Сторінка
1
Операція “спот” - це угода на купівлю-продаж іноземної валюти на короткотерміновий преріод. Доставка валюти здійснюється після заключення угоди, але не пізніше двох робочих днів. Відповідно до цього визначається і валютний курс “спот”-курс на момент укладання угоди. Існує два “спот” курси для валюти: курс попиту (big rate) - курс, за яким клієнт може купити одну валюту в обмін на іншу і курс пропозиції (offer rate) - курс, за яким клієнт може продати одну валюту в обмін на іншу.
Валютні операції ¾ це вид банківської діяльності, пов’язаний з обміном однієї валюти на іншу, що передбачає купівлю і продаж іноземної валюти за національну або інші валюти. Такий обмін може здійснюватись банком шляхом проведення операцій “спот”, “форвард” та їх комбінацій.
Операції “спот” ¾ це купівля однієї валюти на іншу на поточних ринкових умовах з поставкою валюти не пізніше, ніж через два робочих дні після укладення угоди. Операції “спот” застосовуються здебільшого для негайного отримання іноземної валюти у зовнішньоторгових розрахунках, а також для швидкого переливу капіталів.
Операції “форвард” передбачають поставку для обміну певної суми валюти на визначену дату в майбутньому (більш, ніж через два робочих дні) за курсом, зафіксованим в момент укладення угоди. До настання строку обміну (як правило, через 1-6 місяців) розрахунки по валютах не проводяться. Метою операцій “форвард”, окрім отримання валют для комерційних операцій, є страхування капіталовкладень за кордоном, а також отримання спекулятивного прибутку за рахунок курсової різниці.
Своєрідним поєднанням операцій “спот” та “форвард” є операції своп, що являють собою комбінації купівлі або продажу валюти на умовах “спот” з одночасним укладенням зворотньої угоди на умовах “форвард”. Дані операції є зручними для банків, оскільки тимчасово забезпечують необхідною валютою без ризику, пов’язаного із зміною курсу. Операції “своп” здійснюються з метою придбання банком необхідної валюти для забезпечення міжнародних розрахунків, страхування валютних ризиків, кредитування (якщо клієнт пред’являє попит на позики в певній іноземній валюті), а також для укладення угод на грошових ринках, пов’язаних з короткостроковим експортом капіталів.
Строкові валютні операції тісно пов¢язані з процентними ставками по короткострокових депозитах. Форвардний курс має тенденцію до підвищення, якщо процентні ставки обмінної валюти нижчі, ніж процентні ставки контрагентної валюти. І навпаки, валюта країни де банківська процентна ставка вища буде мати у форвардній операції відповідну “знижку”. При однакових ставках банківського процента регулятором валютного обміну залишається “спот”-курс.
У міжнародній практиці більшість країн орієнтується на ставку “ЛІБОР” (London: jnter Bank Offered Rate) - процент по міжбанківських депозитах у Лондоні.
Розрахунок премії чи дисконту до форвардного курсу можна зробити за флрмулою:
КВ (%В - %А) · СФ
П / Д = ——————————— , де
360 · 100
КВ - “спот”-курс валюти для продажу,
%В - ставка “ЛІБОР” по депозитах у валюті, що необхідна для купівлі,
%А - ставка “ЛІБОР” по депозитах у валюті, що продається,
СФ - строк форвардної операції.
Наприклад, комерційний банк хоче продати 10000 доларів США за фунти стерлінгів з доставкою через шість місяців. Спот-курс:
1 долар = 0,58 ф.стерл., ставки “ЛІБОР” по доларах - 3,8%, а по ф. стерл. - 6%.
Тоді:
0,58 · (6 - 3,8) · 180
П / Д = ——————————— = 0,0032.
360 · 100
Форвардний курс = 0,58 + 0,0032 = 0,5832.
Вартість продажу складає 5832 ф.стерл. за 10000 доларів.
Другий приклад. Ставка “ЛІБОР” по депозитах у гривнях складає 35% річних, а по доларах - 10%. Курсова ціна долара - 1,9 грн.
Якщо український банк хоче купити 10000 доларів США за гривні з доставкою через місяць, то теоретично премія продавця у гривнях може складати:
(35 - 10) · 1,9 · 30
П / Д —————————— = 0,04.
360 · 100
Ціна 10000 дол. = 10000 · 1,94 = 19400 грн.
Строкові або форвардні операції слугують для отримання прибутку у вигляді курсової різниці, а також для страхування суб¢єктів ринку від валютних ризиків. Окрім цього, операції на строк - це широке поле діяльності валютних дилерів, які ведуть гру на підвищенні або зниженні ринкових курсів.
Лізинг. В економічних відносинах країн з розвинутою економікою поширилася форма здачі в оренду технічних засобів, яка називається лізингом і передбачає передачу обладнання, машин і механізмів, приладів та інших пристроїв від виготовлювача в оренду споживачу через посередника, який виконує роль орендодавця.
Сам термін походить від англійського дієслова “ to lease “, що означає “орендувати” або “брати в оренду”.
Суть лізингу досить вдало висловив Арістотель, який сказав: “Найчастіше багатство полягає у рентабельному використанні власності, а не у володінні нею як такою”.[1] Звичайно, Арістотеля не можна розглядати як винахідника “лізингу”, але ніхто краще за нього не зміг виразити філософський зміст, що лежить в основі цієї техніки фінансування американського походження, яка отримала значний розвиток у Західній Європі за останні 20 років.
Будь-яке визначення лізингу є обмеженим і не може врахувати всіх форм прояву цього нового кредитного інструмента. Але є сенс привести таке визначення лізингу Європейської федерації національних асоціацій по лізингу обладнання (Євролізинг): “Лізинг - це договір оренди заводу, промислових товарів, обладнання, нерухомості для використання їх у виробничих цілях, тоді як товари купуються орендодавцем, і він зберігає за собою право власності”. З цього випливає, що лізинг стає складною торгово-фінансово-кредитною операцією, однією з форм оренди машин і обладнання, одним із способів фінансування інвестицій і активізації збуту, який заснований на збереженні права власності на товари за орендодавцем. Його застосування пов’язане з “розщепленням” функції власності, тобто відділенням володіння майном від використання.
Завантажити реферат