Сторінка
4

Фінансування інноваційної діяльності в Україні

Аналіз галузевої структури інноваційної діяльності за 2001–2002 рр. дозволяє зробити висновок, що більш активно ця діяльність здійснюється у галузях, орієнтованих на експорт (у 200 р. чорна металургія – 21,7 % підприємств, які займаються інноваційною діяльністю, з загальної кількості підприємств галузі та 20,4% у 2002 р.) або на внутрішньому ринку (харчова промисловість – відповідно 17,8, 22,7 %), а також у машинобудуванні (відповідно 23,1 та 25,7 %) підприємств. Водночас незадовільна інноваційна активність спостерігається в електроенергетиці (відповідно 6,8 та 7,8 % підприємств). Останній факт свідчить, зокрема, про відсутність суттєвих позитивних зрушень у впровадженні сучасних енергозберігаючих технологій, підвищенні ефективності виробництва електроенергії, оновлення основних фондів у її транспортуванні з метою скорочення втрат.

Зміна форми власності також не стала запорукою впровадження інновацій, оскільки, наприклад, у 2000 р. при середній питомій вазі інноваційно активних підприємств у промисловості 14,8 % відповідний показник для підприємств недержавної форми власності був не набагато вищим – 17,4 %. У 2002 р. підприємства державної форми власності виявили вже більшу схильність до інновацій, ніж приватні. Серед держпідприємств питома вага інноваційно активних становила 21,6 %. Серед підприємств колективної форми власності така частка становила 17,2 %, приватної – 10,4 %, комунальної – 2,9 %. За висновками, наведеними робочою групою з розробки Концепції інноваційного розвитку Міністерства освіти і науки України, найбільш сприятливими до інновацій в Україні залишаються підприємства з чисельністю працюючих від 10 до 25 тис. осіб.

Протягом 2003 р. інноваційну діяльність у промисловості України здійснювало 1238 підприємств, або 12,7 % загальної їх кількості. Серед підприємств, що займалися виробництвом коксу та продуктів нафтоперероблення, питома вага інноваційно активних становила 25,0 %, у машинобудуванні – 19,9 %, хімічній промисловості – 19,7 %, у металургії та обробленні металу – 14,1 %, у харчовій промисловості та переробленні сільськогосподарських продуктів – 13,6 %, легкій промисловості – 13,4 %. Разом з тим лише 6,0 % підприємств здійснювали нововведення в целюлозно-паперовій промисловості, видавничій справі, 3,6 % – у добувній промисловості, 1,1 % – серед підприємств, що займалися виробництвом та розподіленням електроенергії, газу та води.

Для більшості підприємств, що займалися нововведеннями, основним напрямом інноваційної діяльності були продуктові інновації: 992 підприємства, або 80,1 % від тих, що здійснювали нововведення, створювали та впроваджували технологічно нову чи значно удосконалену продукцію. Кількість освоєних і поставлених на ринок у 2003 р. інноваційних видів матеріалів, виробів, продуктів і нової техніки становила 7,4 тис. найменувань.

Обсяг інноваційної продукції, виробленої у 2003 р., склав 11,2 млрд. грн., або 5,1 % загального обсягу промислової продукції. На кожному дев’ятому підприємстві, що виробляло інноваційну продукцію, її частка в обсязі промислової продукції склала 25–50 %, майже на кожному п’ятому – 10–25 %, майже на кожному третьому – до 10 %. Найбільший обсяг інноваційної продукції вироблено підприємствами машинобудування – 4,1 млрд. грн. (36,6 % від загального обсягу інноваційної продукції), металургії та оброблення металу – 2,2 млрд. грн. (19,6 %), хімічної та нафтохімічної промисловості – 2,1 млрд. грн. (18,8 %).

Понад 40 % інноваційно активних підприємств (531 підприємство) створювали та впроваджували нові чи значно удосконалені виробничі процеси. Кількість впроваджених у промисловому виробництві нових технологічних процесів становила 1482 одиниці, з яких 606 – маловідходні чи ресурсоощадні. Більша частина цих процесів впроваджена на підприємствах машинобудування, харчової промисловості та з перероблення сільськогосподарських продуктів, хімічної і нафтохімічної та легкої промисловості.

Для здійснення нововведень підприємствами придбано 277 нових технологій, з яких 41 – за договорами про передачу права власності на об’єкти промислової власності або за ліцензіями на їхнє використання. При цьому більшість нових технологій придбали підприємства машинобудування – 84, харчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів – 80, хімічної та нафтохімічної промисловості – 39.

Нові засоби механізації та автоматизації виробництва придбали та впровадили 315 підприємств, або кожне четверте інноваційно активне підприємство.

Головною метою державної інноваційної політики України є створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництва та реалізації нових видів конкурентоспроможної продукції.

Державне регулювання інноваційної діяльності в Україні здійснюється шляхом: визначення та підтримки пріоритетних напрямів інноваційної діяльності державного, галузевого, регіонального і місцевого рівнів; формування і реалізації державних, галузевих, регіональних і місцевих інноваційних програм; створення нормативно-правової бази та економічних механізмів для підтримки і стимулювання інноваційної діяльності; захисту прав та інтересів суб’єктів інноваційної діяльності; фінансової підтримки виконання інноваційних проектів; стимулювання комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ, що кредитують виконання інноваційних проектів; встановлення пільгового оподаткування суб’єктів інноваційної діяльності; підтримки функціонування і розвитку сучасної інноваційної інфраструктури.

Незважаючи на прийняті законодавчі та нормативні акти щодо інноваційної діяльності в Україні до цього часу відсутній дієвий механізм управління та інвестування масштабних технологічних змін і інновацій. Державні науково-технічні програми часто не забезпечують досягнення конкретних кінцевих результатів. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади не мають достатніх коштів для інноваційної трансформації відповідних галузей, а недержавні комерційні структури все ще не заінтересовані у здійсненні довгострокових проектів, які б забезпечували базові технологічні зміни.