Сторінка
4
7. Запис плану лекції:
7.1 Вступ. Мовлення як предмет стилістики і культури мовлення.
7.2 Синоніміка і варіативність як базові поняття стилістики і культури мовлення.
7.3 Стилістична норма і стилістична помилка.
7.4 Практична стилістика і культура мовлення.
7.5 Стилістичні засоби фонетики. Загальна характеристика звукового складу мови.
Ви знатимете:
рівні мовної системи та норми української літературної мови;
види й засоби спілкування;
вимоги до культури мовлення;
особливості національного мовленнєвого етикету.
Ви вмітимете:
спілкуватися відповідно до вимог культури мовлення;
використовувати вербальні і невербальні засоби спілкування
Які розділи мовознавства ви знаєте? Що вивчає кожен із них?
І. Прочитайте текст. Визначте його основну думку. Як ви розумієте твердження автора: «Мова є системою»? Які приклади інших систем ви могли б навести? Чим мовна система подібна до них?
Мова є системою. Система – це сукупність взаємопов'язаних і взаємо-зумовлених елементів. Якщо із системи вилучити якийсь елемент, вона не зможе функціонувати або її функціонування буде недостатньо ефективним. Уявіть собі, що з нашої мови зник звук [б]. У такому випадку слова, які мають цей звук, довелося б вимовляти без нього або замість нього вживати найближчий за звучанням до нього звук [ті], що призвело б до непорозумінь (М. Кочерган).
ІІ. Наведіть кілька прикладів того, як вилучення окремого елемента із мовної системи може стати причиною непорозуміння.
|
Мовні рівні |
Мовна система має чотири рівні. Найнижчим рівнем є фонетичний, далі йде морфемний, потім лексичний, і найвищим рівнем є синтаксичний. Кожен рівень має свою одиницю: |
|
Одиниці мови |
фонетичний – звук; морфемний – морфему; лексичний – слово; синтаксичний – словосполучення, речення. |
Мовні рівні не є автономними, незалежними. Морфемний рівень виражає найзагальніші елементи змісту і готує матеріал для побудови слів. На лексичному рівні формуються конкретні елементи змісту, але це ще не сам зміст. На рівні словосполучення актуалізуються, уточнюються потрібні для вираження змісту значення слів. Зміст виражається через речення, яке є основним знаком мовлення. На рівні тексту змісти окремих речень зливаються, взаємодоповнюються і таким чином передають не ізольовані деталі дійсності чи окремі думки, а цілісну картину в її динаміці й розвитку.
Така логічна схема більш-менш однакова для всіх мов. Але чим глибше ми проникаємо в структуру мови, тим більше виявляється її своєрідність.
Культура мови – це наука про вимоги до правильного мовлення, яка встановлює правила вимови, наголошування, формотворення, слововживання, побудови словосполучень і речень.
Культура мови включає також власне стилістичний аспект, оскільки унормоване мовлення повинно мати такі комунікативно-стилістичні якості, як точність, логічність, чистота, багатство, виразність, доречність.
На відміну від культури мови, яка встановлює норми правильного літературного мовлення, стилістика вчить мистецтва мовлення, уміння домагатися його дієвості та виразності.
Стилістика вивчає виражальні засоби мови: точність, логічність, образність, доречність. Це вищий ступінь культури мови.
Досконале володіння мовою, її нормами в процесі мовленнєвої діяльності свідчить про високий рівень культури мовлення особистості.
|
Норми мови |
Упорядкованості мовній системі надають мовні норми. Норма властива кожній національній літературній мові як основна і необхідна умова її існування й повноцінного функціонування в суспільстві. Мовна норма – це сукупність мовних засобів, що вважаються правильними і сприймаються носіями мови як зразок суспільного спілкування в певний період розвитку мови і суспільства. |
|
Ознаки мовної норми |
Визначальними ознаками мовної норми є гнучка стабільність, варіантність, дотримання усталених, загальноприйнятих правил щодо слововживання, написання, наголошування слів, граматичного оформлення висловлювання. Порушення літературної мовної норми спричиняються, наприклад, сплутуванням слів, що мають близьке звучання, але відмінне лексичне значення (тактовний – тактичний, талан – талант); впливом діалектної вимови (хожу, ходю замість літературного ходжу); незнанням законів синтаксичної сполучуваності слів (молодший брата замість нормативного молодший за брата) тощо. |
|
Мовні норми і стиль |
Мовні норми є спільними для різних стилів мовлення. Проте кожен з них має і свою специфічну – внутрішню – норму. Наприклад, використання слів привіт! бувай! у значенні одиниць мовного етикету для сучасної української літературної мови є нормативним. Однак внутрішня норма офіційно-ділового стилю не допускає вживання цих слів у своїх текстах. Для стильової ж норми розмовного мовлення названі слова є цілком прийнятними. |
Зверніть увагу! Закони писемної мови зібрані в «Українському правописі в (редакція 1993 року). У цьому документі відтворено основні правила граматики, орфоепії, графіки. Усе, що суперечить цим правилам, є порушенням норми. Ілюстрації до наведених правил ви знайдете в словниках.
Види норм
Норми української літературної мови поділяються на орфоепічні, лексичні, граматичні (морфологічні, синтаксичні), стилістичні, орфографічні, пунктуаційні.
|
Види норм української літературної мови | |
|
Орфоепічні |
Регулюють наголошування слів, а також вимову голосних і приголосних звуків |
|
Лексичні |
Визначають можливості використання слова відповідно до лексичного значення та його відтінків, а також правила сполучуваності слів у реченні |
|
Морфологічні |
Визначають літературні форми слів |
|
Синтаксичні |
Визначають правила побудови словосполучень і речень |
|
Стилістичні |
Визначають доцільність використання мовних одиниць різних рівнів у тому чи іншому стилі мовлення |
|
Орфографічні |
Визначають правила написання слів |
|
Пунктуаційні |
Фіксують систему правил уживання розділових знаків |