Сторінка
4

Корекція шкільної тривожності в молодшому шкільному віці

Незадоволення потреб дитини в любові буде спонукати її прагнути задоволення будь-якими способами. Високу і ймовірність виникнення тривожності у дитини має виховання за типом гіперпротекції (надмірна турбота, дріб'язковий контроль, багато обмежень та заборон, постійне смикання).

Чинники, що впливають на виникнення страхів (за А.Захаровим):

- наявність страхів у батьків, головним чином у матері;

- тривожність у відношенні з дитиною, надмірне збереження її від небезпеки і ізоляція від спілкування її з однолітками;

- надмірно рання раціоналізація відчуттів дитини, обумовлена надмірною принциповістю батьків або їх емоційним неприйняттям дітей;

- велика кількість заборон з боку батька тієї ж статі або повне надання свободи дитині батьком іншої статі, а також численні нереалізовані загрози всіх дорослих в сім'ї;

- відсутність можливості для ролевої ідентифікації з батьком тієї ж статі, переважно у хлопчиків, створюючи проблеми в спілкуванні з однолітками і невпевненість в собі;

- конфліктні відносини між батьками в сім'ї;

- психічні травми типу переляку, які загострюють вікову чутливість дітей до тих або інших страхів;

- психічне зараження страхами в процесі спілкування з однолітками і дорослими.

Можливі причини виникнення тривожності :

порушення взаємин між батьками і дітьми;

авторитарний стиль батьківського виховання в родині;

авторитарний стиль роботи вчителя;

перевантаження організму дитини навчанням;

завищені вимоги до дитини;

постійне порівнювання її з іншими дітьми;

розлучення батьків;

висока тривожність учителя чи батьків.

Ознаки шкільної тривожності у молодшому шкільному віці :

не може довго працювати, не стомлюючись;

2. їй важко зосередитися на чомусь;

3. будь-яке завдання викликає надмірне занепокоєння;

4. під час виконання завдань дуже напружена, скута;

5. бентежиться частіше за інших;

6. часто говорить про напружені ситуації;

7. скаржиться, що їй сняться страшні сни;

8. руки в неї зазвичай холодні, вологі;

9. у неї поганий апетит;

10. полохлива, багато що викликає в неї страх;

11. зазвичай неспокійна, легко засмучується;

12. часто не може стримати сліз;

13. погано переносить чекання;

14. не любить братися за нову справу;

15. невпевнена у собі, у своїх силах;

16. боїться труднощів .

Висновок до першого розділу

Вперше відокремив і акцентував стан занепокоєння, тривоги - З.Фройд.

Багато хто з авторів наголошує на різниці між тривогою і страхом: страх — це реакція на реальну загрозу, а тривога — стан неприємного передчуття без видимої причини (причина — тільки у свідомості людини).

У психологічній літературі, можна зустріти різні визначення поняття тривожності, хоча більшість дослідників сходяться у визнанні необхідності розглядати його диференційовано - як ситуативне явище і як особистісну характеристику з урахуванням перехідного стану і його динаміки.

Тривога сприймається як емоційний стан гострого внутрішнього болісного беззмістовного хвилювання, що пов'язується у свідомості індивіда із прогнозуванням невдачі, небезпеки або ж очікуванням чогось важливого, значущого для людини в умовах невизначеності.

Відокремлюють самостійні семантичні одиниці, пов’язані з тривогою: тривога, немотивована тривожність й особистісна тривожність.

Тривожність не обов'язково проявляється безпосередньо в поведінці, часом це — суб'єктивне неблагополуччя особистості, що створює специфічний фон її життєдіяльності, пригнічує психіку.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що в основі негативних форм поведінки лежать: емоційне переживання, неспокій, невпевненість за своє благополуччя, що може розглядатися як прояв тривожності.

Особливості методик дослідження тривожності молодших школярів

Метою даного етапу експериментального дослідження є виявлення особистісної і шкільної тривожності у дітей молодшого шкільного віку.

Експериментальне дослідження спрямоване на вирішення наступних завдань:

виявлення тривожності в дітей молодшого шкільного віку і встановлення причин ;

створення комплексу заходів, спрямованих на зниження тривожності в дітей молодшого шкільного віку ;

перевірка ефективності корекційно – розвивальної роботи, спрямованої на зниження рівня тривожності у дітей.

Експеримент проводився на базі ЗНЗ І-ІІІ ступенів №2 ім. М. Горького м. Олександрії.

В дослідженні брали участь учні молодшого шкільного віку других класів. Загальна кількість обстежуваних становила 36 чоловік. Вік дітей – 7-8 років. Серед 36 учнів 15 хлопчиків і 21 дівчинка.

З метою дослідження домінуючого рівня тривожності були використані наступні методики :

Методика «Вимірювання рівня тривожності Тейлора» (адаптована Т.А. Немчиновим).

Призначена для вимірювання рівня тривожності. Опитувальник складається з 50 тверджень. Він може пред’являтися обстежуваному або за списком, або, як набір карток з твердженнями.

Обстежуваний ознайомлюється з твердженнями і дає відповідь «Так» або «Ні», в залежності від того, погоджується він з ним чи ні.

Підраховується кількість співпадань відповідей з ключем, що свідчить про тривожність.

Оцінка 40-50 балів розглядається як показник дуже високого рівня тривожності ; 25-40 балів свідчить про високий рівень тривожності ; 15-25 балів – про середній рівень (з тенденцією до високого) ; 5-15 балів – про середній (з тенденцією до низького) ; 0-5 балів – про низький рівень тривожності.

Методика «Оцінка рівня шкільної тривожності Філліпса»

Спрямована на визначення рівня загальної тривожності в школі і часткові прояви тривожності у різних сферах життєдіяльності.

Тест складається з 58 питань, які можуть зачитуватися школярам. На кожне питання потрібно відповісти «Так» або «Ні».

При обробці результатів виділяють питання, відповіді на які не збігаються із ключем тесту. Відповіді, що не збігаються з ключем – це прояви тривожності.

При обробці підраховується загальне число неспівпадань по всьому тесту. Якщо їх кількість більше 50%, можна говорити про підвищену тривожність дитини, якщо більше 75% від загального числа питань тесту – про високий рівень тривожності.

Число збігів по кожному з 8 факторів тривожності, виділених у тесті. Рівень тривожності визначається так само, як і у першому випадку. Аналізується загальний емоційний внутрішній стан школяра, багато в чому визначається наявністю тих або інших тривожних синдромів (факторів) і їхньою кількістю.

Змістовна характеристика кожного синдрому (фактора):

Загальна тривожність у школі - загальний емоційний стан дитини, пов'язане з різними формами його включення в життя школи.

Переживання соціального стресу - емоційний стан дитини, на тлі якого розвиваються його соціальні контакти (насамперед - з однолітками).

Фрустрація потреби в досягненні успіху - несприятливе психічне тло, що не дозволяє дитині розвивати свої потреби в успіх, досягнення високого результату.

Страх самовираження - негативні емоційні переживання ситуацій, сполучених з необхідністю саморозкриття, пред'явленні себе іншим, демонстрації своїх можливостей.