити й переосмислити постановки типових проблем й рациональні образи діяльності, скласти на базі аналізу навчальних текстів розпорядження й алгоритми для рішення цілевих задач, осмислить й чітко намалювати в конспекті сутність теоретичних побудов, розглянутих у тексті, й їхнє місце в системі професійних знань.
Ці уміння визначають ефективність й якість пізнавальної діяльності кожного студента, а самі ці уміння формуються в адекватній навчальній діяльності. Звідси можна вивести вимоги до змісту й формів тих навчально-методичних порадників-посібників й адекватних методів їхнього використання, які є продуктом діяльності викладача, спрямованої на організацію й забезпечення ефективної самостійної навчальної работи кожного студента як на аудиторних заняттях, так й в неаудиторний час.