Сторінка
4

Художнє оформлення дошкільного закладу як засіб естетичного виховання дітей

Естетичне виховання – цілеспрямований процес формування творчої особистості, здатної сприймати, відчувати, оцінювати прекрасне і створювати художні цінності.

Таке визначення Б.Т.Ліхачева має відношення до зрілої особистості. Однак і діти в дошкільному і навіть у ранньому віці здатні реагувати на прекрасне в оточуючому їх середовищі, музиці, поезії, творах образотворчого мистецтва, природі, самі прагнуть малювати, ліпити, співати, танцювати, складати вірші. Ці спостереження за дітьми дають підстави вважати, що естетичне виховання можливо і необхідно вже стосовно до дітей дошкільного віку.

Естетичне виховання – найважливіша сторона виховання дитини. Воно сприяє збагаченню чуттєвого досвіду, емоційної сфери особистості, впливає на пізнання моральної сторони дійсності (відомо, що для дошкільника поняття «гарний» і «добрий» майже ідентичні), підвищує і пізнавальну активність, навіть впливає на фізичний розвиток. Результатом естетичного виховання є естетичний розвиток.

Складовою цього процесу є художня освіта - процес засвоєння мистецтвознавчих знань, умінь, навичок, розвиток здатності до художньої творчості.

Завдання естетичного виховання дошкільнят, виходячи з його мети, можна представити двома групами:

Перша група завдань спрямована на формування естетичного ставлення дітей до оточуючого. Передбачається наступне: розвивати вміння бачити і відчувати красу в природі, вчинках, мистецтві, розуміти прекрасне; виховувати художній смак, потребу в пізнанні прекрасного.

Друга група завдань спрямована на формування художніх умінь у сфері різних мистецтв: навчання дітей малюванню, ліпленню, конструюванню, співу, рухам під музику; розвиток словесної творчості.

Для реалізації завдань естетичного виховання дітей дошкільного віку необхідні певні умови. Насамперед, це середовище, в якому дитина живе і розвивається. Вона надає на дитину вплив, який за своєю силою та значенням навряд чи може зрівнятися з іншими.

Художньо-естетична середовище, що включає в себе як матеріальне, так і духовне, соціальне, народжує в дитини сприйняття краси, вміння демонструвати свою творчість, порівнювати з еталонами, згодом дає можливість включення в загальн\е творче середовище. Занурення в світ мистецтва вже вимагає від дитини усвідомлення краси навколишньої дійсності.

Матеріальна середовище: художній матеріал, естетика оформлення – стимулює інтереси дитини.

Духовне – це світ почуттів, взаємин, знайомство з кращими духовними зразками мистецтва, такими як музика, література, театр і т. д., представляють дитині можливість «оживляти» образи, одухотворяти красу, давати їй розвиток і творче творення.

Соціальне – встановлює взаємозв'язок у мистецтві, вихід творчості в зовнішнє соціальне середовище, внесення образу в розвиток суспільства, його історичні процеси. Своїми малюнками і виробами дитина без певного наміру відображає ідеологічну та культурну спрямованість суспільства, що його оточує. Перебуваючи в пошуку внутрішнього змісту власного світу, дитина привласнює цінності, властиві тій країні, тому регіону, де вона живе. Звідси і зростаючий інтерес до національної культури, здатної значно підвищити духовний потенціал особистості дитини.

Таким чином, коли ми застосовуємо термін «художньо-естетична середовище», то маємо на увазі простір, в якому відбувається самостійна художня діяльність, і матеріали, посібники, предмети, що дозволяють дітям здійснювати свої художні задуми.

Організація просторового середовища для художньо-естетичної діяльності – складне питання, яке вимагає і теоретичного обгрунтування, і практичного вирішення. У своєму дослідженні Г. Н. Пантелєєв, спираючись на аналіз мистецтвознавчої літератури, показав, що просторове середовище повинне постачати дитину певною художньою інформацією і враховувати характер її художньої діяльності. З'являється необхідність функціонального підходу до просторового середовища дошкільника. Відомо, що потрібні умови для занять, ігор, відпочинку, їжі дітей. Створюючи різну обстановку для рухливих ігор або для спокійних занять, ми зобов'язані пам'ятати, що самостійна художня практика дітей – реальність, вона існує, незважаючи на умови, в яких вона відбувається. Ось чому виникає питання про зонування –виділення «малих» просторів у великому приміщенні групової кімнати, в якій протікає життя дитини в дитячому садку. Зрозуміло, це не маленькі приміщення, розділені перегородками, це і не так звані куточки, а зони, які «натякають» на те, чим тут можна зайнятися. Тому всі елементи, що входять в ту чи іншу зону, повинні відрізнятися полегшеним рішенням. Невисокі пересувні ширми, витончений екран, легкі меблі, конструкції, пристосовані для зберігання театралізованих костюмів, ляльок, складаний мольберт – все повинно бути не тільки красивим, але і портативним, легко транспортабельним. Зміни в обстановці вносять не тільки дорослі, але й діти.

Власне предметне середовище прямо пов'язане з практичними художніми діями дітей. Природно, що номенклатура предметів, матеріалів визначається, насамперед, специфікою кожного виду і підвиду художньої діяльності. Колектив дослідників працював над класифікацією посібників та їх різних модифікацій у зв'язку з художньо-словесною, музичною, образотворчою та театралізованою діяльністю (Л. Н. Коміссарова, Г. Н. Пантелєєв. Л. В. Пантелєєва, Л. С. Фурміна, А. Є. Шібіцкая). Класифікація всього предметного світу, пов'язаного з художньою діяльністю, складна в силу її багатозначності. Тому при обгрунтуванні були підкреслені різні можливі до неї підходи.

Перш за все, враховували, як уже зазначалося, специфіку кожного виду діяльності, яка вимагала свого обладнання, наприклад серію наборів лялькових персонажів, атрибутів декорацій для драматизованих ігор або дитячих музичних інструментів з їх підрозділом на духові, струнні, ударні, клавішні для музичної діяльності.

Відбір предметів відбувається з урахуванням вікових особливостей дітей. Відомо, що їх прагнення все розглянути, повертіти, подзенькати – зорієнтуватися в призначенні предмета. Враховується також реальна можливість розміщення предметів, різна в них необхідність. Деякі предмети служать як би символом, умовним знаком, що свідчить про призначення зони. Інші лежать на виду, щоб у будь-який момент їх можна було взяти, треті прибрані, але так, щоб діти завжди і легко змогли їх дістати.

Зміст і специфіка художнього оформлення дошкільного закладу

Розглянемо, які чинники впливають на особливості організації художньо-естетичного середовища в ДНЗ.

Тип ДНЗ.

До системи дитячих освітніх установ належать дитячі садки і дитячі ясла. Правда, необхідно відзначити, що кількість настільки поширених в нашій країні 10-15 років тому ясел, стрімко скоротилася за так званої оплачуваної декретної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

До системи ДНЗ відносяться також «сімейні дитячі сади» – приватні дошкільні установи на 0,5 і 0,25 дитячої групи - тобто на 10 і 5 дітей, що розміщуються безпосередньо в житлових квартирах (приватних житлових будинках) власника ДНЗ.