Сторінка
13
Слухати музичний твір - це перш за все емоційно переживати його, пройматися почуттями, вираженими в ньому. У процесі сприйняття не тільки почуття стимулюють діяльність, а й образи, які виникають в уяві слухача, значно підсилюють емоційне враження від музики, роблять його стійким і барвистим і вони є багатим джерелом наших естетичних переживань.
Музичне сприйняття оперує образами пам'яті й уявлень, які разом із слуховими і зоровими образами, що виникають безпосередньо у процесі сприйняття, створюють повноцінний образ у свідомості слухача.
Ростовський виділяє певні умови ефективності формування та розвитку музичного сприйняття. Це зовнішні умови - педагогічна майстерність вчителя, раціональна організації діяльності учнів, яка визначається його пам'яттю, уявою, мисленням, відчуттям, увагою, а також рівнем загального і музичного розвитку. До внутрішніх умов належить комунікабельність, яка залежить від наявності у дітей відповідних музичному твору емоційного досвіду, знань, вмінь і навичок і від настроєності на сприйняття, потреб психічного стану. Обидва фактори пов'язані між собою, взаємодоповнюють одне одного.
Будь-яка діяльність людини грунтується на попередній готовності до неї. Тому створення у слухачів відповідної настроєності є важливою умовою активного сприйняття музики і розвитку уяви під час слухання. Настроєність - це внутрішній стан готовності людини певним чином сприймати і оцінювати явища дійсності. Від установки, настроєності, створеної у дітей вчителем, залежить зміст думок, образів і асоціацій, що виникають у їх свідомості, глибина естетичних почуттів і переживань, характер впливу музичного твору.
Створюючи певну установку, потрібно враховувати, що готовність учнів до сприйняття музики залежить не лише від попереднього досвіду і рівня інформованості, а й від ціннісних орієнтацій і пов'язаних з ними потреб, оцінок і думок щодо об'єкта сприйняття, упереджень і стану учнів на даний час. Ці фактори можуть як сприяти сприйняттю, так і гальмувати його, слід пом'яти про так звану "межу насиченості", коли в результаті сприйняття однотемної або однохарактерної музики у школярів різко знижується готовність до слухання її.
Відомо, що установка грунтується на потребах як джерелі активності людини і ситуації, в умовах якої можлива діяльність по задоволенню цих потреб. Вчителю треба враховувати, що учні, як правило, віддають перевагу музиці, яка відповідає їх запитам і інтересам. Тільки відповідність змісту твору потребам дітей може перетворити поверхові переживання у глибоко особисті.
Створюючи умови, які відповідають змісту музичної діяльності учнів, слід враховувати перш за все фактори, що мають безпосередній вплив на процес сприйняття: колектив, психологічний клімат, наявність відповідної ситуації.
На основі знання і врахування потреб школярів, особливостей середовища створюється установка на естетичне сприйняття музичного твору, здійснюється своєрідна настройка слухачів на те, щоб при слуханні музики у них проявилися саме ті психічні і моторні акти, які забезпечать адекватне відображення ідейно-естетичного змісту твору.
Під музичною пам'яттю варто розуміти здатність до запам'ятовування, збереженню й наступному відтворенню, дізнаванню музичного матеріалу. У широкому понятті музичну пам'ять можна визначити як синтез слуховой (переважно), зорової, рухової й емоційної пам'яті. У вузькому понять музична пам'ять - це висотно-ритмічна слуховая пам'ять.
Необхідною умовою формування музичної пам'яті є розвиток музичного слуху й почуття ритму. У зв'язку із цим механізм музичної пам'яті повинен розглядатися в органічному зв'язку з основними компонентами музичних здібностей.
Під педагогічними умовами музичного сприймання розуміються такі спеціально створені умови, за яких здійснюється глибоке осягнення ідейно-естетичного змісту музичних творів і посилюється їх вплив на особистість. Створення їх полягає як у доцільному доборі музичних творів і підготовці слухачів, так і в організації необхідного середовища. Досвід свідчить, що найсуттєвішими для формування музичного сприймання школярів є такі умови: забезпечення учнів знаннями про музику, яка сприймається; формування установки на сприймання; створення педагогічної ситуації сприймання музики школярами; здійснення художньо-педагогічного аналізу музичних творів; організація власної діяльності школярів у процесі сприймання; повторність сприймань музичного твору.
На уроці музики керівництво музичним сприйманням слід спрямовувати на створення таких умов, які є спільними для всіх учнів незалежно від їх підготовки. Це — розвиток потреби в музичних враженнях, інтересу до музики, що сприймається, створення емоційної настроєності на сприймання, сприятливого психологічного клімату в класі, правильного режиму роботи, виключення відволікаючих чинників, організація посильної діяльності учнів тощо.
Уроки музики у початковій школі мають особливе значення в загальній системі музичного виховання. Саме в цей час закладаються основи бажаного ставлення дітей до уроків музики, а отже, до самої музики як мистецтва. Для першокласників особливого значення набуває перший урок, оскільки перші враження бувають найбільш сильними. Діти задовго починають готуватися до моменту початку навчання в школі, чекають на цю подію. Їх увага, інтереси зібрані і направлені на вчителя. Кожного разу початок роботи у першому класі – іспит для вчителя. Важливо з першого уроку викликати у дітей зацікавленість, бажання займатися музикою. Допомогою в цьому може стати досвід дітей, який вони отримали раніше.
Зазвичай музичний рівень учнів першого класу доволі нерівний. Одні діти вміють слухати музику, виразно співають різні пісні. Інші навіть не розуміють, що означає спеціально слухати музику, не уявляють, що означає співати вірно (особливо коли вчитель користується незрозумілим їм терміном «нечисто співаєте»). Є діти, що навчаються у музичній школі, музичному гуртку, тобто мають деякі виконавські навички, отримали певні знання в галузі музичної грамоти. Частина дітей полюбляє музику, інші до неї байдужі. Природно, що внаслідок цих особливостей і можливості першокласників на уроках музики нерівні. Але загальні риси можна підкреслити.
1. В галузі сприйняття (слухання) музики можливості дітей досить широкі. Їм доступні основні жанри музики, які Дмитро Борисович Кабалевський назвав «трьома китами» - марш, танок, пісня. Їм доступна музика ілюстративного характеру. Однак, внаслідок незначного об’єму довільної уваги твори, що призначаються для слухання мають бути невеликими, заключати в собі яскравий образ, який вчитель повинен розкрити в його виразному, а не ілюстративному значенні, як музичний образ, що має смисл, зміст.
2. В галузі співу можливості дітей на початку занять значною мірою визначені попередньою підготовкою. У окремих дітей співацький діапазон може складатися з 2-3 звуків, а у деяких дітей може сягати октаву та більше. Разом з тим голосовий апарат у дітей ще не сформований, відрізняється тендітністю, змикання голосових зв'язок тільки в кінцівках, внаслідок чого сила та «помітність» звучання досить обмежені. Тому робочий діапазон, особливо на початку занять має бути обмеженим. Він повинен співпадати з примарною зоною, типовою для дітей цього віку (d-a першої октави). Поступове розширення діапазону відбувається за рахунок приєднання верхніх звуків (h-c першої октави, навіть d другої октави). Для дітей цього віку найбільш природне звучання легке, дзвінке, прозоре.