Сторінка
2

Формування фасилітуючої позиції у майбутніх вчителів

Головним для розуміння суті фасилітації є ідеї самоцінності особистості й ідеї потреби "постійного вдосконалення". Фасилітація - процес, який відбувається за умов взаємодії людей і спрямований на створення атмосфери доброзичливості, довіри, відкритості, саморозвитку, самовдосконалення кожної особистості. В центрі уваги фасилітаційної діяльності є полегшення, допомога, створення ситуації успіху, орієнтація на учня, його внутрішній світ, переживання, емоції.

Одним із найважливіших підходів, на який спирається гуманістична педагогіка, є дитиноцентрований підхід. Основні положення дитиноцентрованого підходу полягають у тому, що внутрішня природа (або сутність) дитини позитивна, конструктивна й соціальна; ця природа виявляється в дитині щоразу, коли в її відносинах з іншою людиною (або. іншими людьми) панує атмосфера безумовного позитивного сприйняття, емпатійного розуміння та конгруентного самовизначення. Дитиноцентрований підхід передбачає суб'єкт-суб'єктні відносини, які характеризуються створенням у класі клімату довіри та взаєморозуміння. Суб'єкт-суб'єктний зв'язок становить також взаємодію, що виникає в спільній діяльності вихованця і педагога, в основі яких лежить збагачення духовних характеристик, моральне самовдосконалення, гуманізація ціннісної сфери особистості.

Історія педагогічної думки розкриває довгий шлях обґрунтування та ствердження принципу дитиноцентризму як основи виховних і освітніх практик.

Питання необхідності взаємодії з дитиною як допомоги в самопізнанні, самореалізації порушували у своїх працях видатні педагоги-гуманісти: Я.Корчак, В.О. Сухомлинський, Л.М. Толстой, К.Д. Ушинський.

В.О. Сухомлинський ставив у центр діяльності вчителів, школи в цілому особистість учня. В багатьох працях він звертав увагу на неперевершені можливості школи, учителя, якщо вони будують свою роботу на основі гуманізму, любові до дитини, піклуванні про її природну цілеспрямованість.

Серед найбільш значущих, ідей К.Д. Ушинського цінними для нашого розуміння суті фасилітації є ідеї необхідності знання психології дитини, любові до дитини, щирості, справедливості в стосунках з нею, бажання і здібності учителя всебічно розвиватися.

Я. Корчак наголошував у своїх працях також на любові до дитини, повазі до її особистості, розвитку творчих здібностей вихованців.

Засновники педагогіки співробітництва Ш.О. Амонашвілі, В.Ф. Шаталов, Є.М. Ільїн, С.М. Лисенкова та інші висунули ряд ідей, які були спрямовані на гуманізацію навчально-виховного процесу, реалізацію фасилітаційної ролі вчителя:

- пізнання й засвоєння істинно людського;

- пізнання себе як людини;

- збіг інтересів учнів із загальнолюдськими інтересами;

- надання суспільного простору учневі для найкращого вияву своєї індивідуальності;

- олюднення педагогічного процесу.

Ш.О. Амонашвілі охарактеризував педагогіку співробітництва як трансформацію існуючої до недавнього часу імперативної атмосфери авторитарного навчання в атмосферу радості, оптимізму, гуманізму.

Учитель, який працює на засадах гуманізму, дитиноцентризму, фасилітації, співробітництва, здатний спонукати й надихати учнів на інтенсивну, усвідомлену духовно-моральну самозміну, відповідно до індивідуально-пріоритетних смислів життєдіяльності, актуалізувати процеси спрямованого й продуктивного саморозвитку, У результаті такої діяльності учень відчуває розуміння й співпереживання з боку вчителя, крім того, набуває впевненості в собі, бо усвідомлює, що має достатньо здібностей і сил, щоб розкрити смисл власної поведінки, він стає більш незалежним і сильним. Фасилітація, фасилітаційна взаємодія в педагогіці виражається у співробітництві, в створенні ситуації успіху, відданості своїй справі, бажанні змінюватися, допомозі дітям у навчанні, любові до дітей, у створенні атмосфери прийняття і довіри, взаємоповаги між учителем та учнями, між самими учнями.

