Сторінка
8
Стійкість інтересів до учбової діяльності молодших школярів залежить від того, як ця діяльність організовується, як учитель вміє збуджувати й підтримувати інтерес своїх вихованців до набування знань, як пов’язуються ці знання з життям.
Переборення учнями труднощів, на які вони натрапляють в навчальній діяльності, є невід’ємною внутрішньою умовою зміцнення інтересу до неї, її мотивації. Нагромадження невдач викликає зниження інтересу до учіння. При слабкості мотивів, породжуваних самою навчальною діяльністю, ширші соціальні мотиви, пов’язані, наприклад, з прагненням школяра заслужити похвалу дорослих, виявляються недійовими. Успішне переборення учнями труднощів у навчальній діяльності, а отже, і ставлення до неї, значною мірою залежить від того, як формується в них уміння вчитися. Формування цих умінь К.Д. Ушинський вважав важливим завданням школи, починаючи з перших етапів її роботи.
Проблема формування уміння вчитися є актуальною у школах усього світу. Вона обумовлена зростанням потоку інформації, швидкою зміною та необхідністю сучасної людини оперативно опрацьовувати її. В таких умовах перед педагогами постає завдання зосереджувати увагу учнів на засвоєнні часто не пов’язаних між собою фактів, на самостійному відборі інформації, критичному її осмисленні та інших складових.
Уміння вчитись виробляється в практиці навчальної діяльності, уміло керованої вчителем. Умілість ця визначається тим, які завдання ставить він перед учнями, як допомагає їм знаходити раціональні засоби їх виконання, яке місце залишається для доступної учням активності і самостійності, як узгоджуються методи керування роботою дітей вчителем і батьками.
Активність і самостійність у навчанні пов’язані між собою, але не тотожні. Молодший школяр може активно повторювати певні дії визначеним йому способом (списування тексту, заучування вірша тощо) і пасувати перед труднощами, які в нього виникають, коли змінюється характер завдань, виникає потреба знайти спосіб розв’язання задачі, дещо відмінної від раніше розв’язуваних.
Формуванню самостійності сприяє поступове збільшення обсягу самостійних робіт на уроках, урізноманітнення завдань, запровадження творчих робіт, поєднання їх з роботами тренувального характеру. Співвідношення творчих і тренувальних робіт в навчальній діяльності молодших школярів залежить від етапу навчання, його змісту і мети уроку. Неодмінною умовою успіху є чітка постановка запитань, завдань перед учнями. Усвідомлення їх учнями спрямовує розумову активність. Розумова активність учнів під час самостійної роботи залежить від того, як усвідомлюють вони її тему.
Самостійна робота активізує діяльність молодших школярів, посилює в них інтерес до певного матеріалу, розвиває ініціативу і привчає застосовувати набуті знання в пізнані нових фактів та в практичній діяльності. Знання цих психологічних особливостей дітей молодшого шкільного віку дає можливість ефективніше організувати самостійну роботу учнів.
Різноманітність змісту та характеру навчальних завдань
Для організації самостійної роботи на уроках учитель використовує вправи різного змісту і характеру. Мета організації самостійної роботи визначає її зміст і методику. Тому види самостійних завдань надзвичайно різноманітні й водночас вони відбивають специфіку формування основних умінь і навичок саме з конкретного предмета.
Тому будемо розглядати це питання в контексті окремих навчальних предметів. Самостійна робота над текстом на уроках читання має на меті – виробити в учнів повноцінні навички читання та навчити розуміти ідейне багатство твору й засоби творення художнього образу.
Відповідно залежно від мети зміст завдань буде різним. Для реалізації першої частини потрібно використовувати тренувальні вправи, спрямовані на вдосконалення навичок свідомого, правильного, виразного й швидкого читання, а для – завдання на усвідомлення змісту художніх образів, їх оцінку, вияв почуттів і т. ін. Але в обох випадках перед учителем постає проблема організації самостійного перечитування тексту з урахуванням його жанрової специфіки: якщо при читанні науково-пізнавальної статті основна мета учнів – зрозуміти, засвоїти найбільш повно суттєві ознаки, зв'язки між подіями, явищами, то при читанні художніх творів найголовніше – щоб діти яскраво, образно й конкретно сприйняли художні образи, адже через них найповніше передається багатство змісту твору.
Для вдосконалення навички читання в учнів вчитель може використовувати такі види роботи над текстом:
Читання тексту вчителем.
1. Читання учнями вголос.
2. Напівголосне читання.
3. Мовчазне читання.
4. Вибіркове читання.
5. Вибіркове читання за малюнками.
6. Вибіркове читання за питаннями.
7. Читання в особах.
8. Читання „ланцюжком”.
9. Ссловникова робота.
10. Дати повні відповіді на пита-ння до тексту., зачитати їх.
11. Доповнення тексту роз-повіддю.
12. Скласти кінцівку до даного тексту.
13. Скласти початок розповіді за даною кінцівкою.
14. Складання плану до тексту.
15. Поділ тексту на частини і підбір заголовків.
16. Складання плану до окремих частин тексту.
17. Читання на одній ноті.
18. Чергування голосного і мовчазного читання.
19. Читання із зміною темпу.
20. Читання-гудіння.
21. Інтонаційне читання.
22. Читання виду „пташиний базар”.
23. Читання частини тексту, що найбільше сподобалась.
24. Читання уривка, що викли-кає сум, радість, співчуття.
25. Читання опису.
26. Читання характеристики героїв.
27. Читання рядків, в яких вира-жається ставлення до героя.
28. Читання питальних (окличних) речень.
29. Читання тексту з поміткою незр-озумілих слів.
30. Читання тексту з першою закритою буквою у слові.
31. Читання тексту з пропущеними словами.
32. Читання за смужкою.
33. Емоційне читання із зміною голосу.
34. Читання виділених частин тексту.
35. Відшукування рядків та їх читання за даним планом.
36. Читання рядків, в яких виражена головна думка твору.
37. Читання в темпі скоромовки.
38. Читання під музику.
39. Читання абзацами.
40. Читання з поясненням незрозумілих слів та понять.
41. Читання діалогів.
42. Читання образних слів та виразів.
43. Читання текстів з відривом від книги.
44. Читання напіввідкритого тексту.
Якщо темою уроку є читання нескладних оповідань, науково-пізнавальних статей, у 2-3-х класах ознайомитися з текстом діти можуть і самостійно. Однак перед читанням також треба дати учням конкретне завдання, доступне для первинного ознайомлення. Наприклад: “Прочитайте оповідання. Підготуйтеся відповісти, в який час відбувалися ці події”; “Прочитайте й позначте крапкою незрозумілі слова й вирази”; “Прочитайте й знайдіть відповідь на перше запитання підручника” і т. ін.
Якщо ж на уроці розглядається текст пізнавального характеру, то спершу вчитель наголошує учням, на що треба звернути увагу при читанні, роз'яснює завдання й запитання до тексту, визначає й тлумачить незрозумілі дітям слова й вирази.