Сторінка
4

Творчі завдання як засіб розвитку креативних здібностей учнів у навчально-виховному процесі

І. Головінський дотримується тієї точки зору, що інтелектуальний рівень є незамінним для творчої діяльності, але творчість та інтелект не є тотожними поняттями. Творчість, подібно до креативності, – поняття широке, тому й інтерпретувалося воно по-різному. Загалом творчість, як стверджує Л. Кузнєцова, – вища форма активності й самодіяльності людини. Активність, спрямована чужою волею, не є творчою активністю.

Креативні люди комфортно відчувають себе в ситуаціях, коли відсутня вичерпна інформація, немає точних правил дій, незрозумілі перспективи подальшого розвитку подій. Ті ж, у кого креативність виражена слабко, переживають у таких ситуаціях, відчувають сильний дискомфорт і тривогу, а тому прагнуть усіляко уникати їх. Відзначимо деякі особистісні риси, властиві креативним людям:

- незалежність, тобто особистісні стандарти для них вищі за стандарти оточуючих;

- «відвертість розуму», тобто готовність повірити своїм і чужим фантазіям, сприйнятливість до нового й незвичайного;

- висока толерантність до невизначених ситуацій, конструктивна активність в цих ситуаціях;

- розвинені естетичні відчуття, прагнення до краси.

Л. Єрмолаєва-Томіліна наводить такі показники креативності: наявність інтелектуальної і творчої ініціативи, широта асоціативного ряду, швидкість мислення, «гнучкість» мислення, оригінальність мислення.

Процес творчості поєднує традиції і новаторство. Абсолютно нового у творчості не буває. Суб’єкт творчості може реалізувати свій задум лише враховуючи результати попередньої діяльності людей, закріплені у формі традицій. Щоб створити щось нове, треба зруйнувати старе та, використовуючи його окремі конструктивні елементи, утворити нову конструкцію. Результати творчості можуть мати об’єктивну чи суб’єктивну новизну. Об’єктивною вважають новизну у контексті історії культури, а суб’єктивною – новизну, що має відношення тільки для автора творчої розробки (Л. Виготський, І. Лернер, Я. Пономарьов). Саме суб’єктивний характер новизни лежить в основі дитячої творчості. Під дитячою творчістю розуміють діяльність дитини, в процесі якої вона створює якісно нові для самої себе цінності. Ці цінності мають і суспільне значення, тому що необхідні для всебічного розвитку особистості і, як наслідок, для розвитку суспільства. Інколи діти створюють речі, які мають справжню естетичну цінність, є творами мистецтва .

«Творчість учнів – глибоко своєрідна сфера їхнього духовного життя, самовираження і самоутвердження, в якому яскраво виявляється індивідуальна самобутність кожної дитини. Цю самобутність не можливо охопити якимись правилами, єдиними і обов’язковими для всіх», – писав В. Сухомлинський. «Творчість починається там, де інтелектуальні й естетичні багатства, засвоєні, здобуті раніше, стають засобами пізнання, освоєння, перетворення світу, при цьому людська особистість немовби зливається із своїм духовним надбанням». Тобто, творчість – це процес створення нового і цінного. Аналіз досліджень з різних аспектів проблеми творчої особистості (Г. Альтшулера, Д. Богоявленської та ін.) дозволяє стверджувати, що формування творчої особистості найкраще відбувається у процесі творчої діяльності. Відомо, що людські творіння можливі завдяки поєднанню дії двох чинників – величезної кількості спроб і невблаганної критики, що знищує все невдале та недосконале.

Можна сміливо зазначити, що особистість народжується саме завдяки творчій діяльності людини, що базується на комбінуючих здібностях і, яку психологи називають фантазією або уявою. Крім того, вона має тісний зв'язок з мисленням, а також, з її допомогою подумки здійснюється вихід за межі того, що безпосередньо сприймається. Уява, породжена трудовою діяльністю людини, і розвивається на її основі. Особливого значення набуває розвиток активної уяви як відтворюючої (створення образу предмета, явища за його описом), так і творчої (створення нових образів, які реалізуються в оригінальних та суспільно значимих продуктах діяльності). Для того, щоб створити щось нове, нам потрібно уявити це в образній формі, але людина, у якої не має задатків та не розвинена творча уява, не зможе відчути, представити та побачити щось нове у середовищі, яке її оточує. Саме це і пояснює, чому від творчої уяви залежить успіх творчості. Уява – основа творчої діяльності, завдяки якій стає можливим наукова, художня, технічна, ігрова діяльності. І такої думки дотримуються деякі вчені, а саме: Г. Альтшулер, В. Бєлозерцев, К. Пігров, Л. Яценко та ін. Якщо встановити зв'язок між фантазією та реальністю, то стає зрозумілим психологічний механізм уяви та пов’язаної з нею творчої діяльності. Л. Виготський підкреслює, що уява і творча діяльність залежать від набутого людиною досвіду та емоційного зв’язку між діяльністю уяви та реальністю.

Багатство уяви обумовлюється багатством, змістовністю довгочасної пам’яті особистості. Чим більше пам’ять утримує різноманітних образів і понять, тим вище, за інших умов, імовірність того, що в свідомості індивідуума виникне новий, неповторний образ, який відзначається яскравістю, а головне – оригінальністю. Таким чином, створювати нові образи, перебудовувати, комбінувати можна лише тоді, коли в пам’яті зберігається більш-менш значний запас різноманітних образів та ідей.

Відповідно до численних досліджень учених, творчість можна визначити як системне явище, що включає певну сукупність взаємопов’язаних компонентів, а саме:

- творчі здібності;

- творчий процес;

- індивідуальний розвиток творчих здібностей;

- риси особистості, що забезпечують творчу діяльність.

Показником творчих здібностей є внутрішній інтерес до певного виду діяльності, якесь незрозуміле і для самої людини, а інколи й для інших уважне ставлення до деяких предметів або дій усупереч необхідності виконувати інші. Тому з погляду діагностики показниками творчих здібностей є:

- уподобання;

- інтерес до певного виду предметів або об’єктів і дії з ними;

- значна увага до певного кола об’єктів;

- нехтування іншими об’єктами;

- оригінальний підхід до стандартних завдань;

- намагання змінювати, реконструювати ці об’єкти.

Ступінь індивідуального розвитку творчих здібностей або їхній індивідуальний рівень – досить складне явище з погляду прояву творчості. Але попри всі складнощі, які пов’язані з визначенням міри здібностей, можна вказати особливості творчості:

- енергетично-емоційні показники особистості;

- сила зосередження й уваги у процесі сприймання;

- високі показники сенсорних або мовних процесів;

- внутрішня зосередженість і «неувага» до того, що відбувається навколо.

Творчий процес триває у часі та просторі, він спирається на систему психічних рис, які забезпечують його перелік:

- сприймання – увагу;

- мислення – уяву.

Вважається, що висока сенсорна чутливість – один із показників певних творчих здібностей. Індивідуально це можуть бути і моторні здібності – моторні навички, здатність регулювати й контролювати дії. Сенсорні процеси – це база, на якій базується творче мислення.