Сторінка
4

Єкологічне виховання студентів вищих технічних навчальних закладів

– забезпечення єдиного режиму формування екологічної культури в освітньому просторі вищої технічної школи, де означене новоутворення розглядається як іманентний складник духовної культури особистості і наповнюється її ціннісним, інформаційним, ставленнєвим і діяльнісним змістом у ході різновидів навчально-виховної діяльності студентів;

– процес формування феномену, що досліджується, базується на ієрархічній системі як філософських категорій і законів пізнання об’єктивної педагогічної дійсності, так і загальнопедагогічних (діяльнісно-особистісний характер розвитку, орієнтація на активне навчання і мислення, цілеспрямованість і комплексність педагогічних впливів, інтегральний підхід до організації навчально-виховного процесу) і дидактичних (науковість, системність, природовідповідність, доступність, індивідуалізація, зв’язок теорії з практикою та ін.) вихідних положеннях;

– свідоме оволодіння студентами екологічними ціннісними орієнтаціями більш високого морального ґатунку забезпечується реалізацією сукупності аксіологічних принципів (демократичність, гуманістична спрямованість, альтернативність, толерантність, самовизначення), а виявлення й активізація ціннісних пріоритетів у системі цілеспрямованого розвитку взаємин внутрішнього світу студентів із зовнішнім середовищем створює базу для розробки й використання відповідних важелів впливу на формування в них прогнозованих якісних характеристик.

У дисертації доводиться, що формування екологічної культури можливе лише за умови її розгляду як складника цілісного процесу підготовки майбутнього фахівця й заломлюється через усі компоненти досліджуваного феномену (екологічний досвід, біологічно обумовлена підструктура, форми відображення, емоційно-вольова й мотиваційна сфери, екологічна спрямованість).

Сутність розробленої в дослідженні технології полягає в забезпеченні планомірного поетапного впливу на свідомість та поведінку студентів з метою формування відповідних екологічно-моральних установок, понять, принципів, орієнтацій від цінностей споживання до цінності заощадження і цінності відновлення. Її структура включає: блок цілепокладання (мета й завдання), відповідним чином трансформований із нормативних державних стандартів вищої освіти; теоретико-методологічні концептуальні вихідні положення (закономірності, принципи, правила); змістово-процесуальний (навчальні дисципліни, спецкурси й факультативи, позааудиторна виховна робота, науково-дослідна студентська діяльність, різновиди практик, самоосвіта й самовиховання), процесуальний (методи, організаційні форми, засоби) блоки та механізми зворотного зв’язку (діагноз, прогноз, план, організація, моніторинг, корекція).

Виховне наповнення змістово-процесуального блоку технології формування екологічної культури характеризується наявністю інформації про екологічні проблеми й оптимальні шляхи їхнього розв’язування. Його ефективність забезпечується збалансованістю всіх видів навчально-виховної діяльності. У розділі розкриваються особливості використання блоків навчальних дисциплін вищого технічного навчального закладу на принципах інтеграції і міжпредметних зв’язків у єдиному режимі формування екологічної культури студентів техніко-технологічних спеціальностей як системоутворюючої якості фахівця виробничої сфери.

У межах окреслених завдань дисертації розкриті виховні можливості науково-дослідної роботи (НДР) студентів, метою якої є не тільки повніше й глибше оволодіння специфікою обраної спеціальності, ознайомлення з методами наукового пошуку, а й уміння організації природно-екологічних досліджень, набуття навичок застосування екологічних знань у розв’язанні конкретних природоохоронних завдань. Визначено, що в підготовці рефератів, курсових, дипломних і магістерських робіт має широко практикуватися тематика професійно-екологічної спрямованості.

За одержаними результатами обґрунтовано педагогічні умови оптимального використання резервів позанавчальної роботи в екологічному вихованні студентів вищого технічного навчального закладу. Саме усвідомлення норм екологічної культури здійснюється безпосередньо через різні форми та методи позанавчальної діяльності, найбільш ефективними серед яких є: бесіди, завдання та доручення; проблемні ситуації; педагогічна вимога та контроль; заслуховування звітів та повідомлень на екологічну тематику; особистий приклад; методи стимулювання; засоби пропаганди та агітації; круглі столи; захисти проектів тощо.

Розроблена в дисертації технологія є розгорнутим у часі педагогічним процесом, побудованим на ідеях ціннісного розвитку особистості на засадах аксіології, що реалізується шляхом оптимального поєднання ефективних педагогічних засобів і природної активності людини до самовдосконалення й самореалізації в освітньому просторі вищого технічного навчального закладу і включає декілька взаємопов’язаних етапів (див. рис. 1).

Завдання першого етапу полягає у визначенні вихідного стану екологічної підготовки студентів, виявлення їхніх психофізичних задатків, рівня розвитку емоційно-вольової і мотиваційної сфери, наявного обсягу екологічних знань і екологічної спрямованості.

На другому етапі цільовою виступає цінність споживання. Основним завданням тут є

Рис. 1. Змістово-процесуальний блок технології формування екологічної культури студентів вищих технічних навчальних закладів

формування у студентів потреби перегляду взаємин між людиною й довкіллям на новій ціннісній основі, розвиток свідомого бажання переходу на більш високий рівень екологічних цінностей.Для третього етапу домінантна цінність – збереження навколишнього середовища, постулат про необхідність охорони ресурсів природи для існування людства. Основні завдання: опанування вмінь класифікувати цінності аналізувати екологічну ситуацію, володіти методами виявлення особливостей зберігаючого типу взаємодії людини й навколишнього середовища, формами природоохоронної роботи та аналізу значення та наслідків екологічної діяльності людини.

На четвертому прикінцевому етапі превалює цінність відновлення і збагачення природного середовища, що вимагає гармонізації розвитку людини й природи як єдиної системи. Завдання: сформувати ціннісні орієнтації найбільш високого рівня, свідоме й глибоке оволодіння методикою передбачення й моделювання своєї майбутньої професійної діяльності на рівні цінності зростання. Стрижнем цього процесу є формування світоглядних природоохоронних позицій студента, які стають життєвими принципами, що визначають поводження й характер його діяльності як майбутнього спеціаліста виробничої сфери й громадянина протягом усього життя.

Відстеження й корекція поетапного просування студентів до більш високого рівня свідомого осмислення екологічно значущих ціннісних орієнтацій забезпечується блоком зворотного зв’язку означеної технології.

Результати виконаних завдань формувального експерименту представлено в таблиці 1.

Таблиця 1

Сформованість екологічної культури студентів вищого технічного навчального закладу за результатами формувального експерименту (у відсотках)

Рівні

Критерії

Високий

Середній

Низький

Е

К

Р

Е

К

Р

Е

К

Р

Культура сприйняття природи

28,4

14,3

14,1

45,2

30,8

14,4

26,4

54,9

28,5

Екологічний досвід

30,9

14,0

16,9

46,4

34,2

12,2

22,7

51,8

29,1

Мотиваційно-вольова готовність

30,1

13,5

16,6

49,1

38,3

10,8

20,8

48,2

27,4

Екологічна спрямованість

30,7

15,0

15,7

49,8

37,6

12,2

19,5

47,4

27,9

Здатність до рефлексії

31,2

15,9

15,3

52,6

35,0

17,6

16,2

49,1

32,9

У цілому

30,2

14,5

15,7

48,6

35,1

3,5

21,2

50,4

19,2

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7 


Інші реферати на тему «Педагогіка, виховання»: