Сторінка
3
Таким чином, український ринок рейтингових послуг найближчим часом може об’єднувати: діяльність міжнародних рейтингових агентств (S&P, Moody’s, Fitch); кілька вітчизняних рейтингових агентств, що надають послуги на конкурентній основі; мережу спеціалізованих кредитних бюро (близько чотирьох: західні регіони, східні регіони, південні регіони, центр); рейтингове консультування на рівні мікрозамовлень різними професійними учасниками, банками і консалтинговими фірмами.
Як показує світовий досвід, на внутрішньому ринку країни без суттєвих наслідків конкурентної боротьби можуть працювати одночасно 2–3 рейтингові агентствах [2]. Оскільки ніша рейтингових послуг в Україні є багатообіцяючою, цей напрям діяльності можна вважати достатньо перспективним. Тому „боротьба” за клієнта для рейтингових агентств – основне питання.
У перспективі рейтинговий бізнес може стати прибутковим. Якщо рейтингове агентство протягом місяця може присвоювати в середньому 2–3 рейтинги за договорами, то протягом року їх кількість теоретично складе від 20 до 40 рейтингів. Надалі, при сприятливому стані розвитку ринку, кількість наданих агентством рейтингів буде обмежуватися лише масштабами його діяльності, рівнем підготовки фахівців-аналітиків, бізнес-зв’язками тощо. Виходячи з того, що за експертними даними середня ціна присвоєння і моніторингу рейтингу в Україні дорівнює $ 10–15 тис. (оцінка емісії може бути ще більшою), річна прибутковість національного рейтингового агентства від присвоєння рейтингу може скласти від $ 200 до $ 500 тис. Для порівняння: послуги Moody’s у перший рік складання рейтингу обійдуться клієнту $ 120–130 тис., а щорічна його підтримка становитиме $ 60–70 тис. У той же час, російське рейтингове агентства „Експерт РА” пропонує рейтинги для страхових компаній українського ринку за $ 2–6 тис. Крім того, доходи агентству приносить не тільки процедура присвоєння рейтингів, але й надання додаткових інформаційно-аналітичних послуг (оглядів ринків, маркетингові дослідження та ін.). Як наслідок, прибутковість рейтингового агентства може імпліцитно зростати залежно від диверсифікації спектра наданих додаткових послуг.
У цілому розвиток ринку рейтингових послуг доцільно здійснювати на добровільних засадах, з допуском до процедури рейтингування всіх потенційних клієнтів. Оплата послуг рейтингових агентств повинна здійснюватися емітентами за рахунок власних, а не бюджетних коштів. Отримання оцінок національних рейтингових агентств представлятиме інтерес тільки в тому випадку, якщо якість роботи цих агентств буде визнана в міжнародному економічному середовищі.
З урахуванням аналізу започаткування діяльності фінансових інститутів на ринку рейтингових послуг в Україні уявляється можливим дати прогноз розвитку вітчизняного рейтингового бізнесу. Економічна історія показує, що висока волатильність ринку і фінансові кризи підвищують попит на рейтингові послуги. Зазначене справедливе і для вітчизняного фондового ринку.
У найближчій перспективі (2–3 роки) розвиток ринку рейтингових послуг України відбуватиметься: а) через появу перш за все суб’єктивних несанкціонованих рейтингів, розширення видів пропонованих продуктів і в зв’язку з цим, організацію нових специфічних рейтингових служб, стимулювання рейтингової практики з боку міжнародних і українських рейтингових агентств. Особливо гостро стоятиме проблема об’єктивної рейтингової оцінки (не завищеної або заниженої); б) під впливом таких чинників, як встановлення афілійованих відносин між українським і міжнародними рейтинговими агентствами та розповсюдження репутації останніх на вітчизняні рейтингові фірми. Існує вірогідність того, що український ринок рейтингових послуг буде сформований у вигляді олігополії за допомогою охоплення, перш за все, великих експортно-орієнтованих компаній і фінансових інститутів, особливо тих, які побажають доповнити міжнародний рейтинг національним.
Логічним кроком передбачається продовження цілеспрямованої підтримки формування рейтингової інфраструктури з боку відповідних органів державної влади, відповідальних за регулювання фінансових ринків та діяльність його учасників.
Таким чином, підвищення прозорості та інформативної ефективності вітчизняного фінансового ринку потребує утвердження більш розвинених інфраструктурних інститутів і впровадження адекватних потребам клієнтів рейтингових оцінок кредитного ризику.
Література:
1. Экономические известия. – 2005. – № 53. – С. 4.
2. Лямец С. Плюсы и минусы обязательного рейтингования // Киевские ведомости. – 2004. – 16.09.
Завантажити реферат