Сторінка
2

Сучасні технології навчання географії

3. Локальний (модульний) рівень функціонування педагогічної технології. Зорієнтована на цей рівень педагогічна технологія окремих частин навчально-виховного процесу, розв’язання окремих дидактичних і виховних завдань (технологія окремих видів діяльності, формування понять, виховання окремих особистісних якостей тощо).

У зв’язку з цим правомірним є розмежування таких понять, як “освітня технологія ”, “педагогічна технологія ”, “технологія навчання (виховання, управління) ”, оскільки кожне з них має свою ієрархію цілей, завдань, змісту.

Об’єднують освітню, педагогічну технологію, а також технологію навчання (виховання, управління) актуальні для певного історичного етапу освітні концепції, педагогічні парадигми (системи поглядів).

Освітня технологія. Вона відображає загальну стратегію розвитку освіти, єдиного освітнього простору. Призначення освітніх технологій полягає у розв’язанні стратегічних для системи освіти завдань: прогнозування розвитку освіти, проектування і планування цілей, результатів, основних етапів, способів, організаційних форм освітньо-виховного процесу. Такими освітніми технологіями є концепції освіти, освітні закони, освітні системи. У сучасній Україні такими освітніми технологіями є гуманістична концепція освіти, Закон України « Про освіту », система безперервної освіти (дошкільний, шкільний, вузівський, поствузівський рівні) та ін.

Педагогічна технологія. Відображає тактику реалізації освітніх технологій у навчально-виховному процесі за наявності певних умов. Педагогічні технології акумулюють і виражають загальні ознаки та закономірності навчально-виховного-процесу незалежно від конкретного навчального предмета. Кожна конкретна педагогічна технологія відображає модель навчально-виховного та управлінського ппроцесів у навчальному закладі, об’єднує в собі їх зміст, форми і засоби. Вона може охоплювати й спеціалізовані технології, що застосовуються в інших галузях науки і практики – електронні, нові інформаційні технології, промислові, поліграфічні, валеологічні, тощо.

Середовищем реалізації педагогічної технології є технологічний процес.

Технологія навчання – поняття близьке, але не тотожне педагогічній технології, оскільки воно відображає шлях освоєння конкретного навчального матеріалу (поняття) в межах певного предмету, теми, питання і в межах обраної технології. Технології навчання варіативні і близькі до часткових методик. Вони можуть називатися дидактичними. Їхнє завдання – максимально спростити організацію навчального процесу, зберігши його ефективність шлахом передачі творчих функцій учителю. Дидактична технологія охоплює зміст, форми, методи навчання. У структурі технології навчання виокремлюють підрівні:

кількість технологічних етапів;

ступінь технологічності;

складність технологічності;

гнучкість і мобільність технології тощо.

З’ясування цих параметрів забезпечує прийняття виваженого рішення про доцільність впровадження конкретної технології навчання.

Структура технології навчання

Технології максимально пов’язані з навчальним процесом, діяльністю тих, хто навчає, і тих, хто навчається. Структуру технології навчання утворюють:

а) концептуальна основа;

б) змістова частина, яка охоплює:

- постановку, максимальне уточнення, формулювання цілей (загаль них і конкретних) щодо досягнення результатів;

- зміст навчального матеріалу;

в) процесуальна частина, до складу якої належать такі компоненти:

- організація навчального процесу відповідно до поставлених цілей;

- методи і форми навчальної діяльності учнів та діяльності викладачів;

- управління навчальним процесом (оцінювання поточних результатів, корекція навчання, спрямована на досягнення поставлених цілей);

- заключна оцінка результатів.

Традиційні технології навчання географії

Програмований вид навчання пішло від слова “програма”, що означає систему послідовних дій (операцій), виконання яких веде до раніше запланованого результату. У перекладі з грец. - публічна об’ява, розпорядження, указ, план діяльності і виклад основних положень діяльності (в тому числі і вчительської).

Основна мета програмованого навчання (ПН) - покращення управління навчальним процесом з географії.

Виникло воно на початку 60-х років, виникло не безпідставно, а завдяки новим дидактичним, психологічним і кібернетичним діям (І.П. Підласий). На основі цього науковці та методисти спрямували свої зусилля на створення такої технології навчального процесу, яка б дозволила контролювати кожний крок руху учня по шляху пізнання і “дякуючи цьому надавати йому своєчасну допомогу”, позбавляючи тим самим від багатьох утруднень, втрати інтересу та інших негативних наслідків”.

Якщо пригадати історію цього виду навчання то в СРСР він відомий був в 30-х роках минулого століття, коли з’явились підручники з іноземної мови з елементами програмування. Але не одержав розповсюдження, а на озброєння його взяли західні дидакти і психологи. Першим з них був Б.Скінер (1954 р.), який висунув видозмінену ідею ПН, його продовжили американці Н.Краудер і С.Прессі, а в СРСР ця проблема, розглядалась у працях Н.Ф. Тализіної, П.Я. Гальперіна, Л.Н. Ланди, О.М. Матюшкіна; в Україні- В.І. Чепелєва та ін.

Програмоване навчання відоме вже з часів А.Я. Коменського (поділ на параграфи, теми, розділи та ін.). Сучасні навчальні програми,плани і підручникипобудовані на основі програмування минулих часів. Вони є наслідком програмованого навчання.Вгеографічній освіті нині відомі сучасні навчальні програми з усіх курсів, багатьох авторів, але першими з них були в незалежній Україні В.П. Корнєєв, В.М. Герасимчук, Б.В. Пічугін, З.Ю. Пєстушко, Г. Уварова, А.Й. Сиротенко, П.Г. Шищенко, Б.Г. Яценко, Г.П. Пустовіт, Л.В. Тименко, Л.І. Круглік. Упорядниками навчальних програм були В.П. Корнєєв і Г.П. Пустовіт, відповідальними за випуск- Г.М. Литвиненко і С.І. Скуратович.

Відповідно до навчальних програм написані підручники з усіх курсів: автори Р.Р. Коваленко, Л.І. Круглік, О.Я. Скуратович – 6 клас; В.П. Корнєєв (у співавторстві), С.Г. Кобернік (у співавторстві), В.Ю. Пестушко (у співавторстві), П.О. Масляк – 7 клас; А.Й. Сиротенко, Б.О. Чернов, В.Я. Плахута. Ф.Д. Заставний, П.Г. Шищенко – 8 – 9 класи; Б. Яценкр (у співавторстві), О.М. Топузов, Л.В. Тименко – 10 клас.

За підручниками багато авторів написали методичні розробки уроків, тематичне планування, практикуми. Все, щр нині є на озброєнні вчителя географії, є результат, наробки вчителів, методистів, вчених за програмами, тобто за програмованим навчанням. Програмоване навчання вважається нормою для вчителя, а через нього – для учня у вивченні географічного матеріалу. Це – стандарт у викладанні матеріалу і навчанні учнів.

Отже, програмування розуміється як процес складання послідовності дії: (програми) і за результатами збігається із загальним навчанням.

Матеріальною основою програмованого навчання вважається навчальна програма. Вона створюється на основі 5-ти ознак, що стосуються програмованого навчання, і містить не тільки навчальний матеріал, а і засвоєння (розуміння і запам’ятовування цього матеріалу і контроль).