Сторінка
6

Перспективний досвід музично-естетичного виховання дітей

Але перш за все, розглянемо, що розуміють під терміном «сприймання» і «сприймання музики».

О. Ростовський пише, що «сприймання є чутливим відображенням предметів і явищ об'єктивної дійсності в сукупності притаманних їм властивостей та особливостей при їх безпосередній дії на органи чуття. Музичне сприймання, у зв'язку із специфікою об'єкта сприймання – музики - поняття значно ширше, ніж безпосереднє почуттєве відображення дійсності, бо відбувається водночас у формі відчуттів, сприймань, уявлень, абстрактного мислення. Це складний багаторівневий процес, зумовлений не лише музичним твором, а й духовними світом людини, яка сприймає цей твір, її досвідом, рівнем розвитку, психологічними особливостями тощо».

Та оскільки молодший школяр має малий, недостатній досвід і рівень розвитку, то значно зростає роль вчителя, його робота з учнями. Поряд з О. Ростовським і інші вчені, такі як В. Бєлогородова, Д. Кабалевський, О. Костюк, В. Медушевський, Є. Назайкінський, вважають, що «процес сприймання музики є багаторівневим і передбачає логічні етапи, що нерідко поєднується: створення установки - слухання - розуміння - інтерпретація і оцінка - післядія музики».

Завданням вчителя є емоційно налаштувати дітей на слухання музики через подання інформації про твір, формування установки на музичне сприймання, через художньо-педагогічний аналіз твору та взаємозв'язок різних видів мистецтв (за О. Ростовським), використовуючи відповідні методи та прийоми. Тому вчитель повинен володіти такими методами як бесіда, розповідь, пояснення, коментування, зіставлення з контрастом і аналогією, художньо-педагогічним аналізом, моделюванням тощо. Методика сприймання дітьми музичного твору включає певні етапи:

1. Формування установки.

Установка (за А. Петровським) - це внутрішній цілісний стан готовності людини певним чином сприймати й оцінювати явища дійсності, діяти стосовно них. Він залежить від потреб цілей, завдань і умов діяльності. О. Ростовський зазначає, що від художньо-пізнавальної установки (готовність дитини до художньої, музичної діяльності, чекання певного естетичного ефекту, основані на попередньому досвіді), яку створює вчитель, залежить зміст думок, почуттів, образів і асоціацій, що виникають у дітей, глибина естетичного переживання, характер впливу музичного твору.

2. Аналіз музичного твору.

На етапі художньо-педагогічного аналізу музичного твору діти набувають досвіду художньо-творчої діяльності, оволодівають знаннями уміннями і навичками, які необхідні для сприймання музики. Діти повніше розкривають зміст творів, їх художню красу, неповторну своєрідність, посилюється емоційний вплив музики. О. Апраксіна зазначає, що сприймання і аналіз постійно взаємодіють: сприйняте розбирається і знову сприймається (ознайомленні з твором на зупиняється не на 1-му прослуховуванні, ні на одному аналізі - увесь час потрібне повторення, подекуди неодноразове повернення до сприймання). Вже з першого класу у дітей потрібно формувати вміння розгорнуто аналізувати музичний твір в процесі слухання. Спершу необхідно дітей навчити вільно висловлювати свої враження від музики і лише потім переходити до аналізу, який йде від розкриття змісту твору, задуму, загальної характеристики до деталей і окремих виразних засобів. Мислення дітей спрямовується на з'ясування питання: яка це музики, які почуття і переживання викликає, якими засобами вона цього досягає. Перша увага звертається на розкриття виразних засобів, які у даному творі є провідними. Водночас слід пам'ятати, що ефективність аналізу музичних творів значно залежить від вміння вчителя вести бесіду, яка спрямовується запитаннями і завданнями вчителя, цінність яких у можливості дата на них різні правильні, багатопланові і творчі відповіді.

3. Поєднання різних видів мистецтв.

Це дасть можливість наведення учнів на естетичне осягнення і переживання змісту музичного твору, опираючись на весь художній досвід дітей. Всі види мистецтва споріднені і жоден вид не може бути замінений іншим, а разом вони утворюють єдиний організм.

Учні мають усвідомлювати, що різні види мистецтв тісно пов'язані і знання одного з них допомагає глибшому сприйманню й розумінню інших видів мистецтва. Однак це має бути не хаотичне використання різних творів мистецтв, а у між предметному взаємозв'язку на всіх уроках естетичного циклу.

4. Подання інформації про твір.

На цьому етапі слід пам'ятати, що «вступне слово вчителя має бути лаконічним, емоційним і образним . Щоб не гальмувати активності дітей, не заважати самостійності у спостереженні за музичним процесом, воно не повинно містити те, що учні вже знають або можуть помітити самі». В характеристиці музичного твору слід розкрити ідею, задум твору, спираючись на свідчення композитора або його сучасників-музикантів (особливо щодо інструментальної музики). Оскільки музичний твір слухається на уроках, то необхідно розподілити матеріал так, щоб кожного уроку модна було повідомити щось цікаве, пізнавальне. Важливо ввести слухачів в атмосферу, в якій створювався музичний твір, розповісти про ті життєві обставини в яких виник задум написання тощо. Д. Кабалевський писав, що у розповіді про музику не повинно бути ні «головних і побічних партій», ні «реприз і розробок», ні «секвенцій і модуляцій» - все це лише відверне увагу слухача від безпосередніх вражень і переживань.

Педагог радив ретельно стежити і за тим, щоб у мові вчителя не було зовнішньої навальності, риторики, стандартних фраз, загального слова, позбавленого конкретного змісту і емоційності. Бо виникненню уваги, бажанню слухати музику сприяє не лише те, що говорить учитель, а й як він говорить. Якщо це робити із захопленням, емоційно, музика знаходить гарячий відгук.

Отже, все сказане вище свідчить про детальну розробку питань інформаційно-емоційного забезпечення музичного сприймання. У них висвітлюються особливості розповідей, бесід про музику, обсяг, зміст, форма вступного слова, тощо.

Але не слід обмежуватися лише одними розповідями про музику. На сучасному етапі психологами і педагогами більша увага надається активізації діяльності дітей, яка забезпечується лише двосторонньою взаємодією вчителя і учня, тому зростає роль такого методу як бесіда у підготовці до сприймання музичного твору. С. Науменко, пише: «Для активізації уваги учнів доцільно чергувати слухання музики з бесідою про неї. Бажано з першої бесіди чітко для учня ставити питання про визначення настрою (надалі це необхідно для засвоєння ладу як виразного музичного засобу і музичної здібності) і характеру (темп, жанр)». Все це виходячи з попереднього матеріалу про особливості розвитку естетичних почуттів засобами музики, збільшує досвід дітей, їх знання, вміння, навички. Такі вчені як В. Сухомлинський, Е. Печерська, О. Ростовський, Т. Зайцева також у своїх працях вказують про важливість бесіди у підготовці до слухання і під час слухання музичного твору.

На нашу думку, важливо використовувати саме евристичне бесіду. Оскільки вона вимагає вмілого формування питання, яке б скеровувало б учнів на формування нових понять, висновків, використовуючи власні набуті знання, спостереження, що і залучає дітей до активності. Але водночас ми не відкидаємо інші методи, зокрема розповідь і вважаємо, що їх необхідно використовувати у взаємозв'язку відповідно конкретної ситуації.