Сторінка
3
Навчальна мета може бути спільною в тому випадку, коли в ході навчання, окрім засвоєння нових знань, умінь і навичок, група студентів навчає кожного свого члена. Це передбачає систематичну участь кожного студента в навчанні всіх.
Позитивний ефект, що має співробітництво для досягнення багатьох важливих результатів, робить кооперативне навчання одним з найбільш цінних інструментів в арсеналі педагога вищої школи, який бажає успішно працювати в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу.
Педагоги самі себе обманюють, якщо думають, що добрих намірів і відповідних вказівок типу "співробітничайте", "працюйте разом", буде досить, щоб студенти на практичних заняттях або семінарах дійсно почали працювати спільно. Об’єднавши студентів в малі групи і поставивши їм завдання працювати разом, не можна розраховувати, що це само собою приведе до спільної діяльності. Не всі малі групи є групами співробітництва. Об’єднання цілком може закінчитися конкуренцією, причому у тісному просторі. Організувати заняття таким чином, щоб студенти дійсно працювали в режимі співробітництва, можна лише розуміючи, які компоненти супроводжують механізм співробітництва. Оволодіння ними дає можливість викладачам:
· застосовувати кооперативне навчання за умов роботи за діючими навчальними програмами в межах діючих навчальних дисциплін;
· перебудовувати заняття, вже побудовані на принципах кооперативного навчання, таким чином, щоб вони відповідали даній навчальній ситуації і дозволили корегувати недоліки навчальних програм;
· діагностувати проблеми, що можуть виникнути у деяких студентів при кооперативному навчанні, і втрутитися, щоб збільшити ефективність навчання в групі.
Суттєвими компонентами співробітництва є: позитивна взаємозалежність; особистісна взаємодія, що стимулює діяльність; індивідуальна і групова підзвітність; навички міжособистісного спілкування і спілкування в невеликих групах; обробка даних про роботу групи. Розглянемо позитивна взаємозалежність, що є найважливішим елементом при структуруванні групового (кооперативного) навчання. Її можна вважати успішно вибудованою, коли члени групи розуміють, що вони пов’язані один з одним такою мірою, що один не може бути успішним, якщо не будуть успішними усі. Отже, групові цілі і завдання варто розробляти і повідомляти студентам так, щоб вони повірили, що "потонуть", або "випливуть" тільки разом. Коли позитивна взаємозалежність вибудована міцно, для всіх стає зрозумілим, що:
· зусилля кожного члена малої групи потрібні і незамінні для успіху всієї команди;
· кожен член малої групи вносить свій унікальний вклад у спільні зусилля завдяки її можливостям і ролі й обов’язку при виконанні завдання.
Слід очікувати, що це породить відданість і зацікавленість не тільки у власному успіху, але й в успіху інших членів групи, що і є суттю навчання у кооперації. Якщо немає позитивної взаємозалежності, немає і співробітництва.
Висновок: групова форма організації діяльності має такі функції: мотиваційна, розвивальна, навчальна, організаційна та виховна. Ці функції роблять групову форму організації навчального процеса найефективнішою, тому що, присутній організаційний компонент, мотиваціонний компонент та розвиваючий компонент, без яких неможливо створити злагоджену роботу колектива.
Основні ознаки кооперативної групової роботи
1. Поділ академічної групи на малі групи (команди) для досягнення конкретного навчального результату.
2. Склад малої групи не може бути постійний протягом тривалого часу. Він змінюється залежно від змісту і характеру навчальних завдань, що необхідно виконати.
3. Кожна група розв’язує певну проблему, визначену завданням, що може бути:
·за складністю однаковим для гетерогенних (з різним рівнем пізнавальних можливостей) груп або диференційованим для гомогенних (з приблизно рівними пізнавальними можливостями);
·за змістом та навчальною метою однаковим для всіх груп (не залежно від складу групи);
·за змістом взаємодоповнюючим або послідовно пов’язаним із завданням інших груп за логікою матеріалу, що дозволяє вивчити проблему з різних боків;
·за способом (процедурою) виконання різним або однаковим.
4. Завдання в групі виконується таким способом, щоб можна було врахувати й оцінити індивідуальний внесок кожного члена групи й групи в цілому.
Кількість студентів у малій групі залежить від кількості їх в академічній групі, характеру й обсягу знань, що опрацьовуються, наявності необхідного матеріалу, часу, відведеного на виконання роботи. Вона зумовлена наданням кожному студенту можливості зробити чітко визначений внесок у виконання завдання. Оптимальною вважають малу групу з 5-6 осіб, тому що за меншої кількості студентів важко різнобічно розглянути проблему, а за більшої — складно врахувати, яку саме роботу виконав кожний студент.
Зі збільшенням розміру групи збільшується рівень набуття спроможності, досвіду і навичок. Проте підвищується ймовірність порушення правил поведінки, прийнятих усіма.
Групи непарної і парної кількістю студентів — незгода складніше долається в групах з парною кількістю членів. Групам з непарною кількістю властива краща спроможність вибратися з глухого кута при прийнятті рішення.
Група з двох осіб (пара) — це високий рівень обміну інформацією і низький рівень незгоди. Але якщо в такій групі запанують емоції, ситуація може зайти в глухий кут, бо тут відсутня третя людина для примирення.
Група з трьох осіб — це найбільш стабільна групова структура випадкових змінних коаліцій, але двоє сильніших у цій групі можуть домінувати над третьою людиною. Добре, якщо це дійсно більш підготовлені студенти.
Група з п’яти осіб — оптимальний розмір малої навчальної групи. Він досить великий для групової стимуляції і досить малий для особистого визначення. Співвідношення 3:2 забезпечує більшість підтримкою.
Об’єднання в групи може здійснюватись викладачем або самими студентами за власним вибором. Існує декілька ефективних способів об’єднання студентів у групи:
· можна заздалегідь скласти список членів малих груп і оприлюднити його на практичних (лекційних) заняттях і вивісити його на предметній кафедрі; у цьому випадку викладач контролює склад груп;
· можна попросити студентів розрахуватися на "перший, другий .", об’єднати за знаками Зодіаку, порами року тощо.
В окремих випадках викладач може зберегти групу, яка вже почала працювати над проблемою, на кілька занять у постійному складі. Треба тільки пам’ятати, що демократичність інтерактивного навчання, його особистісна орієнтованість потребують обов’язкового залучення учнів до організації їхньої діяльності, тобто обговорення з ними можливого складу груп, процедур групової діяльності, її очікуваних результатів і досягнення демократичної згоди між студентами і викладачем на всіх етапах навчального процесу в КМСОНП.
Як свідчать дослідження О.Г.Ярошенко, групову навчальну діяльність можна застосувати на всіх етапах процесу навчання, у т.ч. і при КМСОНП. Проте на етапах первинного сприйняття нового матеріалу належний рівень цієї діяльності досягається лише за умови, що всі студенти академічної групи характеризуються високим та середнім рівнем навчальних можливостей, добре володіють навичками самостійної роботи, що має бути характерним для КМСОНП, і виявляють велику працездатність. У протилежному разі більш продуктивною виявляється фронтальна діяльність академгрупи під керівництвом викладача.