Сторінка
5
– використання спонукальних форм та методів танцювальної роботи.
Цей процес буде ефективним, якщо базуватиметься на таких засадах:
Основними хореографічними формами навчально-виховного процесу є:
- урок у загальноосвітній школі;
- гуртки в позакласній роботі загальноосвітньої школи;
- студії та гуртки в закладах позашкільної освіти.
У педагогіці заняття класифікуються на типи переважно залежно від навчального змісту заняття або від педагогічних завдань, тобто за різними параметрами. Хореографічні заняття класифікуємо на три групи типів, теж залежно від того, що беремо за основу.
До кожної групи належить кілька типів хореографічних занять.
Перша група зосереджує типи занять, в основі класифікації яких – поєднання різних видів хореографічного мистецтва, тобто використання навчального змісту окремих видів хореографії або сукупності певних видів.
Перший тип – «домінантне заняття», в якому домінує, переважає один із видів хореографічного мистецтва і яке зазвичай вміщує вправи класичного екзерсису або образно-ігрові. До нього і залучають дітей. Наприклад, хореографічне домінантне заняття з навчання дітей образно-ігрових рухів і танців. Або хореографічне домінантне заняття з навчання дітей українських музично-хореографічних традицій чи домінантне заняття з навчання дітей сучасних танців, з використання партерної гімнастики. У таких заняттях учасники начебто занурюються в атмосферу українського народного або бального танцювання тощо.
Другий тип хореографічних занять за цією класифікацією – «комплексне заняття». У ньому планується залучати дітей до комплексу змістових ліній програми, тобто видів хореографічного мистецтва. Залежно від віку дітей у занятті використовують комплекс засобів: елементи класичної системи танцю, українські народні танці, танці народів світу, бальні та ін.
В означених типах занять за точку відліку взято засоби хореографії, тобто зміст самого мистецтва, проте не береться до уваги життєво значущий для дитини, відповідний його віку контекст у вигляді таких орієнтирів, як ігрові, образні, тематичні, сюжетні. Тому-то друга група – інтегровані хореографічні заняття. У них також ставляться завдання як на ознайомлення дітей із новим матеріалом, так і на розучування, закріплення, повторення і творче удосконалення. Але завдяки життєвому і широкому художньому змісту зростає виховний, загальнорозвивальний аспект заняття.
Перший тип у цій групі – «інтегроване домінантно-ігрове заняття» та «інтегроване комплексно-ігрове заняття». Наприклад, у таких заняттях діти долучаються до опанування певного виду хореографії та водночас кожна вправа, будь-яке завдання має образно-ігровий характер: «рухаємося струнко, красиво, наче балерини»; «йдемо повільно, розслаблено як дідусі»; «крокуємо енергійно наче завзяті козаки»; «стрибаємо весело як зайчики»; «йдемо поважно, високо піднімаючи ноги у колінах, наче півник»; «дрібочемо так, наче цвяшки забиваємо у підлогу»; «бігаємо легенько як пташки»; «калатаємо у дзвоники, наче крапельки розбризкуємо» тощо.
Або усе заняття будується на комплексі хореографічних засобів з кількох змістових ліній і водночас на основі сукупності ігрових образів.
Другий тип занять у цій групі – «інтегроване домінантно-тематичне» та «інтегроване комплексно-тематичне». В основі – хореографія однієї змістової лінії і актуальна, пізнавальна, приваблива для дітей тема. Темами можуть бути: пори року, навіть реальні погодні умови; природа і природні явища у різних проявах; світ диких і свійських тварин; загальноосвітня школа; балетна школа; дитячий театр; театр опери і балету; балетний спектакль; етика стосунків між людьми тощо.
Третій тип занять із цієї групи – «інтегроване сюжетно-домінантне» та «інтегроване сюжетно-комплексне». В його основі: літературні джерела – казкові, фантастичні сюжети, легенди, міфи, оповідання; національні джерела – сюжети українських легенд, переказів, казок тощо; мультиплікаційні джерела – сюжети відомих мультфільмів; театральні джерела – сюжети казкових балетів і дитячих опер («Лускунчик», «Снігова королева», «Дванадцять місяців», «Зима і Весна» та ін.); вигадані сюжети на теми дитячого життя (наприклад, «мандрівний сюжет», «на гостини», «у магазині іграшок») тощо.
Третю групу занять ми визначаємо на основі мети і виняткових провідних завдань, які властиві хореографічній діяльності, поєднують творчі, організаційні, підсумкові аспекти. Такі заняття доцільні в усіх вікових групах, на усіх сходинках навчання. Це такі типи занять: «заняття-постановка», «заняття-тренінг», «заняття-презентація», «самостійно-творче заняття «Після дії».
«Заняття-постановка» присвячується, головним чином, завданням постановки танцю. Тобто це заняття на ознайомлення із новим матеріалом, формування початкових умінь, але важливою його ознакою стає розгортання творчого процесу постановки танцю педагогом за участю дітей. Дорослий коментує і пояснює свої дії, обґрунтовує зміну фігур музичними змінами, звертається до дітей із запитаннями, активізує їх до прояву елементарної творчо-постановочної ініціативи. Отже, танець не подається у готовому вигляді, а народжується на основі музики, за задумом педагога і у співтворчості з дітьми. Діти стають співучасниками народження танцювальної постановки. Тривалість такого заняття може бути меншою, ніж зазвичай, що залежить від самопочуття і працездатності дітей.
«Заняття-тренінг» ми тлумачимо як заняття на повторення і закріплення навичок виконання хореографічного репертуару. Слово «тренінг» у прямому розумінні треба тлумачити як «спеціальний тренувальний режим», але – відповідно до дитячого віку, а не як виснажливу репетицію. Не варто приховувати, що таке заняття є доречним за тиждень до новорічного чи будь-якого іншого музично-театралізованого свята, до якого діти у процесі хореографічної діяльності розучили 2–3 танці, гру танцювального характеру тощо. Воно може бути коротшим за тривалістю. У цьому контексті стають важливими особливі методи і прийоми, за допомогою яких повторення і закріплення набувають характеру удосконалення на кшталт відкриття деякої новизни, утвердження радості спілкування між дітьми, бажання підготувати красивий танець-подарунок батькам до свята тощо.
«Заняття-презентація» є підсумковим заняттям, властивим для хореографічної діяльності аматорів і професіоналів та відомим здебільшого під назвою відкрите заняття. Це заняття на узагальнення дитячого досвіду хореографічної діяльності. Роль педагога на самому занятті мінімізована. Переважає самостійна діяльність дітей. Предмет презентації – нинішні хореографічні досягнення дітей. Адресат презентації – батьки, педагоги, можливо й діти інших груп. Презентують сам процес діяльності, тобто таке заняття, яке проводиться на цьому етапі. Батьки хочуть бачити, чим і як займаються діти, відзначати зростання своїх дітей. Мудрі педагоги проводять такі заняття навіть на початку навчального року. У такому разі заняття стає початковою констатацією вихідного рівня розвитку дитини, а наступні засвідчують позитивні зміни, особисті і спільні досягнення.