Сторінка
4
Центрами позашкільної освіти та виховання є також загально-освітні школи, ліцеї, гімназії тощо в складі навчально-виховних комплексів які забезпечують у специфічних умовах діяльності безперервність загальної середньої та позашкільної освіти та виховання учнівської молоді.
Основні завдання позашкільної освіти та виховання реалізуються через спільну роботу з театрами, філармоніями, радіо, газетами, журналами, громадськими дитячими та молодіжними організаціями, творчими дитячими та юнацькими об’єднаннями за місцем проживання, на підприємствах, фондами, асоціаціями тощо, які разом із закладами освіти впроваджують державну політику в галузь освіти і сприяють формуванню гармонійно-розвиненої особистості.
Актуальні аспекти проблеми практичного розуму педагога-позашкільника
Ми вважаємо, що кожен педагог-позашкільник має розвивати свій світогляд, шоб успішно сприймати нові знання та уникнути замкнутості духовног світу, ігнорування вимог часу та нових знань. Успішна діяльність педагога-позашкільника неможлива без вивчення,наукового аналізу і впровадження у свою практику досвіду шкільного вчителя і своїх коллег. Але ще більшою мірою вона конденсує природні, соціальні і духовні процеси, структурує їх і створює спецефічний світ соціально-практичної творчості, тобто практичний розум (мудрість). Узагальнюючий світ соціально-практичної діяльності, практичного розуму має багато протилежних, водночас і взаємопов`язаних характеристик. Він об`єктивний, оскільки складається з матеріальних предметів і людських стосунків, засобів видозмінення, перевтілення сил природи і суспільства в результаті взаємодії перших з другими. І він же суб`єктивний, бо суб`єктивна за своєю метою діяльність людини. Ставлення педагогів-позашкільників до конкретної соціально-практичної творчості обумовлюється системою світоглядних,пізнавальних і методологічних діяльностей. Практичний розум педагога-позашкільника має самовизначитись, перебудуватись з урахуванням реалій сучасності, використовуючи індивідуальний та суспільний, а також світоглядний, пізнавальний і методологічний досвід. Сучасна соціально-практична творчість вимагає від педагогів активності, поінформованості, обізнаності зі станом справ у різних регіонах України. Творча діяльність педагога-позашкільника може відбуватися на чотирьох рівнях (поділ, звичайно, умовний):
1 рівень – репродуктивний: педагог, використовуючи розроблені для нього методики, рекомендаціі, залучаючи чужий досвід, вибирає те, що найбільше відповідає його професійним здібностям, можливостям, конкретним умовам.
2 рівень – раціоналізаторський: педагог, аналізуючи власний досвід, конкретні умови, вносить зміни, корективи у свою роботу, вдосконалює елементи існуючих рекомендацій, методик відповідно до вимог часу, нових завдань.
3 рівень – конструкторський: працівник позашкільного закладу на основі власного досвіду, використовуючи існуючи методи, рекомендаціі, набутки колег, конструює свої варіанти форм, напрямів, вирішень конкретних організаційних, структурних, педагогічних проблем.
4 рівень – новаторський. Він забезпечує розв`язання будь-якої організаційно-методичної, навчально-виховної, педагогічної проблеми, але на принципово нових засадах. Від інших цей рівень відрізняється новизною, оригінальністю і, як правило, високою результативністю.
