Сторінка
12

Використання елементів стилізації форм рослинного і тваринного світу у розвитку навичок декоративно-орнаментального малювання учнів початкових класів

У І класі на протязі першого півріччя декоративні малюнки учні виконують за зразками, а в другому півріччі та в інших класах — самостійно, творчо. Учитель повинен додержувати правил: даючи завдання намалювати орнамент, слід пояснити, для чого він призначений. Від функції орнаменту залежатиме його розмір, композиція, колір, спосіб виконання та ін. Наприклад, орнамент у смужці придатний для оздоблення тканин, одягу і т. д.; у прямокутнику — килимів, шкатулок; у квадраті — хусток, наволочок; у колі, овалі — посуду, круглих шкатулок тощо. В орнаменті для вишивання хрестиком форма квітів зводиться до прямих ліній, квадратів, прямокутників, трикутників, а для вишивання гладдю зображення виконується плавними лініями.

Найважливішою закономірністю орнаменту є ритмічне й симетричне чергування елементів (ритм і симетрія). Під час побудови малюнка учнів потрібно навчити користуватися допоміжними лініями.

У школі спочатку вивчають орнамент у смузі, як найбільш простий. Намітивши верхню і нижню межі смуги, ділять її на рівні частини і в кожній частині поміщають елементи орнаменту. Орнаменти у смузі мають багато симетрій. Учнів можна познайомити з трьома їх основними видами.

До першого виду симетрії орнаментованих смуг належать такі, які мають елемент, що повторюється, і вісь перенесення. Уздовж осі елементи розміщуються на певній відстані один від одного. У другому виді симетрії фігури розміщено з обох боків від осі перенесення і мають однаковий напрям. У третьому виді елементи розміщені у протилежних напрямах і утворюють дзеркальне відображення .

Орнамент, побудований діленням кола на рівні частини, називається розета. Орнамент в трикутнику ділиться на 2-3 частини або на 6 частин, залежно від величини і форми орнаменту. Широкого застосування у побуті набули необмежені (сітчасті) орнаменти, які прикрашають шпалери, тканини та інші предмети.

Малювання необмежених орнаментів проводиться після малювання їх у замкнутих фігурах. Для рівномірного заповнення площини орнаментом спочатку малюють сітку. Сітка ставить кожен елемент на своє місце, надає орнаменту ритмічності. Сітка заповнюється у горизонтальному і вертикальному напрямках, в шаховому порядку, з пропуском одного або більше рядків сітки, по діагоналі тощо. Таблиці з варіантами розташування орнаментів вивішують на дошці.

Останнім часом усе ширше застосовуються декоративні композиції, складеш на основі вільного ритму і асиметрії. При відсутності строгої послідовності якийсь загальний ритм у таких композиціях все-таки є.

Розглянемо послідовність роботи над декоративним малюнком, до якої потрібно привчити учнів:

1) завдання вчителя або задум, на основі чого здійснюється попередній збір матеріалів (листків дерев, фотографій);

2) попереднє вивчення об'єктів, форма яких має стати основою малюнка.

Прийоми стилізації форми показуємо на зразках народної творчості, у яких природна форма квітів, листків, ягід змінюється, переробляється. Тут не передаються об'єм моделі, гра світлотіні, дрібні деталі, а рослинна чи тваринна форма зображається узагальнено, навіть схематично.

В українському орнаменті часто використовується малюнок квітки з п'ятьма пелюстками, квітки дзвіночка чи тюльпана, що після переробки постають немовби в розрізі. Використовується і зображення соняшника, середина якого є колом або овалом з насінням у вигляді трикутничків або квадратиків. Навколо — невеликі заокруглені пелюстки. Колір під час декоративної переробки природних форм береться насичений, локальний;

3) виконання схеми робочого ескізу декоративного малюнка у зменшеному розмірі;

4) лінійна побудова малюнка на основі робочого ескізу і попередніх начерків та замальовок. Тут розв'язується завдання передачі руху, ритму, відтворення форми елементів;

5) ескіз тонального вирішення: одні елементи будуть світліші, інші — темніші, світлий елемент на темному тлі або навпаки [6, 38-39];

6) ескіз кольорового вирішення. Колір елементів орнаменту може бути зовсім інший, ніж колір природної форми до її декоративної переробки. Слід добирати такі поєднання кольорів, які б відповідали задуму. Орнаменти доцільно вирішувати у світлих і яскравих кольорах, які викликають радісний настрій у глядача;

7) остаточне виконання орнаменту: ретельне промальовування деталей і вирішення їх у кольорі. Працювати аквареллю над орнаментом слід починати від тла композиції, перейшовши на темніші місця й закінчивши світлими.

Для ознайомлення з будовою орнаментів і для запобігання помилкам доцільно застосувати метод аплікації. Заготовлені з кольорового паперу елементи орнаменту на фланелеграфі або на дошці чи аркуші паперу переставляють, і учні бачать, що з одних і тих самих елементів можна скласти різні орнаменти; при порушенні ритму і розмірів елементів орнамент не виходить. Учні теж можуть вирішувати композицію орнаменту за допомогою аплікації.

Слід звернути увагу на поняття «візерунок» і «орнамент». Візерунок передбачає вільну композицію всіх елементів. Орнамент — це візерунок, у якому елементи ритмічно повторюються, чергуються.

Наведемо фрагменти уроків із застосуванням прийомів стилізації та уроках декоративного мистецтва у початкових класах.

Тема. Складання орнаменту в смужці

Мета: навчити складати орнаменти з використанням хвилястої лінії.

Художні матеріали: олівець, гуаш, тоновий папір.

Обладнання уроку: зразки орнаментів, дитячі роботи.

Хід уроку

Підготовчі вправи: креслення у повітрі хвилястих ліній.

Учні вже малювали орнамент з ліній та оформляли закладку до книжки. Нове завдання ще більше вдосконалить навички декоративної роботи.

На початку уроку вчитель показує дітям різні орнаменти:

— Який це орнамент? З яких елементів він складається? Як скласти орнамент у смужці?

— Сьогодні, — продовжує вчитель, — ми теж будемо малювати орнамент у смужці, але розмістимо його елементи на хвилястому стебельці. Такі орнаменти характерні для народної творчості, зокрема вишивки, килимів, різьблення.

Учитель показує зразки вишивок, килимів, народного розпису, а також пропонує учням розглянути малюнок підручника. Потім практично пояснює завдання. На дошці він зображує хвилясту лінію і навколо неї розміщує елементи (квіти, ягоди, листочки). Закінчивши пояснення, вчитель проводить разом з учнями справи на креслення в повітрі хвилястих ліній. Після цього учні малюють гуашшю на великому аркуші цупкого тонового паперу.

Тема. Малювання орнаменту для доріжки

Мета: розвивати навички складання орнаментів.

Художні матеріали: гуаш, тоновий папір.

Обладнання уроку: кольорові фото вишивок, дитячі роботи.

Хід уроку

Урок можна розпочати з читання оповідання «Доріжка». Це робить хтось із учнів. Учитель після : читання проводить бесіду.

— Доріжки, як і килими, скатерті, серветки чи вишиті рушники, потрібні для того, щоб зробити житло затишним, красивим. Доріжка може бути виткана з шерстяних ниток, нею застеляють-підлогу в кімнаті. Ткані доріжки прикрашають рослинним або геометричним орнаментом. Є ще і вишивані доріжки — вони схожі на рушники, ними застеляють стіл, поличку тощо.