Фасилітуюча позиція вчителя та її ознаки

У наукових працях термін «позиція» використовується у двох основних значеннях:

1. як складна, відносно усталена система ставлень, установок, мотивів, цінностей людини, якими вона керується у процесі своєї життєдіяльності;

2. як положення індивідуума у статусно-рольовій внутрішньо груповій структурі.

Виявлення вчителем гуманістичної, фасиліткючої позиції стосовно дітей є необхідною передумовою успішного здійснення навчально-виховної діяльності.

Коломийченко С.Ю. визначає суть фасилітучої позиції, основуючись на працях сучасних педагогів гуманістичної школи: в умовах фасилітуючої взаємодії дитину не «формують», а лише допомагають їй стати собою : таку взаємодію забезпечують внутрішні умови (установки, потреби, здібності) для розвитку «самості», для саморозвитку дитини і дорослого; відносини, що допомагають, звернені не тільки до розуму і пам'яті дитини, але й до цілісності особистості; вони допомагають їй виробити власний спосіб буття в культурі, зокрема в освіті. У процесі фасилітуючих відносин здійснюється спільне особистісне зростання вчителя і учнів, їхній спільний особистісний розвиток.

Для нашого дослідження цінними є ідеї А. Чернявської про необхідність формування у вчителя такої позиції, яка дає йому можливість перейти на емпатійний рівень взаємодії з учнями. Авторка назвала цю позицію партнерською, професійно-педагогічною. Основними характеристиками цієї позиції були визначені такі:

· особистісна взаємодія та взаємодія вчителя та учнів; взаємозалежність педагога та школярів, яка формується на підґрунті визначених цілей освіти, які поділяють всі учасники педагогічного процесу;

· формування взаємостосунків з учнями та колегами на принципах взаємоповаги, взаємної відповідальності, свободи вибору, формування сумісних інтересів;

· визнання інтересів усіх учасників педагогічної взаємодії й їхнього права впливати на перебіг освітнього процесу;

· визначення видів активності, які реалізуються у спільній діяльності педагога та учнів, у самостійній роботі учнів та в індивідуальній роботі вчителя;

· розподіл відповідальності за результати педагогічного процесу школярами, які виступають повноправними суб'єктами цього процесу;

· забезпечення різноманіття партнерських взаємостосунків у педагогічній взаємодії.

Учитель-фасилітатор - учитель, який працює у парадигмі особистісно зорієнтованої педагогіки і керується такими настановами в роботі з дітьми: відкритість власним думкам, почуттям, переживанням; заохочення, довіра як вираження внутрішньої особистісної впевненості вчителя у можливостях і здібностях учнів; «емпатичне розуміння» (бачення поведінки учня, його реакції, дій, навичок).

Особливими рисами діяльності вчителя, який стоїть на фасилітуючій позиції, є: особистісні риси (істинність, довіра, емпатія); спрямованість методів і форм навчання на самоактуалізацію учня; впевненість у можливостях своїх учнів, у тому, що кожна дитина прагне до самопізнання і самореалізації; глибока переконаність учителя в тому, що вільне, осмислене навчання розвиває допитливість дитини, яка і дає їй задоволення від процесу пізнання, впливає на учня та дає змогу зрозуміти його поведінку. Взаєморозуміння між учителем і учнем є необхідною умовою розвитку особистості дитини, яка може досягатися тільки в результаті конструктивного спілкування. Головна мета особистісно зорієнтованого спілкування полягає в тому, щоб учень розвивався як особистість. Завдання вчителя-фасилітатора - допомогти учневі виробити власну позицію в житті, стати суб'єктом взаємодії. Учень виробляє власну точку зору, своє розуміння і сприйняття навколишньої дійсності. Самовдосконалення і вчителя, і учня відбувається на основі їх взаємодії.