Сторінка
3
В існуючому об’єктивно часі різноманітні події, явища, дії людини слідують одне за іншим, тому можна вичленити їх часову послідовність і керуватись нею при плануванні і організації своєї діяльності. Діти повинні вміти послідовно розглядувати те чи інше явище, об’єкт, картину, викладати свої думки, виконувати операції в трудовій, спортивній і іншій продуктивній діяльності. Для цього потрібно вміти виокремлювати часову послідовність в запропонованому змісті і вміти нею відтворювати чи встановлювати заново.
Календарний час – це визначені проміжки часу, тривалість яких зафіксована спільним досвідом в спільно прийнятих мірах часу: доба, неділя, місяць, рік. Кожна міра часу має свою кількісну характеристику і служить одиницею виміру для наступного проміжку часу.
У дітей старшого дошкільного віку при відсутності систематичної роботи по ознайомленні з часом і способами його виміру складаються досить уривчасті, неточні уявлення про календарний час. Заучування назв і послідовності днів неділі, місяців не дає уявлень про тривалість, ємності часу, його плинності, необоротності, заміні і періодичності.
Немає сумнівів в тому, що необхідно систематично знайомити дітей дошкільного віку з календарем. Це полегшить їм орієнтування в оточуючій діяльності, так як розпорядок життя в дитячому садку будується по визначеному плані, пов’язаному з днями тижня.
За допомогою календаря визначається час настання свят, що викликає підвищений інтерес у дітей. Знайомство з календарем допоможе усвідомити також послідовність пори року, з якими пов’язані сезонні зміни, що являються також предметом вивчення. В старшому дошкільному віці розвивається інтерес до різних параметрів часу: в 6 – 7 років дитину цікавить тривалість того чи іншого явища, кількісна характеристика мір часу, пристрої виміру часу. Знайомство з календарем необхідно і в плані підготовки дітей до школи, до твердого розпорядку занять по годиннику и по дням неділі.
Отже, потрібно спеціально розроблені і введені в процес навчання прийоми, направлені на вичленення, відновлення і встановлення часової послідовності. Які озброюють дітей необхідними способами дії.
Завдання і зміст ознайомлення дітей дошкільного віку з часовими уявленнями
Час сприймається дитиною опосередковано, через конкретизацію часових одиниць і відношення в постійно повторюваних явищах життя і діяльності. Більшою точністю відрізняться уявлення дітей про такі проміжки часу, навичка розрізнення яких формується на основі особистого досвіду. Тому дітей потрібно знайомити з такими інтервалами часу, якими можна виміряти і визначати тривалість, послідовність, ритмічність їх дій, різноманітних видів діяльності.
Робота з формування у дошкільників вміння орієнтуватися у часі проводиться в ряді занять в кожній віковій групі і займає вона, як правило, порівняно невелику частину заняття. Матеріал дається з поступовим ускладненням. Ускладнюються не тільки завдання, а й методи і прийоми навчання.
Час для свого точного визначення вимагає кількісних і числових знань, він нерозривно пов'язаний з визначенням величини, а нерідко і простору. Тому роботу по формуванню у дітей уміння орієнтуватися в часі необхідно проводити, як вказує А.М.Лєушина , в єдності з роботою над кількістю, числом, величиною і просторовими орієнтирами.
У програмі виховання і навчання в дитячому садку , матеріал з орієнтування в часі виділено з другої молодшої групи. Малюки вчаться розрізняти і називати частини доби спочатку в контрасті (день - ніч, ранок – вечір; білий кружок позначає день, чорний - ніч, жовтий - ранок, синій – вечір,так дітям буде краще запам’ятати ). Спочатку доцільно активізувати в пам'яті дітей характерні ознаки частин доби і поступово підвести дітей до засвоєння їх послідовності.
Вихователь розглядає з ними сюжетні картинки із зображенням дій дітей, природних явищ у той чи інший час доби, проводить дидактичні ігри з використанням ілюстративного матеріалу і без нього, розмовляє, читає оповідання, казки. Вихователь поступово добивається того, щоб діти розрізняли характерні ознаки частин доби, називали їх.
Відповідно до вимог програми завдання з формування орієнтування в часі полягають у тому, щоб ураховуючи вікові особливості дітей і їхній життєвий досвід, спочатку на четвертому – п’ятому роках життя добитися розуміння і правильного вживання слів, які загально визначено вказують на тривалість, локалізацію подій у часі і часові відношення, добитися розрізнення і правильного називання частин доби.
У середній групі програмні вимоги розширюються. Діти повинні знати не тільки назви та характерні ознаки частин доби, але і їх послідовність. Діти вчаться розрізняти і називати поняття: «вчора», «сьогодні», «завтра», на конкретних прикладах знайомляться з поняттями «швидко - повільно».
Робота з формування у дітей вміння орієнтуватися у часі в середній групі проводиться так само, як і в молодшій: вихователь широко використовує ігрові прийоми, ілюстрований матеріал, активізує уявлення дітей про характерні природних явищах, діях людей у ті чи інші відрізки часу.
В середній групі для кращого запам'ятовування послідовності частин доби вже можна використовувати елементи символічної наочності. Так, частини доби зображуються кружками різного кольору.
У старшій групі основна увага приділяється свідомому засвоєнню днів тижня. Діти вчаться називати, визначати, який день був вчора, який буде завтра, називати кількість днів у тижні, їх порядкові номери. Крім того, діти виділяють характерні ознаки пір року, визначають зиму, літо, весну, осінь, відзначаючи природні явища, працю людей у природі, а також ігри та розваги дітей в різний час року.
Відомо, що дні тижня діти засвоюють нерівномірно. Найкраще вони запам'ятовують неділю, суботу і понеділок. Тому знайомство дітей з поняттям тижня краще починати не з засвоєння назв усіх днів тижня, а з встановлення, який день тижня сьогодні, який день тижня був вчора, якою буде завтра. Причому спочатку вихователь вводить більш легкі для засвоєння дні тижня, такі, як неділя, понеділок, і лише поступово починає використовувати назву інших днів. При навчанні важливо, щоб діти не тільки називали дні тижня, але й давали б їм елементарну характеристику. Пізніше можна починати працювати над засвоєнням назв усіх днів тижня в послідовності.
Робота з календарем у старшій групі повинна проводиться після знайомства з порядковим рахунком. Використовуючи календар, вихователь, з одного боку, домагається більш глибокого розуміння сутності поняття « тиждень», з іншого, вправляє дітей у кількісному і порядковим рахунку.
Робота, розпочата в старшій групі, триває до підготовчої. Діти вчаться називати дні тижня не тільки в прямому, але й у зворотному порядку, визначати, скільки днів у тижні до названого і після нього, який день між двома названими, визначають пропущений день серед названих. Діти повинні знати, що тиждень завжди включає в себе сім днів, з якогось дня ми почали рахувати.
У підготовчій до школи групі дітей навчають укладатися на занятті у відведений час. Для цього використовуються різні прийоми. Якщо на занятті використовуються пісочний годинник, діти наочно впевнюються у плинності часу, тривалості його невеликих відрізків. Є така частина сприйняття часу як «відчуття часу». Його теж необхідно розвивати у дітей дошкільнят віку, так як сучасні умови праці та життя вимагають від людини вміння відчувати час, раціонально використовувати його. В свою чергу розвинуте почуття часу спонукає людину бути організованим, зібраним і точним.