Сторінка
7
Казковій розповіді властиве широке використання стійких і влучних епітетів: "Іде, солодкими оченятами позирає" ("Лисиця та їжак"); протиставлень, порівнянь: "Забігла вона вперед, лягла на дорозі і лежить, як мертва." ("Лисичка"); "От і почали вони битися — аж земля гуде. Аж пирхає, аж захлинається проклятий." ("Кирило Кожум’яка"); тавтологічних повторів: "Та як так, той так ." ("Казка про липку й зажерливу бабу"); прикладок-характеристик (мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка, старик-роковик) тощо. Все це надає казці мальовничості, чарівності, принадності. Читець повинен добре усвідомити суть таких художніх особливостей і підібрати відповідні засоби виразності. Найважливіше у змісті треба виділяти: читати його повільніше, але інтенсивніше, мелодійніше, робити перед ним психологічні паузи, щоб зосередити увагу слухачів. Виклад у казці послідовний, конкретний, зрозумілий. Тому окремі моменти опису (зокрема пейзажу, характерних рис чи окремих дій персонажів — динамічності, активності або пасивності тощо) іноді треба "домалювати" інтонацією.
Уважно треба підходити і до закінчення казки. Закінчення, як і зачин, має певну мету: узагальнити сказане, підвести до певних висновків чи й просто створити веселий настрій у слухачів. Тому перед завершенням слід робити довгу паузу, а головні слова — інтонаційно підкреслювати.
Прийоми вивчення українських народних казок на уроках класного і позакласного читання
Будова уроків читання казок. Структура уроків читання казок нічим не відрізняється від будови уроків опрацювання оповідань. Після ознайомлення з текстом казки і тлумачення (при необхідності) слів і виразів застосовуються вибіркове читання, відповіді на запитання (учнів і вчителя), складання плану (різних типів — малюнкового і словесного), різноманітні форми переказування. Зміст, мета і завдання кожного з цих етапів залежать від тексту казки.
Головна увага має бути зосереджена на тому, щоб діти свідомо розуміли текст казки, чітко уявляли послідовність розгортання подій і мотиви дій персонажів. Допомагають у цьому питання, відповіді на які підкажуть, чи зрозуміли діти сюжетну канву твору і змальованих картин.
У роботі над казкою широко застосовуються прийоми інсценізації й драматизації. Інсценізація — це переробка будь-якого твору (у тому числі й казки) для сцени або кіно. У захоплюючому створенні сценарію вчитель дістане змогу працювати і над складанням плану, і над розвитком мовлення та творчих здібностей
Також у сучасній методиці існують і такі прийоми аналізу казок:
1. Стилістичний (мовний) аналіз показує, як в підборі слів-образів виявляється авторське ставлення до того, що зображається. Тлумачити потрібно не слова, а образи, створені з цих слів. Робота повинна бути направлена на те, щоб допомогти дітям з’ясувати сенс твору, думки і відчуття автора. Тому для мовного аналізу вибираються ті слова і вирази, які допомагають краще зрозуміти образи твору.
2. Проблемний аналіз – це аналіз проблемних питань і ситуацій. Постановка проблемних питань доцільна при читанні тих творів, в яких зустрічаються ситуації, що припускають різне розуміння героїв, їх дій чи вчинків, епічних проблем, які зачепив автор. Висловивши свої думки, діти повинні зробити висновок і довести його прикладами з тексту.
3. Аналіз розвитку дії має на меті роботу над сюжетом твору. При цьому завдання вчителя – знайти разом з дітьми межі цілісності в кожній частині твору.
Аналіз подій в їх послідовності близький молодшим школярам і не представляє для них труднощів, разом з цим більшість казок в підручниках початкової школи невеликі за обсягом і прості композиційно.
При проведенні цього виду аналізу потрібно прагнути до того, щоб в уяві дітей якомога повніше, яскравіше була відтворена картина, створена автором (для цього можна використовувати фрагменти інших видів аналізу).
4. Аналіз художніх образів.У літературознавстві розрізняють образ-персонаж, образ-пейзаж, образ-річ. Розглянемо, в чому ж полягає аналіз художніх образів при роботі над казкою.Аналіз художніх образів – це робота не стільки над словом, скільки над образами в їх взаємодії. В процесі розбору учні повинні зрозуміти і характеристику образу (героя, пейзажу і т. д.), і його сенс, тобто навантаження, яке він несете загальній структурі твору.
5. Творчий аналіз. Цей прийом дає можливість дітям змінити поведінку героїв, внести зміни у сюжет, допомогти головним героям казок.[7;169].
Творча робота на основі тексту казки. Навчання учнів складати казки
Формування у молодших школярів літературних творчих здібностей охоплює такі напрями:
Визначення у програмах для кожного класу конкретних цілей з формування в учнів різних елементів творчого розвитку.
Відбір текстів, які дозволяють цілеспрямовано формувати творчі здібності.
Включення у зміст уроків творчих завдань, які стимулюють розвиток різних елементів літературно-творчих здібностей.
Основними є такі види завдань:
на розвиток фантазії: Як продовжити казку? Якможна продовжити цю історію? Придумайте розповідь про те, як діти допомогли журавлику пережити зиму? Розкажіть, якими ви уявляєте хлопчиків, де вони живуть, що з ними могло трапитися далі. Придумайте казку, в якій діють сонце, мороз і птахи та ін.;
— доповнення та перебудова тексту; складання творчих переказів; придумування подій, які могли передувати зображеним; розширення змісту казок новим епізодом; уявлення себе учасником подій; придумування нових обставин сюжету, придумування нового закінчення казки та ін.;
відновлення у тексті пропущених слів і речень;
складання ланцюжків ознак, добір римованих слів, продовження казок;
словесне малювання та ілюстрування прочитаного;
складання за аналогією казок.
Прогнозування можливого розвитку подій, змісту твору на основі заголовка, ілюстрації, читання першого і заключного абзаців тексту.
Інтеграція різних видів мистецтва (музика, образотворче, інсценізація) для створення нових образів, думок на основі прочитаного.
Мотивація до творчості через таку атмосферу спілкування на уроках, що заохочує дітей придумувати щось своє, фантазувати; широке застосування ігрових прийомів (різні види перевтілювання, інсценізації, гра «Схожі хвостики» тощо).
Дитині ніколи не набридає казка. Знаючи напам'ять не лише сюжет, а й слово в слово увесь текст, вона просить розповісти ще і ще раз, щоб знову побути з улюбленими героями, поринути у світ неповторних уявлень, де добро торжествує над злом.
Діти, особливо у ранньому віці, мислять образами. Великі педагоги не лише завжди пам'ятали про це, спілкуючись з дітьми, а й самостворювали казки та оповідання з глибоким етичним змістом. Серед світових імен почесне місце посідає ім’я педагога К. Д. Ушинського. Відомий педагог нашої сучасності В. О. Сухомлинський — автор хрестоматії для етичних бесід, куди ввійшло понад 1000 казок та оповідань для дітей різного віку. Написані простою, дохідливою мовою, лаконічні за викладом, з яскраво вираженим моральним спрямуванням, вона особливо цінні тим, що створені у самому вирі дитячого життя, а деякі — навіть колективно з учнями.