У позашкільному закладі існують 3 основні підходи до формування творчої особистості педагога-позашкільника: а) пропаганда системи правил і принципів творчого процесу, навчання побудови відповідних моделей, прийняття різноманітних творчих рішень; б) вивчення і узагальнення передового досвіду, вироблення умінь застосовувати його в різних формах творчої діяльності; в) створення сприятливих умов для формування творчої особистості, самореалізаціі її у практичній діяльності, розвитку педагогічної творчості. Актуальні аспекти проблеми практичного розуму розглядаються тут як передумова педагогічної методичної творчості. Пошук, пізнання, творення, перетворення практичним розумом навколишнього світу здійснюється за допомогою розумових здібностей та нестандартного мислення. Педагог-позашкільник повинен мати досвід творчої роботи, знати закони творчого мислення. Володіти вміннями набувати, узагальнювати такий досвід. Об`єктом його творчої діяльності не може бути педагогічний процес сам по собі, а тільки в комплексі суб`єктивно-об`єктивних відносин: педагогів і гуртків, гуртківців і учнів шкіл, педагогів-позашкільників і вчителів, педагогів-позашкільників і батьків гуртківців, дорослих наставників і дітей, гуртківців один з одним…
Проаналізувавши перший розділ ми дійшли наступних висновків:
1. Перші позашкільні заклади з`явилися в Україні на початку XX століття, це були клубні об`єднання, літні оздоровчі табори, спортивні майданчики.
2. Серед основних напрямів позашкільної освіти можна виділити такі, як: соціо-культурний, дослідницько-експериментальний, туристсько-краєзнавчий, науково-технічний, еколого-природничий, фізкультурно-оздоровчий і т.і.
3. Статус позашкільного закладу визначається відповідно державному замовленню, він може бути: державним, обласним, міськім, районним.
4. Практичний розум педагога має бути само визначеним, повинен враховувати реалії сучасності, активно використовувати індивідуальний та суспільний , а також світоглядний, пізнавальний і методологічний досвід.
5. Об`єктом творчої діяльності педагога-позашкільника має бути комплекс суб`єктивно-об'єктивних відносин: педагогів і гуртків, гуртківців і учнів шкіл, педагогів-позашкільників і вчителів, педагогів-позашкільників і батьків гуртківців, гуртківців один з одним.
Види позашкільної освіти україни
Дитячий табір як основний вид позашкільних закладів України
Як вже зазначалося позашкільна освіта в Україні розвивається у багатьох напрямах. Виходячи з цього ми хотіли б привести декілька прикладів застосування позашкільних закладів в нашій країні, а отже розповісти про заклад, з яким стикається майже кожен громадянин шкільного віку. Дитячий оздоровчий табір є позашкільним закладом школярів віком від 6 до 14 років, який створюється на час літніх і зимових канікул профспілковим спільно з підприємствами, закладами і організаціями.
Розміщуються табори, як правило, за змістом маючи у своєму розпорядженні стаціонарну базу або ж приміщення пансіонатів, санаторіїв, туристичних закладів, а також в наметових містечках.
Термін перебування дітей в таборах визначаються профспілковими комітетами із врахуванням рекомендацій органів охорони здоров’я, природньо-кліматичних умов і складають в період літніх канікул 21-26 днів, в період осінніх 7-8 днів, зимових 8-10днів, весняних 10-12 днів.
В таборі з урахуванням вікових особливостей та інтересів дітей і учнівської молоді, створюють я загони, групи та інші об’єднання, чисельність яких, не повинна перевищувати 25 чоловік для дітей віком 6-9 років і 30 чоловік в кожній. Вони об’єднуються в групи чисельність до 35 чоловік в кожній.
В Україні різноманітними формами оздоровлення і відпочинку охоплено понад 7 млн. вихованців дитячих дошкільних закладів, учнів загальноосвітніх шкіл та професійно-технічних училищ. В роботі дитячих оздоровчих таборів розумно пропонується відпочинок, праця і спорт, з пізнавальною, систематичною, технічною творчістю школяра, спорт, з пізнавальною естетичною технічною творчістю школяра, педагогічною, продумана організація тимчасового дитячого колективу з індивідуальним охопленням кожної дитини різними видами діяльності. Дитячі оздоровчі заклади здійснюють принцип наступності і безперервності виховання, виконують по відношенню до школи компенсуючу функцію, дають можливість дітям не лише відпочити, зняти фізичне і психічне навантаження навчального року, але й створюють нові умови для збагачення їх соціального досвіду отримання перевірки і застосування нових знань і вмінь в різноманітній практичній діяльності, яка наповнена грою, романтикою і базується на розвитку дитячої ініціативи самодіяльності.