Сторінка
4

Розвиток творчого мислення молодших школярів засобами природи

На його думку, “творчість” мислення пов’язана з перевагою у ньому чотирьох особливостей:

1) оригінальність - нетривіальність, незвичність висловлюваних думок, яскраво виражене прагнення до інтелектуальної новизни;

2) семантична гнучкість - тобто здатність виділяти об’єкт під новим кутом зору, виявляти його нове використання, розширювати функціональне застосування на практиці;

3) образна адаптивна гнучкість - тобто здатність змінити сприйняття об’єкта так, щоби бачити нові, приховані від спостереження аспекти;

4) семантична спонтанна гнучкість - тобто здатність виробляти різноманітні ідеї у невизначеній ситуації, а саме в такій, яка не має орієнтирів для цих ідей.

У ситуації гострого соціального замовлення Дж. Гілфорд відходить від класичного поділу мислення на індуктивне та дедуктивне. Він вважає, що необхідно брати до уваги те, що асоціанізм як закономірність мислення відбувається за законами логіки, що і зумовило поділ мислення на два види, зазначаючи принципову відмінність між двома типами мисленнєвих операцій: конвергенцією і дивергенцією.

Згідно з дослідженнями психолога, індуктивне і дедуктивне мислення характеризує конвергентне мислення, яке є послідовним, логічним, однонаправленим і забезпечує вирішення проблеми шляхом знаходження єдиної необхідної властивості, яка відповідає умові й вимогам задачі Конвергентне мислення спрямоване на отримання результатів, які визначаються тим, що відновлюють у пам’яті ті знання, що були набуті раніше. Воно не робить тих фантастичних стрибків, які необхідні для отримання нового. У процесі конвергентного мислення людина реалізує не всі свої мисленнєві можливості.

Оскільки під час конвергентного мислення неможливі вихід і зміна якості (властивості) об’єкта, то Гілфорд виділив інший тип мислення - дивергентне - ненапрямлене мислення, яке відбувається в різних напрямках і допускає зміну шляхів вирішення проблеми, тобто здатність бачення інших властивостей об’єкта вивчення. Дивергентність, яку визначають як «здатність мислити в різних напрямках», відповідає виходу мислення у ширший «простір»пізнання.

Дивергентне мислення, на відміну від конвергентного пов’язане з відмежуванням від звичного, в ньому є раптові асоціативні переходи, перебіги думки, які нібито незрозумілі. Конвергентне та дивергентне мислення називаються ще шаблонним та нешаблонним. Люди, які мислять шаблонно, вибирають згідно з їх точкою зору найрозумнішу позицію, а потім, розвиваючи її логічно, намагаються вирішити проблему. Щодо тих, хто мислить нешаблонно, то вони віддають перевагу новому погляду на проблему та дослідження її з різних точок зору, замість того, щоб дотримуватися однієї обраної позиції. Фактично ж ці два типи мислення не виключають, а доповнюють одне одного.

Аналізуючи сутність творчого мислення, психологи вважають, що головним параметром креативного мислення (якщо концептуально його розглядати у зв’язку з дивергентним мисленням) є швидкість.

Параметр швидкості є дуже важливим, оскільки вловлює і фіксує власне дивергентні ідеї. Наступним за значенням параметром є оригінальність. Якщо виходити із базових уявлень про креативність, то власне оригінальність потрібно трактувати як центральний параметр, оскільки продукування нових ідей (критерій новизни) є базовою ознакою креативного мислення. Тобто наявність нових (оригінальних) ідей потрібно розглядати як необхідну умову дивергентного мислення. Але оригінальність є багатообразною. Це визнає і сам Гілфорд, ведучи мову про генерування за допомогою дивергентного мислення нових, але не обов’язково розумних, а також штучних ідей. З огляду на це деякі вчені вважають, що оригінальні ідеї не можна розглядати окремо від їх корисності, тому що не можна буде відокремити креативні ідеї від ексцентричних чи шизофреничних, які також можуть бути оригінальними, але неефективними

У формуванні творчо обдарованої особистості, на думку Д. Богоявленської, головною умовою можна вважати навчання її нестандартному мисленню, вмінню генерувати оригінальні, незвичайні ідеї, акцентувати на об’єкті дослідження, який ні у кого не трапляється і стимулює фантазію. Лише за таких умов може розвиватися творче мислення.

Поняття дивергентного мислення є поясненням креативності мислення в межах визначеного напрямку.

Креативність (творче мислення) вивчають і з позицій інших пояснювальних схем, тому креативне і дивергентне мислення - поняття не тотожні. Зауважимо, що Л. Дорфман наводить розуміння творчості як розгляд побічного продукту діяльності (Я. Пономарьов), як інтелектуальну активність і творчу здатність (Д. Богоявленська), як інвестиції (Р. Стернберг).

Особливо важливим в аналізі дивергентного мислення, на думку Д. Богоявленської, є чіткий зв'язок його з механізмом асоціацій.

На думку Л. Дорфмана, асоціацію і дивергенцію можна розглядати як феномени, які виявляються в різних ділянках мислення. Дивергентні ідеї є в поверхневих сферах мислення, а незвичні асоціації зароджуються в глибших ділянках мислення. З огляду на це можна вважати, що дивергенція і асоціації не заперечують, а навпаки, доповнюють одна одну і взаємозв’язані між собою.

Вважаючи, що теорія структури інтелекту Дж. Гілфорда не має достатнього обґрунтування, Р. Стернберг, який очолює дослідження творчості та обдарованості в сучасній Америці, запропонував власне розуміння творчого процессу. Креативність означає життєву установку: «купувати дешево, а продавати дорого». Він вважає, що творчому мисленню можна навчати так, як навчають математиці та читанню.

Психологами й педагогами визначено не тільки основні етапи розвитку творчого мислення, але й психологічні складові творчої діяльності, які характеризують рівень розвитку творчості на кожній стадії. Отож, такими складовими є:

- гнучкість розуму;

- систематичність і послідовність мислення;

- діалектичність;

- готовність до ризику та відповідальності за прийняте рішення.

Говорячи про гнучкість розуму, то вона складається із здібності до відокремлення суттєвих ознак з безлічі випадкових і здатність швидко перебудовуватися з однієї ідеї на іншу. Люди з гнучким розумом зазвичай одразу пропонують значну кількість варіантів рішень, комбінуючи та переставляючи окремі елементи проблемної ситуації.

Щодо систематичності і послідовності мислення, то вони дозволяють людям керувати процесом творчості. Без систематичності й послідовності мислення гнучкість може перетворитися на «перегони ідей», коли рішення до кінця не продумуються. У цьому випадку людина, яка має багато ідей, не може вибрати серед них потрібну. Вона нерішуча та залежна від тих, хто її оточує . Завдяки систематичності всі ідеї зводяться до певної системи і послідовно аналізуються. Доволі часто за такого аналізу абсурдна на перший погляд ідея перетворюється і відкриває шлях до вирішення проблеми.

Дуже часто відкриття народжується за поєднання здавалося б непоєднуваного. Саме цю здатність назвали діалектичністю мислення. Наприклад, тривалий час такі явища, як бездротова передача мовлення на відстань, польоти на апаратах, важчих за повітря, запис і зберігання звуку здавалися непридатними для розв'язання. Людина, яка мислить діалектично може чітко сформулювати протиріччя і знайти спосіб його вирішення.