Сторінка
2
6) «діти вулиці» часто зазнають насилля з боку ровесників;
7) значна частина таких дітей часто заробляє сама собі на життя, займаючись злодійством, жебракуванням;
8) діти часто голодують;
9) діти вулиці вживають алкоголь, палять, нюхають клей і вживають наркотики.
У ході дипломного дослідження нами також з’ясовано, що основні психофізичні характеристики дітей, які формуються в умовах вулиці, визначаються раннім залученням дитини до виживання. Більшість безпритульних дітей втратили сімейні зв’язки: були покинуті батьками, або самі їх покинули.
Важливо звернути увагу на те, чому ці діти не відвідують, або нерегулярно відвідують школу. Згідно з даними опитування кожна третя дитина не має бажання відвідувати школу, тому, що їй там не цікаво, в 30% - немає грошей на шкільні приладдя, в 22% - дома немає умов для навчання, у 18% - діти змушені заробляти на життя самостійно, в 4% - немає документів.
Аналіз багаторічного досвіду роботи з дітьми, що формуються вулицею, свідчить, що більшість таких дітей з раннього дитинства відчуває жорстоке ставлення до себе. Це не може не позначитися на фізичному і психічному стані дитини.
Насамперед зупинимось на характеристиці психологічних і особистісних якостей «дитини вулиці» та визначимо причини, через які дитина опинилась на вулиці. Вчені відзначають, що у значної частини дітей, які виховуються у умовах відсутності батьківської опіки розвиваються такі типи поведінки: пригнічений стан характеризується – пасивністю, апатією; соціальна провокація характеризується контрастними емоційними реакціями; гіперактивний тип характеризується легкістю входження в контакти, виражений демонстраційною поведінкою з вираженими інтересами до оточуючих, що сприймається дітьми як гра; добре пристосовані діти, цей тип характеризується компенсаторною поведінкою, що розвивається, коли не можна задовольнити певні потреби дитини.
Обстеження дітей, які виховуються поза сім’єю свідчить не про відхилення у розвитку, а про формування примусово інших механізмів його функціонування. Діти вулиці виявляють слабку здатність розвивати свої соціальні ролі, зважаючи на свої можливості встановлювати дружні стосунки.
Досвід показує, що травмуючим фактором є втрата батьків, позбавлення опіки близьких, розміщення в інтернати-притулки. В таких ситуаціях потрібно дотримуватися таких етапів:
1. Вилучити дитину з несприятливих умов життя.
2. Провести діагностику стану дитини.
3. Відновити соціальні зв’язки дитини в сім’ї, школі.
Кажучи про дітей, які перебувають на вулиці, ми повинні пам’ятати, що більшість з них виховуються в несприятливих умовах (наприклад, батьки алкоголіки чи щось інше). Для них характерні всі, або деяка частина особливих характеристик особистості. Це важливо розуміти, щоб у процесі роботи бачити у складній поведінці дитини не навмисну неслухняність, а внутрішню неготовність дотримуватись деяких норм.
Якщо вивчити досвід інших країн, то можна сказати, що дитяча безпритульність включає в себе не тільки дітей, які не мають де жити, а й дітей, які мають житло, але вулиця є для них другою домівкою. Наприклад, у Великобританії дітей вулиці називають до 18 років – це юні втікачі, а після 18 років – бездомні.
Таким чином, можна сказати про те, що в багатьох країнах існує соціальна проблема дитячої життєдіяльності в умовах вулиці. Причому, зауважимо, що у всіх країнах ця проблема є серйозною і потребує негайного комплексного вирішення.
Аналіз ситуації дитячої бездомності було здійснено фахівцями Українського інституту соціальних досліджень в 2005-2008 роках, які детально окреслили причини виходу дитини на вулицю. Це, насамперед:
1. Погіршення матеріального становища значної частини населення.
2. Збільшення незайнятих дітей і підлітків.
3. Економічна експлуатація дорослими дитини (залучення дітей до крадіжок, шахрайства тощо).
4. Послабленням відповідальності батьків за утримання і виховання дітей.
5. Загострення розбіжностей і конфліктів між батьками і дітьми.
6. Ослаблення роботи щодо організації дозвілля дітей за місцем їх поживання і навчання.
7. Негативні тенденції у засобах масової інформації.
На думку експертів сьогодні у ЗМІ створено образ молодої людини, яка не докладаючи зусиль, може досягти в житті всього, чого захоче. Навіть про долю вуличної дитини фільми закінчуються щасливо. Цей стиль (“легкість життя”) привертає увагу підлітків і вони виходять на вулицю в пошуках нових вражень, як в кіно.
Наявність цих факторів пояснюється працівниками внутрішніх справ, працівниками кримінальної міліції у справах неповнолітніх посиленням контролю з боку дорослих, які експлуатують дітей і отримують свої доходи.
Проте, на нашу думку, поява дітей на вулиці має соціально економічні корені.
Актуальним у контексті дипломного дослідження є аналіз запропонованої дослідниками М. Єрохіним і М. Коротковим моделі “Вертушки».
Суть моделі полягає в тому, що процес входження особистості в кризову ситуацію розбивається на п’ять етапів: від стадії байдужості - до протилежної стадії, коли людина має ваду і навіть не усвідомлює, що з нею слід боротися.
Модель «Вертушка» або «двері, що крутяться» називається так тому, що перейти з одного положення до іншого неможливо.
Автори моделі виділяють такі фази:
1-стадія байдужості
2- стадія роздумів
3- стадія підготовки
4- стадія дій
5- стадія підтримки дій.
1. Стадія байдужості – дитина навіть не розглядає причини виходу на вулицю.
2. Стадія роздумів – дитина задумується над тим, щоб залишити дім і сім’ю.
3. Підготовча стадія – дитина має намір вийти на вулицю.
4. Стадія дії – дитина йде на вулицю.
5. Стадія підтримки дії – перебуває на вулиці.
Автори виділяють також фази, коли дитина хоче повернутися з вулиці додому:
1А - Стадія невизначеності
2А - Стадія роздумів
3А - Підготовча
4А - Стадія дій
5А - Соціальний cупровід
Рис.1. Модель «Вертушка»
1. Стадія байдужості – коли дитина не думає про те, щоб повернутися додому.
2. Стадія роздумів – дитина роздумує повернутися їй чи ні.
3. Підготовча стадія – робить спроби повернення, приймає рішення повертатися чи ні.
4. Стадія дії – робить спроби повернення.
5. Стадія підтримки дії – дитина, яка повернулася з вулиці, назад не повертається.
Спеціалісти притулків відзначають, що з дітьми стадії 4, 5, 1А, 2А працювати дуже важко.
У процесі написання дипломної роботи ми також виділили ще ряд причин, зумовлених зубожінням сімей, що призводять до погіршення статусу дітей, а іноді до позбавлення батьківської турботи: безробіття батьків, відсутність постійного місця роботи батьків, відсутність постійного житла, розлучення батьків з найбільш помітних тенденцій. Після розлучення дитина залишається з матір’ю, яка не завжди здатна забезпечити догляд за нею.
Є також такі страшні причини, коли батьки заставляють дитину жебракувати. Як свідчить статистика, з’явилося багато таких сімей, в яких батьки заставляють дитину іти жебракувати і навіть продають дітей злочинним формуванням для участі в кримінальній діяльності: жебракування; кримінал; проституція.