Сторінка
2
Одним з аспектів навчання мови є мовленнєва діяльність. Програми для середньої загальноосвітньої школи передбачають набуття учнями елементарних знань про мову і мовлення, однак основна увага приділяється забезпеченню і розвиткові всіх видів мовленнєвої діяльності: слуханню-розумінню (аудіюванню), говорінню, читанню, письму.
Навчання грамоти за Букварем М.С. Вашуленка, Н.Ф. Скрипченко побудоване на мовленнєвій основі і цьому слугують малюнки, тексти і вправи.
Відповідно до мети вивчення мови у букварі є достатня кількість синтетичних вправ, завдань, текстів для ознайомлення зі словами-назвами предметів.
Вивчаючи букви, вчителі прокладають мовну стежину від звука до знайомих дітям слів, а також і до нових слів, які можуть стати гарними помічниками дитини у здійснені нею однієї з найважливіших потреб-потреби в спілкуванні, у мовному самовиражені.
Підручники написані відповідно до вимог школи, на належному науково-теоретичному та методичному рівні. Навчальний матеріал, його зміст та розміщення повністю відповідають вимогам програми для середньої загальноосвітньої школи.
У підручниках передбачено застосування на уроках елементів програмового, проблемного і диференційованого навчання, розвитку мислення дітей, є багатий матеріал для мотивації навчальної діяльності учнів та актуалізації знань.
Для кожного розділу у підручниках підібрано цікавий і різноманітний матеріал, робота над яким забезпечує розвиток усного і писемного мовлення, творчої уяви, сприяє досягненню виховної та розвивальної мети навчання. Крім того, виділено окремі групи завдань: на класифікацію та узагальнення, з логічним навантаженням, з елементами досліджень.
Вдало авторами підручників розроблено і методичний апарат: завдання нестандартні, різної складності з урахуванням вимог програми. Подані вони в логічній послідовності з поступовим нарощуванням труднощів.
Інструкції до вправ чіткі та зрозумілі.
Шрифт чіткий і відповідає віковим особливостям учнів, гарне поліграфічне оформлення підручників, якісний папір.
Важливе завдання початкового навчання української мови — прищепити молодшим школярам звичку осмислено ставитись до мовних явищ, орієнтуватися в мовній структурі, сформувати науково правильні уявлення з фонетики і графіки, лексики, словотворення, граматики (морфології і синтаксису).
Коли учні беруть у руки перший підручник з української мови, слід виховувати в них почуття гордості за рідну мову. Адже успіх в оволодінні мовними знаннями, мовленнєвий розвиток дітей значною мірою залежатимуть від того, як буде сформовано в них інтерес до рідного слова, до пізнання нового в мові, від того, як часто на уроках діти "відкриватимуть" для себе маленькі таємниці мовної глибини.
У ході первинного ознайомлення учнів 2 класу з іменником їхню увагу звертають на лексичний бік слова, тобто на його значення, і на граматичний — постановку до слова граматичного питання, зв'язок його в реченні з іншими словами, на те, яким членом речення, головним чи другорядним, може бути слово.
Функціональна роль іменників у мовленні підкреслюється не тільки в поданих визначеннях, а й у формулюваннях завдань до вправ.
Під час вивчення іменника значну увагу в підручнику приділено роботі над розкриттям семантичної (значеннєвої) сторони слова (без уживання термінів “синоніми”, “антоніми”). Систематично звертається увага учнів на ці лексичні явища, підкреслюється, що за допомогою синонімів вдається уникнути повторення в тексті того самого слова.
Опрацьовуючи матеріал про іменник, учням доведеться виконати значну кількість так званих словниково-логічних вправ: на добір видових і родових назв, на вилучення "зайвих" слів з ряду подібних за певною ознакою, на елементарне визначення предмета за його ознаками, на зіставлення і протиставлення предметів за спільними і відмінними ознаками, на сполучуваність слів.
Підручник з української мови для учнів 3 класу складений відповідно до програми, розрахований насамперед на практичне засвоєння норм української літературної мови. Вправи у підручнику мають більший розмір, складніші за змістом, ніж у підручниках з української мови для 2 класу. Значна частина вправ подається у формі зв'язного тексту, складається з прислів'їв, загадок.
У певній послідовності подаються вправи на вивчення ділових паперів та з розвитку зв'язної мови учнів.
Враховуючи те, що переважна частина вправ виконується диференційовано, необхідно, беручи до уваги складність і розмір вправи, до початку уроку визначити вправи для кожної групи учнів.
Багато вправ є на добір однокореневих слів та слів з близьким або протилежним значенням, визначаються слова для звукового та звуко-буквеного аналізу, поділу їх на частини для переносу з рядка в рядок, виділення у них значущих частин.
Важливе місце відводиться лексичним вправам, які не тільки сприяють збагаченню та активізації словника і розвитку мислення учнів, але й допомагають зрозуміти різницю між лексичним і граматичним значенням слів.
Учням більш цікаво дізнаватися про лексичне значення слова, ніж про його граматичне значення. Необхідно систематично проводити лексичний та граматичний аналіз слів, щоб діти навчилися розрізняти обидва значення.
Основний вид вправ у підручнику - орфографічні вправи, тому вчитель повинен ґрунтовно та всебічно опрацювати кожне завдання.
Основою для засвоєння елементів граматики є переважно спостереження над мовними явищами, аналіз та синтез, порівняння явищ за подібністю і відмінністю, усвідомлення мовних фактів і явищ. На цій основі учні формулюють правило та запам'ятовують його.
Розуміння та глибина засвоєння граматичних і орфографічних правил перевіряється практично під час виконання вправ.
Щоб полегшити учнями засвоєння граматичних правил, необхідно використовувати нові методи та прийоми навчання, зокрема елементи програмованого навчання. Для цього треба чітко визначити етапи роботи та їх послідовність.
Наприклад, під час вивчення правила, що називається іменником, виділяємо такі частини:
а) іменник — це слово (або частина мови);
б) означає назву;
в) відповідає на питання що?, хто?
г) змінюється за родами (чоловічий, жіночий, середній),
д) числами (однина, множина),
е) відмінками,
є) виступає головним членом речення—підметом або другорядним членом речення.
Потім частини правила про іменник об'єднуються (синтезуються), вивчаються свідомо у тій формі, що подається у підручнику.
Найбільшими труднощами при вивченні граматики в З класі для учнів є розмежування ознак, закладених в основу орфографічних правил. Учням необхідно засвоїти правопис закінчень іменників за питаннями.
Деякі учні допускають змішування граматичних понять, їм важко буває визначити, до якої частини мови належать слова швидкість, швидкісний, швидко, крик, крикливий, кричати, зелений, зелень, зеленіти, зелено.
У такому випадку можна використовувати прийом порівняння та зіставлення мовних явищ, граматичних форм. Наприклад, визначити змінні слова, слова, що означають назву предмета, слова, що виражають ознаку предмета, слова, що означають дію предмета, знайти незмінні слова, визначити будову змінних слів, порівняти значення слів крик, крикливий, кричатита питання, на які вони відповідають.