Сторінка
4
Педагогу стають необхідними не тільки глибоке знання теоретичного матеріалу, розуміння системи наукових понять, а й здатність до проектування, дослідження, оперативне мислення, розвинута рефлексія, вміння керувати дослідженням із середини, співпрацювати із дітьми.
Широка практика реалізації розвивального навчання в школі свідчить, що методичні розробки традиційної школи навряд чи можливі у розвивальному навчанні, яке являє собою постійно змінні, залежно від конкретних умов, навчальні ситуації. Водночас відсутність певних (методичних) орієнтирів заважає освоювати систему розвивального навчання й іноді руйнує її.
Такі орієнтири, принципи методичної дії звичайно існують. Ці принципи – посередники між розумінням концепції та способами її реалізації. Осмислення принципів як системи керівних ідей допомагає зберегти відповідність шкільної практики концепції, творчу свободу педагога, бо вчитель не діє за готовими зразками. Принципи навчання дають змогу вчителеві працювати в межах діяльнісного підходу і створити умови для формування суб’єкта навчальної діяльності.
До таких принципів відносять: принцип дослідження, принцип проектування, принцип мотивації, принцип орієнтації на спосіб, принцип зануреності вчителя у навчальне дослідження, принцип передачі функцій оцінювання учням.
Центральним із них є принцип дослідження, що передає суть навчальної діяльності як пізнавальної діяльності з «дослідженням» теоретичних понять та їх систем. Це є головною умовою формування учня-суб’єкта. Принципи треба розглядати як підґрунтя дій вчителя на різних етапах навчального завдання, основної взаємодії учня і учителя в розвивальному навчанні.
Принцип мотивації передбачає постійну увагу педагога до формування стійкого пізнавального мотиву учня. Мотивація може бути зовнішньою, явною, що йде від учителя. Вона потрібна тоді, коли пізнавальний інтерес учня нестійкий або не спрямований на потрібну галузь знань. Мотиваційна ситуація ніби переслідує та сприяє введенню учня у навчальне завдання, привласнення навчальної мети. Прикладом можуть бути ситуації, створенні за допомогою вигаданих персонажів. Часто подібні ситуації вигадують самі вчителі.
Реалізація принципу дослідження означає розуміння ролі навчального, предметного змісту в організації розвитку, необхідності логічно, відповідно до наукового змісту, вибудовувати ситуацію навчального завдання, яке зумовлює наявність навчального дослідження. У «квазідослідницькій» діяльності учень знаходить уже відомі науці результати досліджень, але суб’єктивно, для учня , це по-справжньому дослідницька діяльність. Суть реалізації принципу дослідження полягає в розумінні особливостей змісту розвивального навчання, неподільності єдності змісту, методу, і результату - розвитку. Саме зміст (відмова від подання готових результатів наукових досліджень, готових завдань, необхідність осягати суть явищ) визначає метод (моделювання ситуації).
Принцип дослідження передбачає проектування ситуацій, у яких учні, відштовхуючись від аналізу поодинокого прикладу, знайдуть певні шляхи до знайдення явища, розуміння його суті, а потім визначать спосіб дії з різноманітними проявами цієї суті. В ситуаціях навчальної діяльності завжди є шанс, що в цьому процесі й відбувається зрушення вгору, крок, який і називають розвитком. Навчальне завдання – показник розвивального навчання.
У практиці навчання важливо й усвідомлення принципу орієнтації на спосіб.
Найголовніше для вчителя – вже на першому етапі навчального дослідження врахувати, що метою навчального завдання є знайдення та привласнення суб’єктом загального способу дії (що передбачає оволодіння основоположними науковими знаннями), не підмінюючи його метою вирішення даного практичного завдання. Прагнучи конкретного результату, учень ставить проміжну мету – визначити, як, яким способом можна вирішувати подібні завдання і «привласнити» спосіб. Завдання вчителя – реалізуючи принцип орієнтації на спосіб, активізувати саме проміжну навчальну мету. Визначення та об’єктивація цієї мети сприяє узагальненню способу під час виявлення поняття, системи понять.
Принцип проектування (моделювання) навчального дослідження передбачає спеціальну організацію навчальної діяльності учнів, що імітує можливий процес навчального дослідження.
Методично цей принцип можна застосувати у двох функціях: як спосіб підготовки до уроків і як окремий спосіб реалізації навчального дослідження в процесі уроку, що виражається в оперативному моделюванні ситуацій з урахуванням не передбачених заздалегідь умов. Використання моделювання в першій функції можна назвати прогнозуючим моделюванням, у другій – оперативним моделюванням.
Проектування уроку в розвивальному навчанні здійснюється в трьох педагогічних аспектах: учитель проектує предметно-логічний аспект (логіку розгортання навчального матеріалу), структурно-діяльнісний (учитель проектує ситуації залучення учнів до навчального дослідження, способи просування, розвитку пошуку учнів), організаційно-комунікативний аспект (моделювання ситуацій, у яких можуть виникнути необхідні форми спілкування: учитель-учень, учень-учень, групові, фронтальні). Всі три аспекти взаємообумовлені і нерозривно зв’язані.
Найкращий спосіб оволодіти оперативним моделюванням – долучитися до практики розвивального навчання, в якій учні часто, порушуючи плани вчителя, ставлять його в ситуацію тренінгу оперативного моделювання. Рефлексія подібних ситуацій – найкраща школа оперативного педагогічного мислення.
Для організації навчального дослідження необхідна реалізація принципу залученості вчителя до навчальної діяльності. Принцип обумовлений самою природою навчальної діяльності як діяльності, розподіленої між суб’єктами: вчитель залучається до пошуку разом з учнями, здійснюючи з середини функцію управління. Саме цей принцип забезпечує педагогічний стиль співробітництва і сприяє формуванню та розвитку співробітництва як типу взаємин учнів із учителем та одне з одним, допомагає учням сприймати квазідослідницьку діяльність як дослідницьку.
Принцип передавання оцінювання учням особливо актуальний у підлітковій школі. Увесь сенс методичної дії вчителя в середніх класах полягає у створенні учнем того, що проектує вчитель. Завдання вчителя – створювати умови, підкидати ситуації, в яких підліток набуватиме самостійного покладання мети, здатності до аналізу, рефлексії, тощо.
Необхідна умова цього принципу: вчителю доведеться подолати великі труднощі – зняти з себе монополію на оцінювання. Реалізація принципу передбачає залучення учнів до оцінювання своїх навчальних дій. Оцінка відіграє велику роль у розвитку навчальної діяльності. Оцінка як компонент навчальної діяльності, оцінювання своїх дій, визначає постановку нових завдань, самокорекцію.
Вирішальну роль в оцінюванні відіграють його критерії. Критерії обов’язково мають бути запропоновані, обговорені та прийняті учнями. На різних етапах навчального процесу критерії можуть бути змінені або зняті, всі такі зміни так само можуть бути обговорені.