Сторінка
4
Як в теоретичному, так і в практичному плані індивідуальній самостійній роботі приділяється мало уваги. Якщо вона, хоч і не часто, але проводиться у школах, то її варіант у групах – явище досить рідке. Вміння самостійно працювати у групі дуже важливе, так як людина живе в суспільстві і так чи інакше стикається з колективом, здійснює спільну діяльність, і її невміння спільно працювати негативно відіб’ється на результатах роботи колективу в цілому. Немає необхідності відмічати, що самостійна робота повинна бути включена у всі види навчальних планів, рівномірно розподілена по всіх видах мовленнєвої діяльності. На початковому етапі (копіюючий, відтворюючий та реконструктивно-варіативний тип самостійної роботи) вчитель відбирає матеріал, працює з ним, визначає мету засвоєння, забезпечує необхідним інструментарем по мірі формування самостійності (евристичний, творчий тип самостійної роботи) всі ці дії здійснюються учнем. При плануванні самостійної діяльності необхідно спиратися на принцип індивідуалізації, враховувати індивідуальні, суб’єктні та особистісні характеристики кожного учня. Важливо відмічати, який тип самостійної роботи проводиться, визначити зміст кожного її виду, прослідкувати прийнятність кожного з них. Дуже важливо відводити більше часу на організацію та здійснення групової самостійної роботи, так як група є тим середовищем, яке мотивує, стимулює учня. Групова взаємодія збагачує знаннями та вміннями, як спеціальними, так і загальними учбовими діями; служить формуванню цілеспрямованості, самоконтролю та самооцінки.
Вибір організаційної форми та місця її застосування визначається характером матеріалу, видом розвиваючої діяльності, віковими та психологічними особливостями учнів, а також ступенем оснащеності кабінету іноземної мови необхідними технічними засобами навчання.
Вчителю потрібно терпеливо та наполегливо показати перевагу систематичної самостійної роботи у вивченні іноземної мови.
Таким чином, для організації самостійної роботи учнів з іноземної мови потрібно:
усвідомлення ними цілі завдань;
знання процедури їх виконання;
вміння користуватися засобами навчання;
вміння застосовувати опори та створювати їх при підготовці завдань;
врахування відповідних дидактичних умов.
Отже, для організації самостійної роботи у класі вчителю потрібно ретельно підбирати завдання з врахуванням вікових індивідуальних особливостей кожної дитини. Обов’язково потрібно застосовувати індивідуальний підхід до кожного учня, тому що не всі діти однакового розвитку.
Місце та роль класної самостійної роботи у навчанні лексики
Одним з важливих етапів уроку, які дозволяють вчителю цілеспрямовано та систематично впливати на інтереси дітей є самостійна робота учнів. У методичній літературі, незважаючи на неоднаковість точок зору на сам термін “самостійна робота”, більшість дослідників не виключає участі в підготовці та проведенні самостійної роботи. Відомі методисти: Є.І.Пасов, Г.В.Рогова, Л.П.Малишевська та інші внесли суттєвий вклад у теорію та практику наукової організації самостійної роботи, яка дозволяє намітити основні етапи розвитку та виховання пізнавальних інтересів.
Такими етапами при проведенні самостійної роботи є наступні:
Підготовчий, на якому вчитель розповідає учням про цілі їх роботи, розкриває можливості її більш успішного виконання, пропонує кожному у випадку необхідності звертатися до нього за порадою, а також користуватися додатковою літературою. Цей етап передбачає, що вчитель заздалегідь підготував різноманітну літературу, звернув особливу увагу на взаємозв’язок трьох факторів у формуванні мотивів навчання:
допомога учню в оволодінні навичками та уміннями самостійної творчої роботи;
постійне спонукання до цього оволодіння;
створення умов для прояву та розвитку набутих умінь та навичок у процесі роботи над різними завданнями як тренувального, так і ускладненого характеру.
Сам процес самостійної роботи учня на уроці. Необхідно не просто зайняти учня розумовою працею та спонукати його виконати визначені вимоги, а й забезпечити безпосередній розвиток зацікавленості учня розумовою діяльністю, поступовий перехід від роботи відтворюючого характеру (за зразками) до більш складної, яка потребує застосування умінь та навичок користування довідниками, словниками і, нарешті, до самостійної творчості, яка потребує прояву уяви та навичок самостійної роботи.
Підсумково-узагальнюючий, який передбачає включення самостійної роботи у класі в більш або менш складний варіант домашньої роботи.
Заключний. Вибір учнем творчих завдань для системи самоосвіти.
У методиці прийнято виділяти наступні рівні самостійної роботи:
- відтворюючий (копіюючий);
- напівтворчий;
- творчий.
Відтворюючий рівень самостійної роботи дуже важливий при вивченні іноземної мови, оскільки він лежить в основі інших її рівнів, і він “відповідальний” за формування вимовно-лексико-граматичної бази, за створення зразків у пам’яті учня. Фактично, з цієї бази починається засвоєння нового. Учням пропонується, наприклад, читання за диктором, списування з підручника, у ході самостійного відтворення відбувається “пропускання через себе” нового матеріалу. Однак при організації самостійної роботи цього рівня вчителю потрібно пам’ятати, що довго тримати учнів на такій роботі не слід, оскільки вона нудна і монотонна; в той же час і поспішати не слід, так як потрібно, щоб учні могли правильно та в нормальному темпі відтворювати засвоюваний мовний та мовленнєвий матеріал, який їм потрібен для вирішення більш складних задач.
Напівтворчий рівень самостійної роботи – слідує за складністю виконання та виходить з відтворюючого рівня. Тут здійснюється перенос набутих знань, навичок та вмінь на інші, але аналогічні ситуації, зокрема, читання слів, словосполучень, речень та текстів без зразка, який дає диктор; не списування з підручника, а різноманітні перетворення матеріалу у письмовій формі і, нарешті, формування висловлювань в аналогічних ситуаціях. Самостійна робота цього рівня потребує від виконуючого її більшої мисленнєвої активності і пов’язана з такими операціями, як підстановка, розширення, трансформація.
Творчий рівень самостійної роботи пов’язаний з формуванням навичок та умінь здійснювати пошук при вирішенні більш складних комунікативних задач, як в усному мовленні, так і при читанні, наприклад, діяти у відповідності з запропонованими обставинами і взятою на себе роллю, підготувати повідомлення на визначену тему, прослухати повідомлення та висловити своє відношення до його змісту; прочитати розповідь та відповісти на проблемні питання у зв’язку з змістовно-смисловим планом тексту, інтерпретувати головну ідею тексту.
У практиці самостійної роботи з іноземної мови ці рівні співіснують, і кожен з них може бути представлений конкретним набором підрівнів.
На початковому етапі доля учбового часу, яка відводиться на самостійне навчання, не повинна перевищувати одної третини. Учні самі вибирають види самостійної роботи у відповідності до своїх інтересів та потреб. Ця робота може носити ігровий характер та виконуватися в парах або невеликих групах. Таким чином, вже на початковому етапі навчання школярі вчаться вчитися та отримувати задоволення від навчання. Після другого року навчання час, який відводиться на самостійне навчання, може бути збільшений, що природно, так як і потреби, й інтереси учнів з часом стають більш специфічними.