Сторінка
12
Теорія та практика поєднані у навчальному посібнику “Риторика” Онуфрієнко Г.С Ця книга містить відомості з загальної та прикладної риторики. Посібник забезпечує активну технологію здобуття знань, високий ступінь мотивації навчальної діяльності, розвиває креативні здібності і навички самостійної роботи. Призначений для студентів гуманітарних, економічних, юридичних факультетів, а також усіх, хто здобуває освіту у ВНЗ України і прагне досконало знати принципи, закони, норми, правила, механізми та секрети переконливого ефективного вербального спілкування за професійних і життєвих ситуацій.
Вартий уваги, на нашу думку, і наступний посібник під назвою “Риторика загальна та судова” групи авторів ( С.Д. Абрамович, В.В. Молдаван, М.Ю.Чикарькова ). Ця праця має 2 частини. Перша, що має назву “Історико-теоретичні аспекти риторики”, досліджує детально історію ораторського мистецтва від найдавніших часів до сьогодні та розкриває сутність різних видів красномовства ( судове, академічне, політичне, церковна). У другій частині “Практикум з риторики” вміщено відомості про основні етапи підготовки промов, типи промов та ін Цей підручник стане в нагоді, на нашу думку, для студентів різних спеціальностей.
Посібник “Основи ораторського мистецтва”, автором якого є Когут О.І., представлений як практикум. У ньому наявні теоретичні і практичні матеріали з основ ораторського мистецтва. Теорія розкриває поняття класичної риторики і вплив сучасності на розвиток цієї дисципліни. Крім того подано вправи на розвиток усного мовлення, дикції,правильного дихання – тих складових, без яких не може обійтись сучасний оратор. Посібник пропонує велику кількість текстів – зразків ораторської майстерності, виступи як давніх, так і сучасних знаних ораторів. Розрахований підручник на вчителів української мови і літератури гімназій, ліцеїв, коледжів, ЗОШ та училищ, студентів філологічних факультетів педагогічних вузів.
Більш практичного спрямування й наступний посібник “Ораторське мистецтво: постановка голосу й мовлення” ( автор Єлісовенко Ю.П.). Містить теоретичний і практичний навчальний матеріал необхідний для постановки дихання, голосу, артикуляції, дикції, орфоепії та інших чинників усного мовлення. Приділяється увага інтонаційній складовій мовлення оратора. Представлено авторську методику постановки голосу й мовлення, а також цілу низку вправ, в яких широко використовуються пісенні, поетичні, інформаційні, аналітичні, художньо-публіцистичні та сатиричні тексти. Призначений для студентів факультетів журналістики, правознавства, міжнародних відносин, для всіх тих, хто цікавиться ораторським мистецтвом. Цей посібник можуть використовувати навіть логопеди, педагоги, вихователі і батьки, які прагнуть розв'язати для себе, своїх дітей чи учнів проблеми, пов'язані з усуненням неорганічних вад мовлення.
Проаналізувавши програми з риторики для різних вищих навчальних закладів, можемо зробити висновок, що вивченню риторики в більшості закладів загалом приділяється недостатня увага. Позитивним є те, що риторика вивчається у різних типах ВНЗ (Додаток А), що свідчить про зростання ролі риторики у суспільстві, про усвідомлення важливості і корисності цієї науки у різних галузях. Дослідивши окремі підручники з риторики, з’ясували, що вони містять відомості як з теорії ораторського мистецтва, так і з практики, що, на нашу думку, є надзвичайно актуальним на даному етапі розвитку риторики як навчальної дисципліни.
На сучасному етапі розвитку освіти зростає роль риторики як розділу курсу української мови у загальноосвітніх і вищих навчальних закладах, виникає необхідність створення сучасної методики її навчання. Тому дослідження навчально-методичного забезпечення курсу риторики української мови в загальноосвітній і вищій школі підтвердило актуальність і значущість даної проблеми.
Риторичну освіту сьогодні справедливо вважають одним із найбільш перспективних і важливих лінгводидактичних напрямів, головна мета якого – формування і виховання носіїв змістовного, переконливого, правильного мовлення. Дослідивши філософські, психологічні, соціолінгвістичні засади риторичної освіти, ми з’ясували, що орієнтирами при навчанні риториці української мови маємо вважати головні принципи національної системи освіти (гуманізація, гуманітаризація, демократизація, національне спрямування) та інноваційні підходи, що орієнтують на виховання інтелектуальної, мислячої, вільної, духовно багатої й творчої особистості. Психологічними засадами риторичної освіти є розуміння основних психічних процесів, які суттєво впливають на отримання і засвоєння особистістю різних знань, формування її умінь і навичок. Соціолінгвістичні засади відіграють вирішальну роль у гармонійному вихованні людини, входженні її у соціум, практичному розв’язанні завдань мовної освіти і загального культурного розвитку.
Сучасний педагог має бути професіоналом і майстром своєї справи, а для цього він має володіти компетенціями. Адже новим концептуальним орієнтиром вважають компетентнісно орієнтований підхід до формування змісту освіти. Тому нашим завданням було визначення ролі і місця риторичної компетенції у системі професійних компетенцій учителя. Зокрема ми звернули увагу на неоднозначність (часто ототожнення) у визначенні та вживанні ключових понять “компетенція” “компетентність”. Аналіз вітчизняної й зарубіжної наукової літератури засвідчує у багатьох підходах відсутність меж, чітких відмінностей у поясненні змісту зазначених термінів. У дослідженні ми з’ясували, що риторична компетенція – це сукупність знань і вмінь, що забезпечують ефективну комунікацію в професійній, міжособистісній, публічній сферах , наголосили на необхідності уведення цієї компетенції до складу професійно важливих для спеціалістів сфери підвищеної мовленнєвої відповідальності. Нами було визначено, що риторична компетенція в галузі освіти має бути основою професійної компетентності, адже сучасний фахівець має легко орієнтується у різних ситуаціях повсякденного, ділового, зокрема професійного спілкування.
Для того, щоб проаналізувати навчально-методичне забезпечення з риторики у загальноосвітньому і вищому навчальному закладах, ми заглибилися в історію викладання цієї дисципліни, починаючи з часів Стародавньої Греції і завершуючи сучасним періодом. Можемо зробити висновок, що в різні часи було неоднакове ставлення до риторики як навчальної дисципліни. Цінували її у Давній Греції за те, що вона була основним інструментом вирішення суспільних та судових суперечок. Розквіту набуває ця дисципліна у стінах Києво-Могилянської академії та Переяславського колегіуму. У XIΧ ст. риторика як самостійна дисципліна майже не розвивається, вона або взагалі не викладається або входить до складу інших дисциплін.
На сучасному етапі розвитку освіти риторику включено до навчальних програм не лише вищих навчальних закладів, а й загальноосвітніх навчальних закладів. Зокрема, системне викладання риторики майже відсутнє. Нами було з’ясовано, що для початкової школи (1-4 класи) з риторики створений курс за вибором, для середньої школи підручників немає взагалі, лише елементи риторики прослідковуються у курсі української мови, учні старшої школи можуть користуватися різними посібниками і довідниками з мови і риторики (автори Л.Скуратівський, В.Мельничайко, Е.Палихата та ін.). Відсутність риторики як окремої дисципліни у навчальних планах загальноосвітніх навчальних закладів, це великий недолік на сучасному етапі розвитку суспільства, коли риторика проникла майже у всі галузі нашого життя. Але те, що створюються підручники з риторики для школи, ораторське мистецтво вивчають хоч у курсі української мови, дає надію, що риториці будуть приділяти належну увагу у шкільній освіті.