Сторінка
10
Отже, під вихідним визначенням поняття «педагогічна взаємодія» маємо розуміти: особистісний контакт викладача і студентів, аудиторний або позааудиторний, приватний або публічний, короткочасний або тривалий, вербальний або невербальний, який внаслідок закономірного почергового впливу викладача і студента має наслідком взаємні зміни їхньої поведінки, діяльності, стосунків, настанов. Педагогічна взаємодія може проявлятися у вигляді співробітництва, коли обома сторонами досягається взаємна згода й солідарність у розумінні цілей спільної діяльності і шляхів її досягнення.
Педагогіка оперує поняттями, які одночасно розглядаються в самій науці й суміжних з нею сферах, а також у дисциплінах, що не мають безпосереднього зв’язку з педагогікою. Сьогодні відчувається потреба в осмисленні актуального стану педагогіки взаємодій, що обумовлено запитами сучасності. Ідея «педагогічної взаємодії» ще не набула наукової рефлексії як цілісна технологія з чітко розробленим і відпрацьованим нормативно-термінологічним апаратом. Створення ж такого апарату допомогло б чіткіше сформувати загальну педагогічну концепцію сучасної України. Це набуває особливого значення саме тепер, після підписання Болонської декларації, коли Україна активно бере участь у процесі формування загальноєвропейського освітнього простору, головними інструментами якого є мобільність і відповідність в усіх академічних аспектах.
Терміни «педагогіка співробітництва», «педагогіка взаємодії», «педагогіка співробітницької взаємодії», «інтегральна педагогіка», «педагогіка підтримки», «антипедагогіка» та ін. є такими, що не дають правильного орієнтування. Вони покликані розв’язувати тільки часткові проблеми. А в ієрархії поняттєво-термінологічної системи можуть вважатися напрямками, видами, тактиками або авторськими школами в межах цілісної ідеї «педагогічної взаємодії». Отже, навчання, вплив, співробітництво, інтеракція, спілкування або комунікація, в тому числі маніпулювання, є видами педагогічної взаємодії, стимулами розвитку особистості.
Гуманістично – орієнтований педагогічний процес – це такий спосіб організації «педагогічної взаємодії» викладача і студента, де обидва учасника виступають як активні паритетні, рівноправні, за мірою їхніх знань і можливостей, партнери.
Сучасне покоління вчительства уже у школі бачило переваги педагогіки співробітництва і діалогу, однак може працювати лише у режимах монологу і діалогу. Вчорашнє покоління звикло лише до режиму роботи монологічного, предметно орієнтованого. Завтрашні вчителі під впливом застосовуваних у їхніх школах методик кооперативного, інтерактивного особистісно орієнтованого навчання сприйматимуть діалог на уроці як норму, партнерські стосунки вчителя і учня – як природний стан.
Отже, якщо вважати, що сьогодні вища школа перебуває на точкових роздоріжжях між:
педагогічним монологом чи педагогічним діалогом;
предметно орієнтованим чи особистісно орієнтованим навчальним процесом;
авторитарним чи адаптивним управлінням навчальними закладами;
однолінійним чи інтерактивним плануванням освітніх змін;
репродуктивними чи інтерактивними навчальними методиками;
особистісно орієнтованою педагогікою, що є кожного разу унікальним синтезом, конструкцією наукових знань і життєвого (надзвичайно важливого) педагогічного досвіду конкретної людини чи педагогікою - кладовою чужих, віками перемальовуваних репродукцій, то можемо зробити висновок, що наявні природні тенденції розвитку системи педагогічної взаємодії за кожним із зазначених напрямів і значні перспективи, незважаючи на зовнішні умови.
Аналіз педагогічної взаємодії суб’єктів традиційного навчального процесу, з одного боку, і аналіз педагогічної взаємодії у віртуальному середовищі суб’єктів дистанційного навчального процесу, з іншого боку, дозволяє зробити висновок про те, що етапи і механізми організації педагогічної взаємодії суб’єктів навчання відповідно у системах традиційної і дистанційної освіти базуються на спільних організаційно-методичних засадах. Це означає, що основні положення з організації педагогічної взаємодії, застосовувані у традиційній педагогіці, можуть бути спроектовані на дистанційне навчання за умови їх попередньої адаптації до нових технологічних умов протікання педагогічного процесу.
Американські педагоги пропонують такі принципи для оптимізації педагогічної взаємодії у віртуальному середовищі суб’єктів дистанційного навчального процесу:
ефективні навчальні середовища мають ініціювати часті і значимі взаємодії між дистанційним педагогом і учнями;
педагогічна взаємодія між тими, хто дистанційно навчається, має збагачувати їх і всіляко підтримуватися;
сучасні системи комунікацій слід розглядати як інструмент для створення і підтримки спілкування між дистанційними учнями;
програми дистанційного навчання мають шукати творчі рішення поставлених цілей, які реалізуються у традиційній системі навчання: неформальна взаємодія викладача і студентів, можливість залучення до навчання спеціалістів-професіоналів, оперативний доступ до навчальних послуг і ресурсів.
Інші реферати на тему «Педагогіка, виховання»:
Сутність педагогічного спілкування
Гуцульське народне виховання
Процес підготовки спеціаліста за спеціальністю "Апаратник широкого профілю" у професійно-технічному навчальному закладі
Активізація пізнавальної діяльності на уроках у початкових класах
Дослідження управління якістю підготовки фахівців у вищих навчальних закладах